Поняття та умови дійсності господарських договорів

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Господарські відносини між суб’єктами господарювання, які знаходяться в юридично нерівному становищі (відносинах субординації), можуть мати як договірний, так і не договірний характер.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК, а також іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При укладенні господарського договору сторони можуть визначати його зміст на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать закону;

примірного договору, рекомендованого органами управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів, чи у випадках, передбачених законом, іншими органами державної влади, коли сторони не можуть модифікувати зміст типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. На відміну від типових та примірних договорів, які затверджуються або рекомендуються органами державної влади, формуляр договору приєднання розробляється стороною, до якої приєднаються.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Законодавцем виділено три ознаки, кожної з яких достатньо для кваліфікації умови договору як істотної:

- умова, визнана істотною за законом. За відсутністю в ГК або спеціальному законодавчому акті норми, яка визначала б істотні умови певного договору, застосовуються відповідні положення ЦК;

- умова, необхідна для договорів певного виду (наприклад, зазначення станції призначення вантажу);

- умова, щодо якої на вимогу однієї сторони повинна бути досягнута згода. Такі істотні умови залежать від виду договору та намірів його сторін і визначають додаткові способи забезпечення зобов’язань (неустойка, порука, застава) та особливості виконання зобов’язання (умови оплати, порядок відвантаження товару тощо).

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов’язана сторона. Майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, що виникають на підставі господарських договорів, мають складний предмет, до якого входять дії сторін, тобто юридичний об’єкт, та майно (речі, права, обов’язки), що є об’єктом матеріальним. Вимоги щодо предмета господарського договору викладено в окремих положеннях ГК та в інших законодавчих актах, які регулюють відповідні відносини.

Законодавчо встановлюються види об’єктів цивільних прав, знаходження яких у цивільному обороті не допускається (вилучені з цивільного обороту), а також види об’єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (обмежено оборотно-здатні).

Матеріальний об’єкт у договорі має бути точно визначений і повинен включати:

- найменування (номенклатуру, асортимент) товару, який повинна надати одна сторона іншій. У разі укладання договору про виконання робіт або надання послуг має бути визначено результат цих робіт або послуг. Якщо товари (роботи, послуги) потребують деталізації, такі відомості відображаються у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору;

- кількість виконання, яка визначається обсягом поставки, виконання робіт, послуг. При цьому вказується одиниця виконання і загальна кількість виконання у натуральному вигляді;

- якісні характеристики товару (робіт, послуг) визначаються або посиланням на відповідні державні стандарти, або вказівкою на вимоги, яким повинен відповідати товар. У договорі певного виду вимоги до якості можуть визначатися спеціальним документом: проектно-кошторисною документацією (у договорах підряду на капітальне будівництво), технічним завданням (у договорах підряду на створення і передачу науково-технічної продукції), технічною документацією, зразком, еталоном (у договорах поставки індивідуально визначеного товару).

При визначенні ціни у договорі сторони повинні враховувати вимоги глави 21 ГК „Ціни і ціноутворення у сфері господарювання”, та вимоги Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 р. якими встановлено такі види цін:

· вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін;

· державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв’язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі. ЦК визначає строк договору як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Сторони договору можуть бути зацікавлені у виконанні договори окремими партіями, окремими частинами. У такому випадку у договорі встановлюються спеціальні строки виконання (або шляхом вказівки на періодичність виконання, або вказівкою на той термін, до якого у межах строку дії договору повинна бути виконана частина договору).

Однією з умов припинення господарських зобов’язань є виконання, проведене належним чином. Якщо господарське договірне зобов’язання не було виконане належним чином, то відповідальність сторін (стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків) за порушення умов договору настає незалежно від закінчення строку його дії.

 

3. Укладання, зміна та розірвання господарського договору

 

ЦК встановлює, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Порядок укладання господарських договорів передбачає більшість стадій. Це пояснюється складністю господарських зв’язків, що часто зумовлює недостатність здійснення тільки двох дій (оферти й акцепту).

Загальний порядок укладання господарського договору складається з таких стадій:

- проекту договору;

- протоколу розбіжностей;

- безпосереднього врегулювання розбіжностей;

- судового розгляду переддоговірного спору.

На кожній стадії процес укладення договору може бути завершений, якщо сторони дійшли згоди з усіх його істотних умов. У разі недосягнення такої згоди між сторонами процес укладання договору переходить до наступної стадії.

Проект договору є офертою, яка адресована іншій стороні або сторонам у разі укладення багатостороннього договору. Проект договору повинен виражати намір особи, котра зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття і містити всі істотні умови договору, укладення якого має на меті автор проекту договору.

Зважаючи на те, що в сучасних умовах більшість господарських договорів укладається за вільним волевиявленням сторін, оферентом може виступати будь-яка сторона. Поширеною є практика розміщення пропозицій до укладення договорів через засоби масової інформації. Реклама є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано в рекламі.

Сторона, яка одержала проект договору, може, виявивши свою волю на укладення запропонованого їй договору, викласти свою редакцію окремих умов останнього чи доповнити договір певними умовами.

Прийняття запропонованого проекту договору із зауваженнями умовно можна назвати акцептом на інших умовах.

Підписання договору зі складанням протоколу розбіжностей не вважається новою офертою, і укладання договору переходить до стадії протоколу розбіжностей.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана розглянути його і вжити заходів для врегулювання розбіжностей з іншою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати до суду, якщо на це є згода іншої сторони.

Господарський суд розглядає справи у спорах, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарських спорів, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду.

Врегулювання розбіжностей і конфліктів, які виникають при укладенні господарського договору, є діяльністю контрагентів, спрямованою на формування змісту договору компромісним шляхом. Такий результат може бути досягнутий шляхом взаємних поступок, відмови однієї сторони від своїх домагань, прийняття оферентом пропозицій іншої сторони тощо.

Якщо сторонами самостійно врегульовано всі розбіжності, що виникли при укладенні договору, це має бути підтверджено у письмовій формі. У цьому разі умови договору фіксуються у тексті договору, протоколі розбіжностей і протоколі узгодження розбіжностей.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

За загальним правилом господарські договори укладаються у письмовій формі, яка забезпечує визначеність позицій сторін щодо умов договору і сприяє з’ясуванню його змісту.

Різновидами письмової форми є:

а) повна письмова форма – єдиний документ або комплект документів, що об’єднуються одним змістом договору.

б) спрощена письмова форма, коли договір укладається шляхом обміну документами, що здійснюється поштою, телеграфом, телефонним, електронним та іншим зв’язком.

Нотаріальне посвідчення господарських договорів є обов’язковим лише у випадках, зазначених у законодавстві, або за домовленістю між сторонами.

Спеціальними законодавчими актами передбачено обов’язкову державну реєстрацію господарських договорів певного виду, наприклад, договорів купівлі-продажу державного майна у процесі приватизації.

ГК не містить заборони стосовно усної форми господарських договорів, тому усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, при цьому юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, який підтверджує підставу сплату та суму одержаних грошових коштів.

Зміна або розірвання господарського договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Ст.651 ЦК встановлює, що договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених законом та договором. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Особливість одностороннього розірвання договору або зміни його умов полягає у відсутності згоди контрагента. Можливість та підстави розірвання договору в односторонньому порядку можуть установлюватися законом або передбачатися договором. У цьому випадку сторона, наділена відповідним правом, може скористатися ним без звернення до суду.

Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію чи відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, має бути проінформована про результати її розгляду. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним.

Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку. До відсутності згоди однією із сторін на внесення змін до договору або його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір.