I. Історія фізіології тварин. Основні етапи розвитку фізіології, видатні фізіологи світу, вітчизняна школа фізіологів (2 години)

Методичні рекомендації

З дисципліни «Фізіологія тварин»

для самостійної роботи студентів 2 курсу факультету ветеринарної медицини

 

Кам’янець – Подільський

2012 р.

УДК 591.1 (075. 8)

ББК 45. 273я 73

Ф- 50

 

Укладач: Кузняк Галина Миколаївна

доцент кафедри фізіології, біохімії та морфології,

кандидат сільськогосподарських наук

 

 

Рецензенти:

 

Решетник Антоніна Олександрівна

доцент кафедри внутрішніх хвороб та гігієни тварин

кандидат ветеринарних наук;

 

Зарицький Олександр Олександрович

директор Кам’янець-Подільської

районної державної лабораторії

ветеринарної медицини

 

Методичні рекомендації з дисципліни «Фізіологія тварин» для самостійної роботи с тудентів 2 курсу факультету ветеринарної медицини: Методична розробка для студентів факультету ветеринарної медицини / Подільсьлий державний аграрно-технічнийуніверситет Кузняк Г. М.- Кам’янець – Подільський, 2012- 39 с.

 

Методичні рекомендаціїрозглянуто на засіданні кафедри фізіології, біохімії та морфології та рекомендовано на розгляд методичної комісії факультету ветеринарної медицини ПДАТУ (протокол № 4 від 24.10. 2012 р.)

 

 

Методичні рекомендаціїрозглянуто на методичної комісії факультету ветеринарної медицини ПДАТУ та рекомендовано до розгляду на методичній раді ПДАТУ

(протокол № ________ від ____________ 2012 року)

 

 

Методичні рекомендації рекомендовано до друку (рішення методичної ради

Подільського державного аграрно-технічного університету

(протокол № ________ від ____________ 2012 року)

 

 

Вступ.

Самостійна робота студентів по вивченню програмного матеріалу є однією із складових педагогічних технологій підготовки фахівців вищої категорії. При підготовці фахівця ветеринарної медицини самостійна робота включає роботу з підручниками, навчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональними комп’ютерними системами (Інтернет), написання рефератів, текстів, виступів, дослідницька робота тощо.

При вивченні «Фізіології тварин» обсяг самостійної роботи складає 72 години. Організація самостійної роботи студентів включає чітке методичне забезпечення всіх її видів, пошук активізуючи чинників, погодження з іншими складовими педагогічного процесу.

Дані методичні вказівки дадуть можливість студентам самостійно опрацювати теми дисципліни, які входять в типову навчальну програму, але не можуть бути вивчені під час аудиторних занять.

 

 

Теми для самостійного вивчення.

I. Історія фізіології тварин. Основні етапи розвитку фізіології, видатні фізіологи світу, вітчизняна школа фізіологів (2 години).

Уявлення про функції окремих органів та систем організму, про механізм різних видів його діяльності формувались на протязі багатьох віків. Фізіологія народжувалась, головним чином у зв’язку з запитами медицини та ветеринарії. Всі форми людської діяльності, а по суті саме життя людини, ставили питання про функціональні здібності, фізіологічні дані тваринного організму. Фізіологія, як наука пройшла певні етапи розвитку. Представниками давнього періоду являлись філософи і лікарі Китаю, Індії, Греції, Риму (Гіппократ, Аристотель, Авіцена, Клавдій Гален). Однак, цілком справедливо вважають, що становлення фізіології як науки в новий період розвитку суспільства пов’язано з ім’ям англійського вченого Вільяма Гарвея, який за допомогою експериментальних досліджень відкрив в 1628році кровообіг. Це відкриття послужило поштовхом для розвитку експериментальної фізіології. В різні віки було досить вчених, про яких варто було б згадати, але зупинимося лише на тих, праці яких мали принципове значення для розвитку фізіології. Одним із засновників медицини, автором деяких фізіологічних положень був давньогрецький лікар Гіппократ (460-370 рр. До н.е.). Він знав, що жовч утворюється в печінці і надходить у кишечник; за пульсом визначав роботу серця. Відмінності у поведінці людей, схильність до захворювань, перебіг захворювань за Гіппократом залежать від кількісного та якісного співвідношення в організмі чотирьох соків – крові, жовчі, чорної жовчі та слизу.

Аристотель (384-322 р. до н.е.) розтинав трупи і дослідив, що аорта починається від серця, а артерії є її розгалуженням. Гален уперше в історії медицини застосував експеримент. Він перерізав тваринам спинний мозок і спостерігав за їх поведінкою; вивчав кишково-шлунковий тракт, будову стінок, моторику, будову кровоносних судин стінки матки, спинний мозок..

Період середньовіччя не плідний. В 17ст. Гарвей дуже чітко описав схему кровоносної системи, тобто два кола кровообігу. Сервет і Коломбо відкрили два кола кровообігу, але не з’єднали їх у єдине. М.В.Ломоносов (1711-1765) виклав трикомпонентну теорію кольорового зору, дав першу класифікацію смакових відчуттів.

Початок18 ст. - Мальпігі відкрив систему кровоносних капілярів. Гальвані довів наявність біострумів в живому організмі. Клод Бернар вивчав функцію печінки в обміні вуглеводів. Шумлянський дослідив мікроструктуру нирок.

О. М.Філомафітський початок 19 ст. – в Московському університеті демонстрував фістульних тварин.

І.М.Сєченов створив школу фізіологів в Москві і Петербурзі, які були найкращими в світі. Він вивчав ЦНС, досліджував процеси гальмування в ЦНС. У 1863 р. видав книжку “Рефлекси головного мозку”. Довів, що всі свідомі і несвідомі акти відтворюються рефлекторно.

І.П.Павлов є основоположником вчення про вищу нервову діяльність. Відкрив типи вищої нервової діяльності, довів,що мозок є органом думки, відкрив 1 і 2 сигнальну системи, розділив рефлекси на умовні і безумовні, видав дві фундаментальні праці: 1922 р. – випустив “20-річний досвід об’єктивного вивчення вищої нервової діяльності тварин” 1924 р. – лекції про роботу півкуль головного мозку. Працював 20 років над фізіологією травлення. Докторська дисертація “Відцентрові нерви серця”. На конгресі фізіологів його признають старійшиною фізіологів світу. Введенський М.Є. (1852-1922) вивчав природу збудження і гальмування. Відкрив парабіоз нерва і лабільність.1875-1942 Ухтомський створив вчення про домінанту.

Збагатили фізіологію тварин новими даними і вчені України: академіки О.В.Леонтович (1869—1943), О.В.Квасницький (1900—1989), професори С.Ю.Ярослав (1888—1974), С.В.Стояновський, А.М.Журбенко (1920 – 1994, Заслужений працівник вищої школи України, доктор біологічних наук, професор, Фізіологічні основи підвищення мясної продуктивності ВРХ та свиней, Гормони та продуктивність свиней), П.З.Лагодюк, Є.М.Федій (1910-1988), доктор біологічних наук, професор, займався питаннями фізіології травлення та обміну речовин. Довів вплив клітковини на активність ферментів шлунково-кишкового тракту. Проф. В.В.Науменко (1919-2008) вперше запропонував методику вивчення умовно-рефлекторної діяльності у свиней та виявив основні типи вищої нервової діяльності цих тварин.

Успішно працюють у галузі фізіології тварин професори В.Г.Грибан, В.І.Третевич, Р.С.Федорук, В.Ю.Шавкун, Б.В.Смолянінов, М.Д.Камбур, М.П.Ніщеменко, П.І.Головач та ін.

Великий внесок в фізіологічну науку зробили вчені фізіологи Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994, с. 6-16.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с.-х. животных». –М., «Агропромиздат»; 1990, с. 12-19.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні етапи розвитку фізіології як науки, дайте їм коротку характеристику.

2. Відмітьте вклад вітчизняних і зарубіжних вчених у розвиток фізіології тварин.

3. Які особливі риси розвитку фізіології сучасного періоду?

 

II. Завдання фізіології тварин у вивченні загальних і спеціальних механізмів та закономірностей регуляції фізіологічних функцій тварин. Єдність організму і навколишнього середовища (4 години).

Фізіологія - біологічна наука,яка вивчає функції здорового організму, механізм діяльності його клітин, органів та систем органів(травлення, дихання, розмноження та ін.),закономірності взаємодії організму як єдиного цілого з навколишнім середовищем.

Отже, предметом фізіології є функції живого організму та його складових частин. Назва «фізіологія» походить від грецьких слів «фізіс»- природа і «логос»- вчення, т. б. фізіологія – це наука про природу тваринного і рослинного світу.

Фізіологія тварин як наука досить складна і поділяється на: загальну, спеціальну, порівняльну, вікову, екологічну, еволюційну.

Загальна фізіологія вивчає загальні закономірності життєвих процесів, які властиві всім видам тварин. Вивчає відмінності живого організму від неживого (наприклад, обмін речовин, збудливість та ін.)

