Соціальна дезорієнтація

Тема: ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ПОВЕДІНКИ І ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Соціальна дезорієнтація

2. Негативне самопред’явлення

3. Сімейна ізоляція

4. Хронічна неуспішність

5. Відхід від діяльності

6. Вербалізм

Література

1. Выготский Л. С. Дефект и сверхкомпенсация // Выготский Л. С. Проблемы дефектологии. – М., 1995.

2. Добсон Дж. Непослушный ребенок. – Иллинойс, 1992.

3. Лангмейер И., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте. – Прага, 1984.

4. Прихожан А. М., Толстых Н. Н. Дети без семьи. – М., 1990.

5. Экман П. Почему дети лгут. – М., 1993.

 

В педагогіці і психології велика кількість досліджень присвячені порушенням поведінки в шкільному віці, особливо – в підлітковому періоді розвитку. Порушення поведінки у дошкільників вивчені недостатньо.

Тому стосовно дошкільного віку звичайно не вживаються поняття девіантна (що відхиляється) поведінка, психопатія, акцентуація характеру. Проте саме в дошкільному дитинстві складаються передумови всіх цих відхилень і саме в цей період життя дитини найбільш ефективні профілактичні і корекційні заходи.

Основними рушійними причинами розвитку дитини є її діяльність і спілкування з дорослими (а дещо пізніше – і з однолітками). Відповідно, ті або інші відхилення в діяльності і спілкуванні приводять до порушень у формуванні особистості і поведінки.

СОЦІАЛЬНА ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ

Цей психологічний синдром виявляється в тому, що для дитини утруднено оволодіння правилами поведінки. У результаті виникає некерованість, можливі агресивні дії, дитина може ламати цінні речі, не розуміє заборон. При соціальній дезорієнтації причиною поведінкових відхилень служить неволодіння соціальними нормами, а не їх свідоме порушення.

Знижена чутливість до соціальних норм – це основна особливість психологічного профілю дитини з синдромом соціальної дезорієнтації. Вона виявляється не тільки в поведінці, але і в недорозвиненні різних видів дитячої діяльності. Вже в ранньому віці часто спостерігається сповільнене оволодіння наочними діями. Протягом довгого часу зберігаються неспецифічні, одноманітні маніпуляції з предметами. Пізніше, в дошкільному віці сповільнено розвивається сюжетно-рольова гра. Як правило, ігри таких дітей одноманітні. Іграшки можуть використовуватися неадекватно (наприклад, іграшкове ліжечко використовується як машина). В малюнках дошкільників з соціальною дезорієнтацією виявляється відсутність типових для даного віку графічних шаблонів (тобто загальноприйнятих способів зображення людини, удома тощо. Таким чином, особливості діяльності при цьому синдромі не вичерпуються поведінковими порушеннями, а охоплюють всі сфери дитячої діяльності.

Передумовами соціальної дезорієнтації можуть бути різні види патології. Вона може виникати унаслідок розумової відсталості, аутизму, затримки психічного розвитку. Іноді початковою причиною цього психологічного синдрому стає нерозпізнаний дорослими сенсорний дефект (зокрема, зниження слуху).

Разом з тим, соціальна дезорієнтація може розвинутися і без якої-небудь специфічної органічної основи. Її передумовою може стати різка зміна умов життя дитини. Цей синдром нерідко виникає у дітей біженців, емігрантів. Іноді причиною дезорієнтації стає надходження дитини в дошкільний заклад. Розвитку синдрому сприяє різка відмінність правил і вимог, що пред'являються дитині удома і в дошкільному закладі.

При соціальній дезорієнтації реакція оточуючих виходить з їх уявлення про те, що дитина свідомо порушує правила поведінки, «бешкетує», «хуліганить». Дорослі прагнуть добитися слухняності за допомогою покарань і повторних пояснень того, що «так робити не можна». Проте дитина з соціальною дезорієнтацією не в змозі зрозуміти ні цих пояснень, ні причини покарання. Вона не може здійснити правильну класифікацію життєвих ситуацій, щоб вичленувати ті з них, які підпадають під ту або іншу заборону. Така дитина не здатна, наприклад, розрізнити, в чому різниця між забороненим «битися» і дозволеним «давати здачу», між поняттям «своє» і «чуже».

