Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань

 

Засоби забезпечення режиму не входять у його зміст і призначаються з метою забезпечення розпорядку та умов виконання/відбування покарання. Ці засоби поділяються на 2 групи: загальні та спеціальні.

Загальні засоби забезпечення режиму в першу чергу поляга­ють у дотриманні його вимог співробітниками установ кримі­нально-виконавчої системи. Своєю діяльністю адміністрація • установ та інші співробітники повинні створювати умови для запобігання порушенням правопорядку і законності, прав і законних інтересів засуджених. Суворе дотримання і вико­нання приписів, коректна поведінка створюють необхідні передумови для забезпечення режиму, виконання його вимог з боку засуджених.

Слід акцентувати увагу на тому, що держава поважає і охо­роняє права, свободи та законні інтереси засуджених, створює умови для забезпечення їх особистої безпеки, а засуджені ма­ють право на ввічливе ставлення до них з боку співробітників органів та установ, що виконують кримінальні покарання.

Водночас співробітники установ виконання покарань по­винні здійснювати контроль за дотриманням режиму, вимагати від засуджених виконання правил внутрішнього розпорядку, застосовувати до засуджених заходи карально-виховного впливу і примусу.

До спеціальних засобів забезпечення режиму належать: охорона засуджених та нагляд за ними, заходи забезпечення безпеки засуджених, оперативно-розшукова діяльність, заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до засуджених, введення режиму особливих умов у колоніях.

Охорона засуджених здійснюється воєнізованими підроз­ділами ДДУПВП. Нагляд за засудженими в установах ви­конання покарань здійснюється в порядку, установленому ДДУПВП.

У пункті 57 Правил внутрішнього розпорядку установ ви­конання покарань міститься визначення поняття нагляду за засудженими.

Нагляд е системою заходів, що спрямовані на забезпе­чення відбування та виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, запобігання злочинам та правопорушен­ням серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Вперше в кримінально-виконавчому законодавстві регла­ментовано проведення оперативно-розшукової діяльності в місцях позбавлення волі (ст. 104 КВК).

Оперативно-розшукова діяльність як засіб забезпечення режиму спрямована на забезпечення особистої безпеки за­суджених, персоналу та інших осіб, запобігання, виявлення і розкриття злочинів і правопорушень, розшук засуджених, які ухиляються від відбування покарання, вивчення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопору­шень, а також надання допомоги правоохоронним органам у розкритті та припиненні злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється відповідно до законодавства оперативними підрозділами органів і установ виконання покарань.

Згідно зі ст. 105 КВК у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових за­ворушень, виявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування установи посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови ДДУПВП, началь­ника територіального органу управління ДДУПВП викорис­товуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внут­рішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі — ор­ганів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї є та­кож способом забезпечення режиму і регламентоване ст. 106 КВК та розділом XII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

 

Так, п. 59 Правил передбачає застосування фізичної сили і спеціальних засобів, а саме: працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопору­шень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, харак­теру правопорушення та особи правопорушника.

Застосуванню сили, спеціальних засобів має передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника кримінально-виконавчої системи або звільнення заручників.

Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися.

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сороч­ки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в обов'язковому порядку фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань черговим помічником начальника установи.

Порядок застосування наручників до засуджених визначено Правилами внутрішнього розпорядку. Вони застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергової
зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до дисциплінарного ізолятора, при­міщення камерного типу, одиночної камери або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на
засуджених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який вчинив
втечу з місця утримання.

Про застосування наручників складається акт.

Особовий склад установи має право самостійно застосову­вати сльозогінні речовини, гумові кийки та фізичну силу.

Про застосування сльозогінних речовин, гумових кийків та фізичної сили працівник складає рапорт, який розгля­дається начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого.

Забороняється застосування сльозогінних речовин та гу­мових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та не­повнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю працівників установи або інших осіб, чи збройного нападу.

Застосування гамівної сорочки відноситься до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

Порядок застосування гамівної сорочки також передба­чений Правилами внутрішнього розпорядку. Так, гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника уста­нови або особи, яка виконує його обов'язки, в ізольованому приміщенні у присутності чергового помічника начальника установи і під наглядом медичного працівника не менше ніж З представниками чергової зміни. У гамівній сорочці засудже­ний, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше 2 годин. Не застосовується гамівна сорочка до засуджених неповнолітніх і жінок.

Винятковим є застосування до засуджених вогнепальної зброї у разі вчинення засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників уста­нов виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї виз­начені ст. 106 КВК та п. 63 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими оз­наками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити про­курора.

Закон передбачає, що необхідно вжити всіляких заходів і намагатися спричинити засудженому щонайменшу шкоду, а у разі їх поранення — невідкладно надати медичну допомогу.

Для стимулювання засуджених до виконання умов відбу­вання покарання передбачено широкий спектр заохочень, а за порушення режиму — заходів стягнення. Заохочення та стягнення допомагають виховному процесу в період відбування покарання і більш детально будуть розглянуті у темі 12.

 

 

Рекомендована література:

 

1. Барабанов Н.П. Организация деятельности исправительных
учереждений по предупреждению и пресечению массовых беспорядков, захватов заложников, побегов. — Рязань, 2003.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник для
студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степанюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар /А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

4. Линенко Н.А. Предупредительные средства режима в ИТК: Организационно-правовой аспект: Учеб. пособ. — К., 1991.

5.Михлин А.С. Внутренний распорядок исправительных
учереждений // Российская юстиция. — 1999. — № 1.

6.Монахов В.Й. Режим как средство воспитания
заключенных // Проблемы развития советского исправительно-
трудового законодательства. — Саратов: Сарат. гос. ун-т, 1981. - 98 с.

7. Плужнік О.І. Кримінально-правова характеристика зло­чинів про порушення режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2003. — 18 с.

8. Побеги из тюрем и лагерей. — М.: Литература, 1998. — 608 с.