Напрями управління продуктивністю виробів. Корисна вартість і цінність продукту

Підвищення продуктивності за рахунок виробів в умовах ринкової економіки може бути забезпечено тільки за умови її високого рівня конкурентоспроможності, а відтак і оп­тимального задоволення певних кількісних та якісних потреб споживачів.

Перш ніж розпочати розроблення планів з виготов­лення якогось виробу, підприємство повинно визначи­ти його кількість у фізично-натуральному обсязі, яка потрібна споживачам. Такі дані можна отримати на ос­нові маркетингового аналізу кон'юнктури ринку за та­кими напрямами:

• аналіз ринків збуту виробів;

• аналіз динаміки та рівня цін виробів;

• аналіз системи розповсюдження виробів;

• аналіз конкурентоспроможності виробів. Масштаби ринків збуту впливають на обсяги про­дажів, на рівень цін, а отже і на величину доходу.

У зв'язку з цим визначається місткість споживчого ринку, яка являє собою обсяг виробів у фізично-натуральному чи грошову виразі, які можуть бути реа­лізовані протягом року.

Визначати місткість ринку можна так:

У = В + Z + J-E, [1]

де V — місткість ринку; В— виробництво товарів; Z— залишки товарних запасів; J— імпорт товарів; Е— експорт товарів.

Одним із показників, що характеризує ринок збуту товарів і послуг, с ринкова частка. Ринкову частку можна визначити від­ношенням обсягу продажів конкретного виробу певним підпри­ємством до всього обсягу продажів цього виду продукції, які здійснюються всіма організаціями.

Що ж стосується цін, то їх планування повинно здійснюва­тись залежно від зміни кон'юнктури ринку. Тобто ціни на виро­би повинні бути динамічними, що позитивно впливає на обсяг продажів, а отже, і на рівень продуктивності. Аналіз системи розповсюдження виробів доцільно здійснювати за такими на­прямами:

• аналіз обсягів продажів даного виробу в мережах оптової та роздрібної торгівлі;

• аналіз розповсюдження товарів у регіональному масштабі;

• аналіз структури існуючих каналів збуту;

• аналіз обсягів продажів даного виробу за окремими кана­лами.

Регіональний масштаб розповсюдження даного виду товарів характеризується питомою вагою його продажів у різноманітних регіонах (областях, районах, містах). Структура каналів збуту ха­рактеризується питомою вагою організацій непрямого збуту (ба­зи, торги, універмаги, торгові центри, крамниці), прямого збуту (організацій, що купують товари безпосередньо у виробників) у загальній кількості каналів збуту.

Іншим напрямом управління продуктивністю виробів, що під­вищує їх кон'юнктуроспроможність, є підвищення їх різноманіт­них якісних параметрів, до яких слід віднести:

• технічні (віддача, надійність, довговічність);

• ергономічні (рівень відповідності їх експлуатаційних харак­теристик);

• естетичні (зовнішній вигляд виробів, їх привабливість);

• нормативні (відповідність різноманітних параметрів існую­чим нормам і стандартам);

• економічні (співвідношення між цінами та реальними дохо­дами населення);

• соціальні (рівень негативного впливу під час експлуатації виробів на організм людини);

• екологічні (рівень негативного впливу під час експлуатації виробів на зовнішнє середовище).

Аналіз конкурентоспроможності виробу здійснюється шляхом порівняння певних параметрів виробу з відповідними параметра­ми аналогічного виробу, що виготовляється конкурентами.

З цією метою визначають як часткові, так і інтегральні індекси якісних параметрів виробу. Частковий індекс параметру виробу, що аналізується, можна визначити за такою формулою:

де I _ч — частковий індекс окремого параметру виробу, що аналі­зується;т— абсолютна величина параметру виробу, що дослі­джується; k— абсолютна величина параметру виробу, що виго­товляється конкурентами.

Інтегральний індекс якісних параметрів виробу, що досліджу­ється, можна розрахувати за такою формулою:

де п— кількість параметрів виробу; I₁, I₂, I₃, I_n — часткові індек­си параметрів виробу.

Продуктивність виробу має тісний зв'язок із такою категорією як «корисна вартість». Корисна вартість — це та ціна виробу, за яку споживач ладен його придбати. Рівень корисної вартості ви­робу залежить від його дизайну, соціальних, економічних, техніч­них та інших параметрів. Аби постійно підвищувати параметри виробів і тим самим домагатися безперервного зростання продук­тивності, багато фірм спрямовують свої сили на створення орга­нічно єдиної системи, складовими якої мають бути маркетинг, наукові розробки, виробництво і збут.

Останнім часом з'явилося таке поняття, як цінність продукту, сутність якого полягає в тому, що виріб повинен з'явитися не взагалі на ринку, а в тій його частині, де він потрібен. При цьому на виріб потрібна бути встановлена оптимальна ціна, яка дозво­лила б реалізувати його в масових обсягах (чинник масовості продажів) і тим самим забезпечити максимальні темпи зростання продуктивності. І насамкінець необхідно наголосити, що зни­ження витрат на виробництво виробів позитивно впливає на ди­наміку продуктивності.

Аналізуючи управління продуктивністю за чинником «виріб», певну інформацію можна почерпнути із бізнес-плану підприємс­тва, оперативних планів-графіків, звітності ф.5-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати».