Вимоги до написання підрозділу. У цьому підрозділі доцільно використати результати проведених раніше студентами пошукових досліджень

У цьому підрозділі доцільно використати результати проведених раніше студентами пошукових досліджень. У двох-трьох пунктах проводиться безпосередній аналіз стану предмету дослідження в даній організації, мета якого - розкрити існуючу ситуацію та виявити резерви її покращання.

Наприклад, при розробці теми “Управління резервами покращання фінансово-економічного стану організації” написання аналітичного підрозділу можна виконати за такою схемою:

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану та ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

2.2.1 Характеристика складу майна організації (підприємства) та джерел його утворення

2.2.2 Аналіз фінансової стабільності та платоспроможності (ліквідності) організації (підприємства)

2.2.3 Аналіз ділової активності та прибутковості підприємства.

 

З 1 січня 2000 року в Україні замість спрощеної форми введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

1. Необоротні активи;

2. Оборотні активи;

3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

1. Власний капітал;

2. Забезпечення наступних витрат і платежів;

3. Довгострокові зобов'язання;

4. Поточні зобов'язання;

5. Доходи майбутніх періодів.

Інформація балансу є базовою в аналізі багатьох показників фінансово-економічного стану підприємства (організації). Співвідношення між окремими групами активу та пасиву балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану організації (підприємства).

Зокрема, на основі даних балансу можна в цілому оцінити майно, що перебуває у розпорядженні підприємства або контролюється ним, а також виділити у складі майна обігові (мобільні) та основні і позаобігові (іммобілізовані) засоби.

Саме тому першим етапом є виконання пункту 2.2.1 “Характеристика складу майна підприємства (організації) та джерела його утворення”.

Загальна вартість майна підприємства (організації) дорівнює підсумку активу балансу (валюті балансу). Майно підприємства може бути використане у внутрішньому обороті та за його межами, а саме бути іммобілізованим у дебіторську заборгованість, вкладеним у цінні папери тощо.

Джерелами формування майна є власні і позикові кошти, характеристика співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану. Тому важливим є оцінка структури власних і позикових коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки, коли фінансово-господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюються за принципами самофінансування, а при нестачі власних фінансових ресурсів – за рахунок позикових коштів, дуже важливо проаналізувати фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Запас джерел власних коштів – це запас фінансової стабільності (стійкості) підприємства за умови, що його власні кошти більші за позичені.

У пункті 2.2.2 дається аналіз фінансової стабільності (стійкості) та платоспроможності підприємства. Фінансову стабільність оцінюють за співвідношенням власних і позикових коштів в активах підприємства, за темпами нагромадження власних коштів у процесі фінансово-господарської діяльності, співвідношенням довготермінових і короткотермінових позик, а також за рівнем забезпеченості матеріальних обігових коштів власними джерелами.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства найчастіше використовуються такі показники:

1) Коефіцієнт автономії (співвідношення позикових і власних коштів), який характеризує фінансову незалежність від залучених позикових коштів;

2) Коефіцієнт довготермінового залучення позикових коштів, який характеризує частку довготермінових позик, залучених для фінансування активів підприємства;

3) Коефіцієнт маневреності власних коштів, який вказує на ступінь їх мобільності і визначається як відношення власних обігових коштів до всієї суми їх джерел;

4) Коефіцієнт нагромадження амортизації, який характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів (в основних засобах і нематеріальних активах);

5) Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства, який показує наскільки ефективно використовуються засоби підприємства у виробничо-господарській діяльності.

Не менш важливою є платоспроможність (ліквідність), тобто спроможність підприємства своєчасно виконувати свої боргові зобов'язання (пункт 2.2.2). Вона залежить від співвідношення суми заборгованості до величини ліквідних активів підприємства.

У пункті 2.2.3 дається оцінка прибутковості та ділової активності підприємства (організації). Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, яка характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості – це сума прибутку, яка виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Відносний показник прибутковості – це рівень рентабельності, котрий в узагальненій формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність, залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках, буває декількох видів.

Розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. У свою чергу рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється у кількох модифікаціях: рентабельність активів (рентабельність виробництва), рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.

Ділова активність підприємства (організації) є досить широким поняттям і включає багато аспектів його роботи. Специфічними показниками, які характеризують ці аспекти, є оборотність активів (оборотних) і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.