Вибір методу ціноутворення

Найбільш простою і розповсюдженою вважається ме­тодика «середні витрати плюс прибуток», що полягає в додаванні націнки до собівартості товару. Величина націнки, що додається фірмою, може бути стандартною для кожного виду товару і широко диференціюється в залежності від виду товару, вартості одиниці ви­робу, обсягів продажу тощо. Однак стандартна націнка не дозволяє в кожному конкретному випадку врахувати особливості купівельно­го попиту і конкуренції, а отже, визначити оптимальну ціну. І все-таки дана методика дуже популярна. Останнє обумовлюється трьома причинами. По-перше, як би ретельно продавці не вивчали попит покупців і ціни конкурентів, але свої власні витрати вони знають краще. Тому, встановлюючи ціни на основі власних витрат, вони не зобов'язані увесь час переглядати ціни внаслідок коливань попиту. По-друге, визнано, що це самий справедливий метод по відношенню і до продавця, і до покупця. По-третє, метод зменшує цінову конку­ренцію, тому що усі фірми галузі розраховують ціну за однаковим принципом «середні витрати плюс прибуток» і тому їхні ціни є зде­більшого однакові за однакових умов виробництва.

Інший метод ціноутворення, що грунтується на витратах, орієн­тується на отриманні цільового прибутку. У цьому випадку ціна од­разу встановлюється фірмою з розрахунку бажаного обсягу прибут­ку. Однак для відшкодування витрат виробництва необхідно реалі­зувати визначений обсяг продукції за даною ціною чи по більш ви­сокій ціні, але не менше визначеної кількості. Тут особливу важли­вість здобуває цінова еластичність попиту. Використовуючи цей ме­тод ціноутворення, фірма повинна розрахувати, при якому рівні ці­ни будуть досягнуті обсяги продажів, що покриють валові витрати, і фірма отримає цільовий прибуток для свого розвитку.

Розрахунок ціни на основі «відчутної цінності» товару є одним із самих оригінальних методів ціноутворення, широко застосовува­них в даний час у різних країнах. В даному методі витратні орієнти­ри відходять на другий план, поступаючись місцем сприйняттю по­купцем товару. Для того щоб підсилити в його свідомості цінність товару продавець використовує нецінові заходи впливу: надає сер­вісне обслуговування, особливі гарантії покупцям, право користу­вання товарною маркою фірми у випадку перепродажу тощо.

Встановлення остаточної ціни — це заключний етап ціноутво­рення. Зупинивши свій вибір на одній з перерахованих вище мето­дик, фірма може приступити до розрахунку остаточної ціни. При цьому варто пам'ятати, що ціна повинна враховувати психологічне сприйняття покупцем товару фірми. Наприклад, для багатьох спо­живачів єдина інформація про якість товару вкладена у ціні, тобто ціна виступає показником якості. Відомо чимало випадків, коли з ростом цін збільшується обсяг збуту.