Структура політичної системи

Політична система, як вже наголошувалося, складається з підсистем, які взаємозв'язані один з одним і забезпечують функціонування політичної влади. Різні дослідники називають різну кількість таких підсистем. Проте за функціональною ознакою можна виділити певні підсистеми.

Інституційна - держава, партії, групи тиску, ЗМІ, церква і т.д.

Нормативна - політичні, правові, моральні норми; звичаї, традиції, символи.

Комунікативна - форми взаємодії влади, суспільства і індивіда (прес-конференції, зустрічі з населенням, виступи по телебаченню тощо).

Культурна - система цінностей, релігія, ментальність (сукупність стійких уявлень про суспільство, характер і спосіб мислення).

Функціональна - засоби і способи реалізації влади (авторитет, згода, примушення, насильство тощо).

Основний елемент політичної системи - інституційна підсистема, в якій найважливішим інструментом реалізації загальнозначущих інтересів є держава. Максимально концентруючи в своїх руках владу і ресурси, воно розподіляє цінності і спонукає населення до обов'язкового виконання своїх рішень. Особливе значення мають церкву і засоби масової інформації, що володіють здатністю істотно впливати на процес формування громадської думки.

Нормативна підсистема включає правові, політичні, моральні норми і цінності, традиції, звичаї. Через них політична система надає регулятивну дію на діяльність інститутів, поведінка громадян.

Комунікативна підсистема включає всі форми політичної взаємодії як усередині системи (наприклад, між інститутами держави і політичними партіями), так і з політичними системами інших держав.

Культурна підсистема є сукупністю субкультур, конфесійною (релігійну) системою, визначаючих пріоритетні цінності, переконання, стандарти політичної поведінки, політичну ментальність.

Функціональна підсистема - це методи політичної діяльності, способи здійснення влади. Вона складає основу політичного режиму, діяльність якого направлена на забезпечення функціонування, перетворення і захист механізму здійснення влади в суспільстві.

Функції політичної системи. Функції політичної системи багатоманітні, що викликане складністю політичного життя. Виділимо наступні з них:

- визначення мети і задач суспільства;

- вироблення програм його життєдіяльності відповідно до інтересів правлячих груп суспільства;

- мобілізація ресурсів суспільства відповідно до даних інтересів;

- контроль над розподілом цінностей;

- інтеграція суспільства навкруги загальної соціально-політичної мети і цінностей.

 

 

Суб`єкти політичниї системи.

Суб’єкти

1) власне політичні інститути й елементи зовнішнього середовища політичної системи, які перейшли в категорію її елементів, тобто політизовані початково (за своєю природою) неполітичні інститути та інші утвори;

2) інститути, які є офіційними або фактичними представниками суспільства в цілому чи окремих груп населення, і безпосередньо саме суспільство в цілому або окремі його компоненти, коли вони не користуються допомогою «посередників», політичних представників, а здійснюють свій вплив на політичне життя через вибори, референдуми, плебісцити чи повстання;

3) суб'єкти, котрі виконують конструктивну чи деструктивну, дисфункціональну роль щодо даного історичного типу політичної системи;

4) суб'єкти, які підтримують владу політичних сил, контролюючих державний апарат, нейтральні (в тому числі й ті, що відкрито не виявляють своєї політичної позиції) відносно цих сил і такі, що

виявляють своє негативне й навіть вороже ставлення до них;

5) типово класові за своєю природою і міжкласові чи із слабко виявленою класовою належністю й спрямованістю;

6) суб'єкти, що претендують на представництво всього суспільства чи тільки його частини;

7) суб'єкти, що діють переважно на загальнонаціональному (загальнодержавному), регіональному чи локальному рівнях або на всіх рівнях одночасно;

8) суб'єкти, що виявляють високий чи слабкий ступінь самостійної політичної активності;

9) впливові і маловпливові;

10) суб'єкти, що спираються на збройну силу та інші насильницькі засоби і методи впливу на політичні процеси в суспільстві чи тільки на силу переконання;

11) суб'єкти, що претендують чи не претендують на монополію або переважну участь у здійсненні політичної влади;

12) суб'єкти, що виявляють терпимість чи явну нетерпимість, агресивність щодо своїх політичних опонентів;

Цей перелік, безперечно, не є вичерпним, його можна продовжити.