Складальне креслення повинно мати такі розміри:
а) габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину і ширину виробу або його найбільший діаметр. Коли який-небудь з цих розмірів є змінним внаслідок переміщення частин механізму, то на кресленні указують розміри при крайньому положенні деталі;
б) установчі і приєднувальні розміри, яки визначають розташування і розміри елементів, по яким виріб установлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу, наприклад: діаметри центрових кіл і отворів під болти, відстані між отворами для кріплення, між осями фундаментних болтів і т.п. При указуванні цих розмірів повинні бути нанесенні координати розташування і розміри з граничними відхиленнями елементів, які використовують для з’єднання зі спряженими виробами;
в) монтажні розміри, які указують на взаємозв’язок деталей і їх взаємне розташування в складальній одиниці, наприклад: відстань від осей виробу до привалочної поверхні, монтажні зазори і т.п. Ці розміри також дають з граничними відхиленнями;
|
|
г) експлуатаційні розміри, які указують на розрахункову і конструктивну характеристику виробу, наприклад: діаметри прохідних отворів, розміри „під ключ”.
При необхідності конструктор проставляє на кресленні виробу деякі характерні конструктивні або розрахункові розміри, щоб звірити їх з розмірами, проставленими на кресленнях деталей. Розміри окремих деталей або їх елементів на складальному кресленні, як правило, не проставляють, бо на складання надходять готові деталі.
Розміри габаритні, установчі, приєднувальні, експлуатаційні і розміри, які характеризують положення рухомих частин виробу, відносяться до довідкових і проставляють із „зірочкою”.
Коли на складальному кресленні усі розміри довідкові, то „зірочку” біля них не ставлять, а в технічних вимогах записують „Розміри для довідок”.
Усі складові частини складальної одиниці на складальному кресленні нумерують у відповідності з номерами позицій, указаними в специфікації, а потім переносять номера позицій на складальне креслення виробу.
Розміри, які не підлягають виконанню за даним кресленням і указують для більшої зручності користування кресленням називають довідковими. Ці розміри наносять для того, щоб без підрахунків можна було дати відомості про контур, про габарити, який-небудь розмір заготовки або деталі. Довідкові розміри на кресленні відмічають знаком „*”, а в технічних умовах записують „*Розміри для довідок”.
До довідкових відносять наступні розміри:
- один з розмір замкненого розмірного ланцюга. Граничні відхилення таких розмірів на кресленні не указують. В останніх випадках довідкові розміри допускається наносити як з граничними відхиленнями так і без них;
|
|
- розміри, перенесенні з креслень виробів заготовок;
- розміри, які визначають положення елементів деталі, які підлягають обробці по деталі шаблону;
- розміри на складальному кресленні, за якими визначають граничні положення окремих елементів конструкції, наприклад хід поршня, хід штока клапана двигуна внутрішнього згорання, кут повороту рукоятки і т.д.;
- розміри на складальному кресленні, перенесені з креслень деталі і використовувані в якості установчих і приєднувальних, по яким даний виріб установлюється на місці монтажу або приєднують до іншого виробу;
- габаритні (визначаючі граничні окреслення виробів) розміри на складальному кресленні, перенесені з креслень деталей або є сумою розмірів декількох деталей;
- розміри деталей (елементів із сортового, фасонного, листового і іншого прокату), коли вони повністю визначаються позначенням матеріалу, приведеним у напису в графі 3.
Допускається в якості довідкових на складальному кресленні указувати розміри деталей і граничні відхилення, які визначають характер їх спряження.
Габаритні розміри допускається не указувати на кресленнях складальних одиниць, які не є предметом самостійного постачання.
Специфікація
Специфікація складається на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект за формою 1 (Додаток P) і формою 2 (Додаток C).
Специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розташовують у наступній послідовності:
- документація;
- комплекси;
- складальні одиниці;
- деталі;
- стандартні вироби;
- інші вироби;
- матеріали;
- комплекти.
Наявність тих або інших розділів визначається складом виробу, на який складається специфікація.
Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовка в графі «Назва» і підкреслюють.
У розділ «Документи» вносять наступні документи: «Складальне креслення» і «Пояснювальна записка».
