Приклад вибору УР методом розміщення пріоритетів

Розглянемо приклад вибору претендента на заміщення вакантної посади керівника підрозділу організації. На конкурс було подано чотири заяви.

На практиці подібна задача вирішується на основі логічного порівняння переваг і недоліків кожного претендента й дає можливість одержати лише оцінки загального характеру, що не дозволяє прийняти більш об'єктивне й достовірне рішення.

Для рішення задачі складаються по можливості об'єктивні характеристики на кожному із претендентів з урахуванням наступних вимог, пропонованих до посади:

ц₁ – рівень теоретичної підготовленості;

ц₂ – знання тематики роботи й колективу;

ц₃ – адміністративні здібності, досвід керівника;

ц₄ – творча активність;

ц₅ – морально-психологічні риси.

Ці вимоги можна розглядати в якості п'яти цілей, які повинні бути досягнуті при виборі керівника.

Для підвищення ефективності результату рішення виниклої проблеми ОПР залучає двох компетентних експертів, що досить довго працювали із претендентами та знають їх особисто.

При формалізації задачі визначення комплексного показника Р_к, що виражає міру відповідності кожного із претендентів на вакантну посаду керівника, вводяться наступні позначення:

y₁, y₂, y₃, y₄ – претенденти(об'єкти);

ц_1, ц_2, ц_3, ц_4, ц_{5 -} – приватні цілі;

β₁, β₂, β₃, β₄, β₅ - значимість або вага кожної приватної цілі;

s₁, s₂ - запрошені експерти;

g₁, g₂ - оцінки рівня компетентності експертів по проблемі.

Першим етапом рішення задачі є складання системи порівняння об'єктів по кожній приватній цілі окремо. Для цього експерти незалежно друг від друга спочатку складають систему порівняння претендентів по першій меті (ц₁ - "теоретична підготовленість") у формі графів бінарних відносин, що забезпечує більшу наочність при порівняннях. Приклад порівняльної оцінки кожного із претендентів на посаду тільки за рівнем теоретичної підготовленості, зробленої обома експертами в графічній формі, показаний на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльна оцінка претендентів першим (а) та другим (б) експертом по ц₁.

Цим графам відповідають наступні відношення переваги (переваги) між претендентами по меті ц₁:

Таблиця 1

Матриця суміжності для визначення переваги претендентів по ц₁ («теоретична підготовленість»), згідно поглядів першого експерта

Таблиця 2

Матриця суміжності для визнгачення переваги претендентів по ц₁ («теоретична підготовленість»), згідно поглядів другого експерта

На основі цих графів будуються квадратні матриці суміжності С за правилом, наведеному вище при а = 0,5 (табл. 1, 2).

Після заповнення перших чотирьох стовпців кожної таблиці й визначення суми ∑с _ij по рядках знаходять абсолютні пріоритети P_i^отн об'єктів, потім ці пріоритети нормуються (обчислюються значення P_i^abc в долях одиниці) у наступному порядку.

 

1. Для одержання пріоритетів P_i^abc кожний рядок у матриці множиться на вектор-стовпець (обчислення наведені лише для першого експерта):

 

2. Нормовані значення пріоритетів P_i^отн отримують шляхом поділу кожного значення P_i^abc на величину ∑ P_i^abc:

Ці значення P_i^отн приймаються як остаточні значення пріоритетів при оцінці кандидатів по першій меті (першим експертом).

У такий же спосіб, відповідно до думки експертів, обчислюються значення P_i^отн по іншим чотирьох цілям для кожного із чотирьох претендентів

3. Знайти значимість цілей і коефіцієнти компетентності можна, застосувавши також метод розміщення пріоритетів з тієї лише різницею, що об'єктами тепер є не претенденти на посаду, а часткові цілі й експерти.

Таблиця 3.