Спеціальна фізіологія вивчає функції окремих тканин, органів та систем органів або окремі функції (лактації, кровообігу, дихання та ін.) Порівняльна фізіологія вивчає специфічні особливості тварин різних груп тобто вивчає видові відмінності (наприклад, фізіологію травлення свиней, коней).

Вікова фізіологія вивчає функції організму в процесі його індивідуального розвитку (ріст, розвиток, старіння). Екологічна фізіологія вивчає закономірності прояву життєвих процесів в результаті дії різних факторів зовнішнього середовища.

Еволюційна фізіологія з’ясовує історію формування різних функцій, їх взаємозв’язок протягом тривалого часу. При викладанні дисципліни буде дотримуватись принцип йти від простішого до складнішого. А в результаті буде сформовано чітке уявлення про функції живого організму в цілому.

Для досягнення мети пізнання функції живого організму фізіологія використовує два методи:метод спостереження і метод експерименту:

Метод спостереження – це спостереження за проявленням функцій того чи іншого органа чи організму в цілому, при цьому можуть використовуватись прилади, апарати та інші пристрої.

Метод експерименту. Суть цього методу зводиться до вивчення особливостей прояву функцій у змінених умовах (при перерізуванні нервів, при порушенні кровообігу у органі, зміні годівлі). Метод дозволяє вияснити при яких умовах змінюється функція організму, як змінюється і чому змінюється. Фізіологія є перш за все наука експериментальна і основні свої досягнення здобула в гострих і хронічних експериментах.

Завдання фізіології тварин як науки полягає в глибокому пізнанні функцій організму і на основі одержаних знань уміло і цілеспрямовано керувати цими функціями з метою одержання більше різноманітної продукції (м’яса, молока, яєць), підтримати здоров’я тварин на протязі тривалого часу. Завдання студентів при оволодінні знаннями фізіології тварин полягає в наступному:

· Зрозуміти суть основних процесів, які мають місце в організмі тварини(обмін речовин, дихання, травлення, кровообіг, виділення та ін.)

· Запам’ятати основні параметри функцій організму різних видів тварин: температура тіла, число скорочень серця, кількість дихальних рухів і т.п.

 

Поняття про живий організм характеризується властивостями, які притаманні живим істотам:

– відтворення собі подібних;

– ріст і розвиток організму;

– подразливість (здатність відповідати на подразнення);

– адаптація (зміна обміну речовин в результаті зміни навколишнього середовища);

– обмін речовин підтримує життя, являється основною функцією організму.

Обмін речовин проходить у двох формах:

· процес асиміляції – це створення живої матерії, утворення із простих речовин складних

· процес дисиміляції – розпад складних речовин до простих з утворенням енергії і перетворенням її в інші види енергії. Ці два процеси пов’язані між собою і неможливі один без одного. Кожна жива істота потребує для свого існування певних умов, тих, в яких відбувалась еволюція. Тобто, гомеостаз – це динамічна сталість внутрішнього середовища і його фізико- хімічних властивостей. Клітини організму також вимагають стабільних умов. Стабільність внутрішнього середовища – гомеостаз, він характеризується рядом констант:

– температурний режим; при 42о С – патологічні зміни, при 43о С – зміна колоїдного стану;

– осмотичний тиск – забезпечується електролітами. Ізотонічний розчин має таку ж концентрацію як і кров. Гіпертонічний розчин – концентрація солей в розчині більша, ніж в клітині. Гіпотонічний розчин – концентрація солей в розчині менша,ніж в клітині.

– оптимальна концентрація іонів водню (зміна рН крові на 0,1 може призвести до смерті). Організм дуже чутливий до іонів Са, К, Р, Cl і ін. Клітини чутливі до вмісту цукру і білків.

Нейрогуморальна регуляція функцій організму.

Нервова і гуморальна регуляції об’єднані в єдину, тому що в гіпоталамусі встановлені нейрони, які здатні синтезувати гормони та інші хімічні речовини. Вони можуть змінювати діяльність органів і тканин гуморально (через кров) і рефлекторно. Гіпоталамус завдяки гормоноподібним речовинам (рилізінг-факторам: ліберини і статини) може змінювати функціональну діяльність гіпофіза, а той в свою чергу може впливати по різному на органи і системи.

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994, с. 6-16.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с/х животных». –М., «Агропромиздат»; 1990, с. 12-19.

Питання для самоконтролю:

1. Які цілі і практичні задачі фізіології тварин?

2. Яке місце займає фізіологія в циклі біологічних дисциплін і її зв'язок з іншими дисциплінами ветеринарного профілю?