Вимоги оточуючих виявляються неадекватними реальним можливостям дитини, рівню її орієнтації в соціальній дійсності. Це ще більше «заплутує» її, усилюючи дезорієнтованість.

Дитина з соціальною дезорієнтацією не протестує проти правил і не намагається їх «обійти». Вона звичайно щиро старається їх дотримувати, але просто не в змозі цього зробити. Дитина бачить, що її регулярно карають, а інших – ні, хоча вони теж часто пустують. В цьому віці вона, як правило, у загальних рисах вже розуміє, що дозволене, а що заборонено. Проте дитина як і раніше не може відрізнити серйозної провини від нешкідливої витівки (яка теж є порушенням правил).

Дитина помічає, що багато хто з її однолітків безкарно порушує правила. З цього вона робить висновок про те, що не страшно, якщо і вона сама порушить яке-небудь з правил: наприклад, поб'є палицею свого кривдника. Дитина не розуміє, що порушення інших дітей, що залишаються без покарання, не такі шкідливі, ніж її власні, за які постійно карають. Через це дитина переконана несправедливому відношенні до себе з боку виховательки, власних батьків і інших дорослих. Зрештою (вже за межами дошкільного віку) таке переконання веде до уявлення про те, що все життя влаштовано несправедливо, що самі норми суспільства неправильні.

Через те, що дитину постійно лають і карають, у неї знижується самооцінка. З часом вона стає негативною («Я поганий»).

В дошкільному віці соціальна дезорієнтація цілком піддається корекції. Для цього дорослі, які виховують дитину, повинні чітко продумати і сформулювати до неї вимоги, що висуваються. Вони повинні бути простими, однозначними і зрозумілими дитині (при розумовій відсталості слід орієнтуватися на правила поведінки, в нормі відповідні більш молодшому віку).

Заборон повинно бути небагато. На першому етапі корекції слід заборонити тільки найгрубіші негативні прояви. Кожне порушення цих заборон потрібно карати, проте покарання не повинно бути занадто суворим. Завдання не в тому, щоб викликати у дитини страх або відчуття вини, а лише в тому, щоб показати їй, що її поведінка неправильна. Тому в більшості випадків достатньо зауваження, зробленого суворим тоном. Покарання не повинні бути дуже частими, щоб дитині не здавалося, що нею незадоволені весь час, незалежно від того, як вона поводиться. Саме тому важливо звести заборони до мінімуму.

Дуже важливо підтримувати і підвищувати самооцінку дитини, не допускаючи формування негативної самооцінки. Великі можливості для корекції соціальної дезорієнтації надає сюжетно-рольова гра. Відтворюючи в спільних іграх з дошкільником різні життєві ситуації, можна навчити її адекватно в них орієнтуватися. Корисно, щоб дитина чергувала виконання ролей позитивних і негативних персонажів. Це дозволить їй краще розрізнити відповідні моделі поведінки (позитивну і негативну).

Значну допомогу може надати також обговорення з дитиною розповідей і казок, з'ясування того, хто з персонажів вчинив добре, а хто – погано. Для старших дошкільників важливо включити в обговорення і питання про те, наскільки поганий той або інший вчинок («дуже поганий», не «дуже хороший» тощо).

Для подолання соціальної дезорієнтації важливо також проводити роботу щодо цілеспрямованого формування і соціалізації всіх видів дитячої діяльності. Треба учити дитину малювати, відображаючи в малюнку стандартні, типові для її віку сюжети. Треба також розширювати сюжети ігор. Це сприятиме, зокрема, налагодженню спілкування з однолітками, має надзвичайно велике значення для нормальної соціалізації дитини.