Вкажіть віршовий розмір

Це двоскладова стопа з наголосом на першому складі – хорей. Вірш М.Рильського написаний чотиристопним хореєм.

 

 

План аналізу прози

Сюжетні лінії: виділити, пронумерувати і назвати для кожної лінії:

ДО (дійові особи);

події.

Сюжетна схема (не всі компоненти обов'язково будуть присутні):

експозиція - умови та обставини, які призвели до виникнення конфлікту;

зав'язка - початок або прояв і загострення конфлікту;

розвиток дії;

кульмінація;

розв'язка;

епілог.

Композиція:

послідовність і взаємопов'язаність усіх частин твору (розділів, епізодів, сцен, ввідних епізодів, ліричних відступів, картин, образів), розгортання дій і групування і розстановка персонажів;

способи компонування художнього світу: портрет, пейзаж, інтер'єр, ліричний відступ;

способи зображення: розповідь, розповідь, опис, монолог, внутрішній монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка, "потік свідомості";

точки зору суб'єктів художнього твору: автора, оповідача, оповідача, персонажів;

дотримується автор чи ні причинно-наслідкового залежності.

Образи ДО (головних): характери, взаємини між персонажами, типовість (унікальність) персонажів.

Стиль: специфіка листа кожного окремого письменника: світогляд, життєвий досвід, характер, загальна культура обумовлюють:

вибір теми та її розкриття;

розробку улюблених жанрових форм;

мова;

використання художніх засобів ().

Літературний напрям: сентименталізм, романтизм, реалізм (критичний, магічний (наприклад, Г. Г. Маркес "Сто років самотності", Ф. Кафка "Перетворення"), соціалістичний, неореалізм), натуралізм, символізм, естетизм, неоромантизм, імпресіонізм (тенденція у творчості авторів, що належали до різних літературних напрямів - Гі де Мопассан, О. Уайльд, К. Гамсун), авангардизм, модернізм, постмодернізм, екзистенціалізм, "театр абсурду", "школа потоку свідомості" (Дж. Джойс, М. Пруст, Т. Манн, У. Фолкнер та інші).

Жанрові особливості: епос взагалі - це чергування сюжетних подій.

розповідь (оповiдання) - мала епічна форма: в центрі - 1 подія, навколо нього згруповані ДЛ, характери ДО у сформованому вигляді, описів мало і вони лаконічні, невеликий розмір твору (як правило, кілька сторінок);

новела - мала епічна форма: в центрі - 1 незвичайна подія, несподіваний фінал, лаконічність.

Види:

новела подій - О'Генрі, Дж. Лондон, І. Бабель, Дж. Кольєр;

новела "настрій" із психологічним сюжетом - А. Чехов, Мопассан, Акутагава Рюноске;

повість - середня епічна форма: 1 сюжетна лінія, історія життя 1 людини в зіткненнях з долями інших людей, охоплює відносно невеликий проміжок часу з життя героїв;

роман - велика епічна форма: кілька сюжетних ліній, великий розмір, багато дійових осіб, розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, широко охоплені життєві події. Роман - найбільш поширена в XX столітті епічна жанровий різновид, умовно виділяють:

соціально-побутової - людина і соціальне середовище, соціально зумовлені форми буття;

морально-психологічний - зіткнення внутрішнього світу людини і світу зовнішнього;

історичний - про події минулого;

філософський - розкриття головних проблем людського буття, створення цілісної картини світу;

роман-міф - створення символічної моделі існування людини і людства ("Сто років самотності" Маркеса);

роман-антиутопія (Г. Уеллс), роман-притча ("Чума" А. Камю), роман-хроніка однієї сім'ї ("Сімейство Тібо" Р.М. дю Гар), роман-анекдот ("Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна "В. Войнович) і т.д.

епопея - великий простір дії, велика кількість персонажів, часто охоплює всі верстви населення, значний обсяг, вибирається момент історії, важливий для долі народу / держави (обов'язково!).

