Тема 6.
Державний кредит в системі міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин
Державний кредит як суспільна позикова система та причина існування державного боргу
Питання державного кредиту та дослідження державного боргу мають давню традицію як у зарубіжній, так і у вітчизняній фінансовій науці та продовжують залишатися надзвичайно актуальними і по сьогоднішній день.
Батьківщиною державного кредиту вважають Англію. Зокрема, вміле використання державного кредиту для фінансування суспільних потреб забезпечило Англії у XVII ст. велику славу, могутність і велич.
Державний кредит виникає як реакція на бюджетні дефіцити. Науковці обґрунтовують доцільність фінансування за рахунок позичених коштів таких державних витрат:
1) невідкладні видатки, викликані несподіваними чи форс-мажорними обставинами (війни, кризові явища, політичні потрясіння, стихійні лиха);
2) не витримуючі зволікання видатки соціального характеру, пов’язані із забезпеченням рівня добробуту і безпеки населення;
|
|
3) створення об’єктів інфраструктури державного значення (залізниці, аеропорти, автомагістралі, канали тощо).
Економіки більшості країн світу в сучасних умовах характеризуються дефіцитністю своїх бюджетів (із 208 країн світу дефіцитні бюджети мають близько 170 країн). Профіцити властиві передусім нафтовим країнам (Кувейт у 80-тих роках мав профіцит біля 60% ВВП), у 90-х роках профіцит бюджету мали Таїланд, Австралія, Гонконг.
Як економічна категорія державний кредит – сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта).
Конкретними формами прояву державного кредиту є державні позики (забезпечені випуском цінних паперів чи залучені на підставі угод) та гарантії.
Неминучим і закономірним наслідком застосування державного кредиту є державний борг. Державний кредит і державний борг і нині інтерпретують у категоріях добра і зла, то як запоруку процвітання, то як загрозу національним інтересам, а ставлення до боргів держави в науці і на практиці було і залишається неоднозначним.
А. Сміт застерігав, що збільшення кількості отриманих позик призводить до зростання державного боргу, що може спричинити банкрутство держави як позичальника.
Давід Рікардо (як до нього Д.Юм і А.Сміт) застерігав проти боргового фінансування державних видатків з тих міркувань, що позикові фінанси заохочують марнотратство. Д.Юм попереджав: "Одне з двох — або нація мусить звести державний борг до нуля, або державний борг знищить націю".
|
|
Жан Батист Кольбер описав механізм боргового фінансування таким чином: "Після позик потрібні будуть податки для їх уплати; і якщо не буде меж для позик, то і для податків їх не буде".
Король Людовік ХV: «Кредитори підтримують державу, як мотузка повішеного».
Англійський економіст Мальтус зазначав, що великий державний борг – це «пухлина, що роздирає політичне життя народу та його добробут» і яка неминуче, раніше або пізніше, занапастить державу.
Бенджамін Франклін: «Той, хто йде за позикою, йде за приниженням».
Карл Дітцель: «Державний борг – благословенний інститут, наймогутніший важіль розвитку економіки і культури, Архімедова точка опори для великих реформ і перетворень».
Дж. Б'юкенен у праці "Суспільні принципи державного боргу. Виправдання й підтвердження" (1958р.) обґрунтував реальні небезпеки нарощування державних боргів та закликав до їх скорочення. Так звану кейнсіанську революцію Дж. Б'юкенен звинувачує в зумисній переоцінці переваг дефіцитного фінансування, котре, насправді, створює ілюзорну безпроблемність і видимість макроекономічного регулювання та відкидає доказовість суспільної корисності боргових фінансів.
Проте більшість науковців і державних діячів засуджують лише ненормальні розміри та ірраціональні форми державної заборгованості. Наприкінці XX століття державний кредит залишається могутнім засобом акумуляції коштів для фінансування потреб суспільства.