У розділі «Комплекси», «Складальні одиниці» і «Деталі» вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, яке безпосередньо входять у виріб, на який складається специфікація.
Запис вказаних виробів роблять у порядку зростання цифр, які входять у позначення.
У назвах виробів, які складаються з кількох слів на першому місці розміщують іменник, наприклад: «Мішалка якірна».
У розділі «Стандартні вироби» записують вироби застосовані за: міжнародним стандартом; державним стандартом; галузевим стандартом; стандартом підприємства (для виробів допоміжного виробництва).
У межах кожної категорії стандартів запис роблять за однорідними групами, об'єднаних за їхфункціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби і т.п.). У межах кожної групи – в алфавітному порядку назви виробів; у межах кожної назви – у порядку зростання позначень стандартів, а у межах кожного позначення стандартів – у порядку збільшення основних параметрів або розмірів виробу.
Наприклад, групу «Кріпильні вироби» записують у такому порядку: болти, гвинти, гайки, шайби, шпильки, а в межах кожної назви – за збільшенням номерів стандартів; у межах кожного номера стандарту – за збільшенням параметрів виробу (діаметрів і т.п.).
У розділ «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основним конструкторським документом (за технічними умовами, каталогами, прейскурантами і т.п.), за виключенням стандартних виробів. Запис виробів
роблять за однорідними групами; у межах кожної групи – в алфавітному порядку назв виробів, а у межах кожної назви – у порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.
У розділ «Матеріали» вносять усі матеріали, які безпосередньо входять у виріб, на який складається специфікація.
|
|
Матеріали записують у наступній послідовності:
- метали чорні;
- метали кольорові;
- кабелі, проводи і шнури;
- пластмаси і прес-матеріали;
- паперові і текстильні матеріали;
- лісоматеріали;
- гумові і шкіряні матеріали;
- мінеральні, керамічні і скляні матеріали;
- лаки, фарби, нафтопродукти і хімікати;
- інші матеріали.
У межах кожного виду матеріалу їх записують в алфавітному порядку назв, а в межах кожної назви - у порядку збільшення розмірів або інших технічних параметрів.
У розділ «Комплекти» вносять такі комплекти і в наступній послідовності:
- комплект монтажних частин;
- комплект змінних частин;
- комплект запасних частин;
- комплект інструмента і приладдя;
- комплект укладок;
- комплект тари;
- інші комплекти.
Графи специфікації заповнюють наступним чином:
а) у графі «Формат» вказують формати документів, позначення яких записані в графі «Позначення». Коли документ виконаний на декількох аркушах різних форматів, то в графі проставляють «зірочку», а в графі «Примітка» перераховують усі формати в порядку їх збільшення.
Для документів записаних у розділи «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.
Для деталей, на які не випущені креслення, у графі вказують: БК
б) у графі «Зона» вказують позначення зони, у якій знаходиться складова частина, яка записується (при розбиванні поля креслення на зони);
в) у графі «Поз.» вказують порядкові номера складових частин, які входять у виріб. Для розділу «Документація» номера позицій не надають.
г) у графі «Позначення» вказують:
- у розділі «Документація» – позначення записуваних документів;
- у розділах «Комплекси», «Стандартні вироби», «Деталі» і «Комплекти» позначення основних конструкторських документів на записуванні в ці розділи вироби.
- у розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.
д) у графі «Назва» вказують:
- у розділі «Документація» – назву документів на даний виріб, наприклад: «Складальне креслення», «Габаритне креслення», «Пояснювальна записка» і т.п.;
|
|
- у розділах специфікації «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – назви виробів у відповідності з основним написом на основних інструкторських документах цих виробів. Для деталей, на які не випущені креслення, вказують назву і матеріал, а також розміри, необхідні для їх виготовлення;
- у розділі «Стандартні вироби» - назву і позначення виробів у відповідності зі стандартом на ці вироби;
- у розділі «Інші вироби» - назву і умовні позначення виробів у відповідності з документами на їх поставку з вказівками позначень цих документів;
- у розділі «Матеріали» - позначення матеріалів, установлені в стандартах на ці матеріали.