 

 

Огляд періодичного видання

1. Вікова адресація.

2. Форми діалогу з читачем.

3. Традиції, що склалися в журналі чи газеті.

4. Принципи відбору художніх творів. "Питома вага" фольклору і творчих робіт дітей.

5. Поєднання літературної класики і творів сучасних авторів.

6. Місце і значення науково-популярних та художньо-пізнавальних матеріалів.

7. Теми і стиль коміксів.

8. Коло життєвих явищ, висвітлених у конкретному номері журналу або газети.

9. Композиційну будову одного номера.

10. Наступність номерів одного року.

11. Стиль оформлення: ілюстрації, поліграфія.

 

План аналізу образу літературного героя

1. Портрет героя. Яке враження на читача справляє його зовнішній вигляд? Що насамперед підкреслено в портреті? Як деталі портрета характеризують героя?

2. Характер героя. Герой у взаєминах з іншими героями і персонажами (другорядними дійовими особами) твору. Хто про нього говорить і що саме? Як він поводиться з різними героями? Чим пояснюється різниця в його поведінці? Про що свідчить його поведінка?

3. Герой у вчинках. Чи відповідають його справи словам? З якого боку він показує себе в своїх діях? Як у вчинках проявляється його розум і характер?

4. Мова героя. Які її особливості? Про що говорить герой і як він говорить?

5. Авторське ставлення до героя. Роль і місце героя в реаліції авторського задуму.

6. Оцінка героя літературною критикою.

Характеристика персонажа літературного твору

1. Визначення місця героя серед інших персонажів.

2. Ступінь участі і його роль в конфлікті (епізоді).

3. Наявність прототипів і автобіографічних рис.

4. Аналіз імені.

5. Портрет. Зовнішній вигляд, як він даний автором і в сприйнятті інших персонажів.

6. Мовленнєва характеристика.

7. Опис предметів побуту, житла, одягу, умов життя, як засіб самовираження героя.

8. Сім'я, отримане виховання, історія життя. Рід занять.

9. Риси характеру. Еволюція особистості у процесі розвитку сюжету.

10. Вчинки та мотиви поведінки, в яких герой проявляє себе найбільш яскраво.

11. Пряма авторська характеристика. Ставлення до героя інших персонажів твору.

12. Зіставлення з іншими персонажами або літературним героєм іншого автора.

13. Оцінка літературного персонажа його сучасниками.

14. Герой як породження своєї епохи і виразник певного світогляду. Визначення типового та індивідуального в літературному героєві.

15. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей в житті.

Характеристика персонажа літературного твору

1. Визначення місця героя серед інших персонажів.

2. Ступінь участі і його роль в конфлікті (епізоді).

3. Наявність прототипів і автобіографічних рис.

4. Аналіз імені.

5. Портрет. Зовнішній вигляд, як він даний автором і в сприйнятті інших персонажів.

6. Мовленнєва характеристика.

7. Опис предметів побуту, житла, одягу, умов життя, як засіб самовираження героя.

8. Сім'я, отримане виховання, історія життя. Рід занять.

9. Риси характеру. Еволюція особистості у процесі розвитку сюжету.

10. Вчинки та мотиви поведінки, в яких герой проявляє себе найбільш яскраво.

11. Пряма авторська характеристика. Ставлення до героя інших персонажів твору.

12. Зіставлення з іншими персонажами або літературним героєм іншого автора.

13. Оцінка літературного персонажа його сучасниками.

14. Герой як породження своєї епохи і виразник певного світогляду. Визначення типового та індивідуального в літературному героєві.

15. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей в житті.

Характеристика персонажа літературного твору

1. Визначення місця героя серед інших персонажів.

2. Ступінь участі і його роль в конфлікті (епізоді).

3. Наявність прототипів і автобіографічних рис.

4. Аналіз імені.

5. Портрет. Зовнішній вигляд, як він даний автором і в сприйнятті інших персонажів.

