Приймання на роботу працівників за сумісництвом

Відповідно до трудового законодавства України кожен працівник має право реалізовувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором чи угодою сторін. Реалізацією цього права є укладання трудового договору про роботу за сумісництвом.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої, регулярної та оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

Умови роботи за сумісництвом визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 p. № 245, зі змінами і доповненнями та Положенням про умови праці за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України від 28.06.1993 p. № 43.

Працівники, крім основної роботи і роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, якіне є сумісництвом. До них належать, наприклад, літературна робота; технічна, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці; педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік та ін.

Процедура приймання на роботу за сумісництвом відрізняється від процедури приймання на основну роботу лише тим, що працівникові слід подати заяву на ім’я керівника підприємства із зазначенням, що він бажає працювати за сумісництвом, паспорт і довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Для роботи за сумісництвом отримання згоди адміністрації підприємства за місцем основної роботи не потрібно.

У випадку, якщо робота сумісника вимагає спеціальних знань, працівник має надати диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

При влаштуванні на роботу за сумісництвом працівнику не обов’язково пред’являти трудову книжку, тому що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуть тільки за місцем основної роботи. Записи до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом здійснюють за бажанням працівника.

Тривалість робочого дня сумісника не може перевищувати 4 години на день і повний робочий день вихідного дня. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплату праці сумісників здійснюють за фактично виконану роботу.

Чинним законодавством встановленообмеження роботи за сумісництвом. Так, згідно з п. 4 вищезазначеного Положення № 43 керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).

Обмеження на сумісництво можуть впроваджувати керівники підприємств за узгодженням із профспілковими комітетами тільки стосовно працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, що може призвести до наслідків, які негативно відбиваються на стані їх здоров’я і безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, і вагітних жінок.

Крім того, ст. 16 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 p. № 3723-ХІІ, зі змінами і доповненнями, встановлені обмеження на виконання робіт за сумісництвом державними службовцями (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).