Для запису виробів і матеріалів, які відрізняються розмірами і іншими даними і застосованих за одним і тим самим документом дозволяється загальну частину назви цих виробів і матеріалів з позначенням вказаного документу записувати на кожному аркуші специфікації один раз у вигляді загальної назви (заголовка). Під загальною назвою записують для кожного з вказаних виробів і матеріалів тільки їх параметри і розміри. Вказаним спрощенням не дозволяється користуватись, коли основні параметри або розміри виробу позначають тільки одним числом або літерою. Для цього випадку запис роблять таким чином:
- Шайба ГОСТ 6960-65
- Шайба З
- Шайба 5
- і т.д.;
є) у графі «Кіл.» вказують:
- для складових частин виробу – кількість їх на один виріб;
- у розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб з вказівками одиниць вимірювання;
ж) у розділі «Примітка» вказують додаткові відомості для планування і організації виробництва, а також інші відомості, які відносяться до записаних у специфікацію виробів, матеріалів і документів, наприклад, для деталей, на які не випущені креслення вказують масу.
Для документів, випущених на двох і більше аркушах різних форматів, вказують позначення форматів, перед перерахуванням яких проставляють знак «зірочки», наприклад: *А4, АЗ.
Після кожного розділу специфікації залишають декілька вільних строк для додаткових записів. Дозволяється резервувати і номера позицій, які проставляють у специфікацію при заповненні резервних строк.
Специфікацію складальних одиниць, виконаних на аркушах формату А4 (ГОСТ 2.301-68), допускається суміщати зі складальним кресленням, у цьому випадку специфікації розміщують над основним написом і заповнюють у тій же послідовності і за тією же формою, що і специфікацію, виконану на окремих аркушах.
Складальному кресленню, суміщеному зі специфікацію, шифр не надають.
Приклад виконання специфікації на складальне креслення апарата з
мішалкою наведений у додатку Т.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Гжиров Р.И. Краткий справочник конструктора: Справочник. – Л.: Машиностроение, 1983. – 464 с.
2. Заплетохин В.А. Конструирование деталей механических устройств: Справочник. – Л.: Машиностроение, 1990. – 669 с.
3. Зенкин А.С., Петко И.В. Допуски и посадки в машиностроении: Справочник. – К.: Техніка, 1981. – 256 с.
4. Суворов С.Г., Суворова Н.С. Машиностроительное черчение в вопросах и ответах: Справочник. – М.: Машиностроение, 1984. – 352 с.
5. ГОСТ 2.105-95. Межгосударственный стандарт. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам. – Введ. 1996-07-01; введ в Украине 1997-07-01. – Минск: ИПК Издательство стандартов, 1996. – 37 с.
6. Единая система конструкторской документации. Основные положения. ГОСТ 2.101-68 – ГОСТ 2.109-68.– М.: Издательство стандартов, 1969. – 126 с.
7. Справочное руководство по черчению / В.Н. Богданов, И.Д. Малежик, А.П. Верхола и др. – М.: Машиностроение, 1989. – 864 с.
8. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Основи проектування в хімічному машино – та апаратобудуванні» для студентів ІІІ курсу. Частина І. /А.М. Дудка, Ю.Г. Міняйло,
І.І. Начовний, О.С. Кабат. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2006. – 63 с.
9. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Основи проектування в хімічному машино – та апаратобудуванні» для студентів ІІІ - ІУ курсів. Частина ІІ. /Ю.Г.Міняйло, А.М.Дудка, І.І.Начовний. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2007. – 51 с.
10. Расчет и конструирование машин и аппаратов химических производств /М.Ф. Михалев, Н.П. Третьяков, А.И. Мильченко, В.В.Зобнин. – Л.: Машиностроение, 1984. –301 с.
11. ГОСТ 14249 – 80. Сосуды и аппараты. Нормы и методы расчета на прочность. – Введ.01.07.80.– М.: Издательство стандартов, 1980. –62 с.
12. Лащинский А.А. Конструирование сварных химических аппаратов: Справочник. – М.: Машиностроение, 1981. –382 с.
Додаток А
Зразок титульного аркуша (обов'язковий)
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки,
молоді та спорту України
29 березня 2012 року № 384
Форма № Н-6.01