6. Мовленнєва характеристика.

7. Опис предметів побуту, житла, одягу, умов життя, як засіб самовираження героя.

8. Сім'я, отримане виховання, історія життя. Рід занять.

9. Риси характеру. Еволюція особистості у процесі розвитку сюжету.

10. Вчинки та мотиви поведінки, в яких герой проявляє себе найбільш яскраво.

11. Пряма авторська характеристика. Ставлення до героя інших персонажів твору.

12. Зіставлення з іншими персонажами або літературним героєм іншого автора.

13. Оцінка літературного персонажа його сучасниками.

14. Герой як породження своєї епохи і виразник певного світогляду. Визначення типового та індивідуального в літературному героєві.

15. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей в житті.

Характеристика персонажа літературного твору

1. Визначення місця героя серед інших персонажів.

2. Ступінь участі і його роль в конфлікті (епізоді).

3. Наявність прототипів і автобіографічних рис.

4. Аналіз імені.

5. Портрет. Зовнішній вигляд, як він даний автором і в сприйнятті інших персонажів.

6. Мовленнєва характеристика.

7. Опис предметів побуту, житла, одягу, умов життя, як засіб самовираження героя.

8. Сім'я, отримане виховання, історія життя. Рід занять.

9. Риси характеру. Еволюція особистості у процесі розвитку сюжету.

10. Вчинки та мотиви поведінки, в яких герой проявляє себе найбільш яскраво.

11. Пряма авторська характеристика. Ставлення до героя інших персонажів твору.

12. Зіставлення з іншими персонажами або літературним героєм іншого автора.

13. Оцінка літературного персонажа його сучасниками.

14. Герой як породження своєї епохи і виразник певного світогляду. Визначення типового та індивідуального в літературному героєві.

15. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей в житті.

 

 

 

 

Схема анализа литературно-художественного произведения.

1. История создания.

2. Тематика.

3. Проблематика.

4. Идейная направленность произведения и его эмоциональный пафос.

5. Жанровое своеобразие.

6. Основные художественные образы в их системе и внутренних связях.

7. Центральные персонажи.

8. Сюжет и особенности строения конфликта.

9. Пейзаж, портрет, диалоги и монологи персонажей, интерьер, обстановка действия.

10. Речевой строй произведения (авторское описание, повествование, отступления, рассуждения).

11. Композиция сюжета и отдельных образов, а также общая архитектоника произведения.

12. Место произведения в творчестве писателя.

13. Место произведения в истории русской и мировой литературы.

 

План анализа стихотворения

Тема стихотворения:

пейзаж;

общественно-политическая;

любовная/интимная;

философская.

Сюжет:

есть сюжет: образы событий (...каких именно...);

без сюжета: образы чувств (...).

 

Художественные средства, с помощью которых созданы эти образы:

 

Композиция: размер, рифма, ритм.

Размер:

_ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге);

'_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный;

'_ _ _ дактиль;

_ _' _ амфибрахий;

_ _ _' анапест.

 

Рифма:

аабб - парная;

абаб - перекрестная;

абба - кольцевая.

 

Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении:

эпитет - художественное определение;

сравнение;

аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы;

ирония - скрытая насмешка;

гипербола - художественное преувеличение;

литота - художественное преуменьшение;

олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует;

метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют;

паралеллизм.

 

Стилистические фигуры:

повторы/рефрен;

риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа;

антитеза/противопоставление;

градация - например: светлый - бледный - едва заметный;

инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции;

умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.

 

Поэтическая фонетика:

аллитерация - повторение одинаковых согласных;

ассонанс - повторение гласных;

анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф;

эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф.

 

Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.

Образ лирического героя, авторское "Я".

 

Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т.д.

 

Жанр: эпиграмма (сатирический портрет), эпитафия (посмертное), элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви), ода, поэма, баллада, роман в стихах, песня, сонет и т.д.

