Доступ громадян до особистої інформації

Інформаційні відносини на сучасному етапі свого розвитку потребують усе більшого регулюючого впливу права України. Це зумовлено не лише динамікою розвитку інформаційних технологій, а й виникненням багатьох випадків конфлікту інтересів різноманітних суб'єктів, вирішення яких уже неможливе за допомогою норм звичаїв, традицій, корпоративних норм тощо. Належне ж нормотворення у сфері регулювання інформаційних відносин потребує опрацювання змісту та форми відповідних терміно-понять. Одним з ключових таких терміно-понять є «доступ до інформації». Адже право на інформацію визначається, насамперед, доступом до останньої.

Питання доступу до різних видів інформації розглядаються у аналітичних роботах окремих громадсько-політичних об'єднань. У них аналізуються матеріали, які стосуються проблем правового регулювання доступу до публічної інформації, результати моніторингів за дотриманням центральними органами державної влади права громадян на одержання інформації на основі процедури інформаційного запиту та за функціонуванням веб-сторінок центральних органів державної влади, а також запровадження в Україні електронного урядування.

Відносини щодо доступу до інформації регулюються різними соціальними нормами, у тому числі нормами права. Правові норми упорядковують суспільні відносини щодо доступу до інформації з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян (іноземців та осіб без громадянства), їх об'єднань, юридичних осіб приватного права, а також здійснення завдань і функцій органами державної влади. Сукупність правових норм, які регламентують відносини з приводу доступу до інформації, становить об'єктивний зміст доступу до інформації.

Відносини щодо доступу до інформації в Україні в основному регламентує Закон України «Про інформацію». Однак доступ до окремих видів інформації різними суб'єктами регламентується Законами України «Про державну таємницю», «Про телекомунікації», «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про охорону праці», «Про науково-технічну інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону дитинства», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та іншими законами.

Найбільш докладно на рівні законодавчих актів регламентуються питання доступу до інформації фінансово-банківського характеру. Так, у Законі України «Про Національний банк України» закріплено право Національного банку України безоплатно одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських операцій інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій, а для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання усіх форм власності.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» закріплює право доступу клієнта до інформації щодо діяльності банку, а Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає право клієнта на інформацію щодо діяльності фінансової установи. У аналізованих законодавчих актах поняття «доступ до інформації» означає право одержувати (отримувати) інформацію.

Не зважаючи на те, що терміно-поняття «доступ до інформації» використовується у чинному законодавстві України, однак визначення його не розкривається. Натомість, Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» встановлює, що «доступ до інформації в системі — отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі».

Закон України «Про інформацію» дає визначення поняття «режим доступу до інформації — це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації». Така конструкція є зрозумілою, оскільки у поняття «режим» включається комплекс організаційно-правових та інших заходів, що у даному випадку визначають порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Закон України «Про державну таємницю» закріплює визначення поняття «доступ до державної таємниці — надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень».

Як бачимо, законодавство України при використанні термінів, суміжних до поняття «доступ до інформації», містить конструкції «отримання можливості обробляти інформацію», «порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації», «надання дозволу на ознайомлення з інформацією». При визначенні поняття «доступ до інформації» найбільш доцільним буде використання термінів «отримання» («ознайомлення»).

Таким чином, зважаючи на викладене вище, доступ до інформації у суб'єктивному розумінні — це гарантована державою можливість фізичних, юридичних осіб і держави (державних органів) вільно одержувати відомості, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, що не порушує права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У об'єктивному розумінні доступ до інформації — це сукупність правових норм, що регламентують суспільні інформаційні відносини щодо одержання їх учасниками відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

У визначенні поняття «доступ до інформації» закріплено такий суб'єктний склад доступу до інформації:

1) громадяни, у тому числі іноземці та особи без громадянства, а також громадськість;

2) юридичні особи;

3) держава в особі її державних органів, у тому числі іноземні держави.

Зазначимо, що для окремих суб'єктів інформаційних відносин встановлюються додаткові юридичні гарантії реалізації доступу до інформації, наприклад, переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків, а кожна особа (і юридична особа у тому числі) має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Реалізація суб'єктами інформаційних відносин доступу до інформації пов'язана з одержанням будь-яких відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Тобто об'єктами доступу може бути будь-який вид інформації як такої, у тому числі інформація з обмеженим доступом Остання може бути об'єктом доступу при відповідності суб'єкта та підстав одержання такої інформації встановленим законодавством України вимогам, або ж у випадку, наприклад, коли вона є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право суб'єкта інформаційних відносин знати цю інформацію переважає право власника інформації з обмеженим доступом на її захист. Зазначимо також, що об'єктом доступу (одержання) інформації можуть бути не лише відомості про діяльність органів влади та місцевого самоврядування, а будь-які відомості у тому числі про фізичну особу (при наявності її згоди або у виключних передбачених законом випадках), про діяльність недержавних установ та організацій тощо.