Поняття та ознаки господарського договору

Тема 8 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Поняття та ознаки господарського договору.

2. Поняття та умови дійсності господарських договорів

3. Укладання, зміна і розірвання господарських договорів.

4. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними.

5. Виконання господарських договорів.

6. Заходи забезпечення виконання господарських зобов'язань.

7. Класифікація договорів в підприємницькій діяльності та їх загальна характеристика.

Поняття та ознаки господарського договору

Однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарські договори, за допомогою яких опосередковуються зв'язки між суб'єктами господарювання, а також між ними та іншими учасниками господарських відносин.

Чинне законодавство України не містить легального визначення поняття «господарський договір», проте стаття 626 Цивільного кодексу України визначає: договір - це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Категорії «договір» і «господарський договір» співвідносяться як загальне та особливе.

Термін «господарський договір» використовується в таких значеннях:

• як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин;

• як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин), що ґрунтуються на укладеній ними угоді. Це значення є основним;

• як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін.

Специфічні ознаки господарського договору:

• Особливий суб'єктний склад (зазвичай суб’єктами таких договорів є суб'єкти (суб'єкт) господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб в продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ними спільної діяльності, щодо заснування суб'єктів господарювання), як засновників господарських організацій корпоративного типу;

• Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин (матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, спільного інвестування, координації господарської діяльності тощо);

• Тісний зв'язок з плановим процесом (внутрішньо-фірмовим, державним, комунальним плануванням);

• Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, розірвання договору тощо);

• Обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг) та загальногосподарських інтересів (типові договори, заборона застосування методів нечесної конкуренції, обов'язковість укладення державних контрактів для окремих категорій суб'єктів господарювання, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо);

• Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).

Згідно з положеннями ГК господарський договір можна визначити як засноване на угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання або між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами, змістом якого є взаємні права і обов’язки сторін у сфері господарювання.