 

План анализа прозы

 

Сюжетные линии: выделить, пронумеровать и назвать для каждой линии:

ДЛ (действующие лица);

события.

 

Сюжетная схема (не все компоненты обязательно будут присутствовать):

экспозиция - условия и обстоятельства, которые привели к возникновению конфликта;

завязка - начало или проявление и обострение конфликта;

развитие действия;

кульминация;

развязка;

эпилог.

 

Композиция:

последовательность и взаимосвязанность всех частей произведения (разделов, эпизодов, сцен, вводных эпизодов, лирических отступлений, картин, образов), разворачивание действий и группирование и расстановка персонажей;

способы компоновки художественного мира: портрет, пейзаж, интерьер, лирическое отступление;

способы изображения: рассказ, повествование, описание, монолог, внутренний монолог, диалог, полилог, реплика, ремарка, "поток сознания";

точки зрения субъектов художественного произведения: автора, рассказчика, повествователя, персонажей;

придерживается автор или нет причинно-следственной зависимости.

 

Образы ДЛ (главных): характеры, взаимоотношения между персонажами, типичность (уникальность) персонажей.

 

Стиль: специфика письма каждого отдельного писателя: мировоззрение, жизненный опыт, характер, общая культура обуславливают:

выбор темы и ее раскрытие;

разработку любимых жанровых форм;

язык;

использование художественных средств ().

 

Литературное направление: сентиментализм, романтизм, реализм (критический, магический (например, Г.Г. Маркес "Сто лет одиночества", Ф. Кафка "Превращение"), социалистический, неореализм), натурализм, символизм, эстетизм, неоромантизм, импрессионизм (тенденция в творчестве авторов, принадлежавших к разным литературным направлениям - Ги де Мопассан, О. Уайльд, К. Гамсун), авангардизм, модернизм, постмодернизм, экзистенциализм, "театр абсурда", "школа потока сознания" (Дж. Джойс, М. Пруст, Т. Манн, У. Фолкнер и другие).

 

Жанровые особенности: эпос вообще - это чередование сюжетных событий.

рассказ (оповiдання) - малая эпическая форма: в центре - 1 событие, вокруг него сгруппированы ДЛ, характеры ДЛ в сформированном виде, описаний мало и они лаконичны, небольшой размер произведения (как правило, несколько страниц);

новелла - малая эпическая форма: в центре - 1 необычное событие, неожиданный финал, лаконичность.

 

Виды:

новелла событий - О'Генри, Дж. Лондон, И. Бабель, Дж. Кольер;

новелла "настроения" с психологическим сюжетом - А. Чехов, Мопассан, Акутагава Рюноскэ;

повесть - средняя эпическая форма: 1 сюжетная линия, история жизни 1 человека в столкновениях с судьбами других людей, охватывает относительно небольшой промежуток времени из жизни героев;

роман - большая эпическая форма: несколько сюжетных линий, большой размер, много действующих лиц, раскрывается история формирования характеров многих персонажей, широко охвачены жизненные события. Роман - наиболее распространенная в XX веке эпическая жанровая разновидность, условно выделяют:

социально-бытовой - человек и социальная среда, социально обусловленные формы бытия;

морально-психологический - столкновения внутреннего мира человека и мира внешнего;

исторический - о событиях прошлого;

философский - раскрытие главных проблем человеческого бытия, создание целостной картины мира;

роман-миф - создание символической модели существования человека и человечества ("Сто лет одиночества" Маркеса);

роман-антиутопия (Г. Уэллс), роман-притча ("Чума" А. Камю), роман-хроника одной семьи ("Семейство Тибо" Р.М. дю Гар), роман-анекдот ("Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина" В. Войнович) и т.д.

эпопея - большое пространство действия, большое количество персонажей, часто охватывает все слои населения, значительный объем, выбирается момент истории, важный для судьбы народа/государства (обязательно!).