Наголос у стопі падає на той самий склад, що й у слові, яке є її назвою

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотнiй
Сiрий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
(В.Кобилянський).

Ø Асонанс – повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі. Наприклад:

Гомоніла Україна. о-о

Довго гомоніла, о-о-о-о

Довго, довго кров степами о-о-о-о-о

Текла-червоніла (Т.Шевченко). о

На схемі (праворуч) видно, як кількість голосних звуків «о» спочатку плавно наростає, а потім різко зменшується. Саме звук «о» допомагає авторові передати наростання гулу (гомону), який у цьому випадку є символом боротьби, непокори.

За В.Пахаренком, у літературі існує фоносимволіка: алітерація чи асонанс певного звука несе в собі символічне навантаження. Наприклад:

ü о – спів, радість, відвага, гул, сила духу;

ü а – голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір;

ü і – ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синь, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк;

ü у – сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах;

ü г – битва, грім, гамір, натовп, зловісність;

ü л – любов, ласка, ніжність;

ü р – рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм.

ü шиплячі й свистячі звуки – вітер, шелест листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть.

Синоніми, антоніми, омоніми, архаїзми, неологізми.

Образ ліричного героя, авторське "Я".

Літературний напрям: романтизм, реалізм, сюрреалізм, символізм, акмеїзм, сентименталізм, авангардизм, футуризм, модернізм і т.д.

Жанр: епіграма (сатиричний портрет), епітафія (посмертне), елегія (сумне вірш, найчастіше про кохання), ода, поема, балада, роман у віршах, пісня, сонет і т.д.


РИМУВАННЯ

Як правило, для вірша характерна рима – співзвучність закінчень віршованих рядків.

За місцем останнього наголосу в рядку рима може бути:

— на останньому складі – чоловіча (тверда рима) (Дніпро - добро);

— на передостанньому – жіноча (напівм’яка рима) (кручі – ревучі);

— на третьому від кінця – дактилічна (м’яка рима) (пробиратися – побиватися).

Зважаючи на послідовність римування рядків у строфі, воно може бути:

кільцеве (абба);

перехресне (абаб);

парне (аавв).

Десь опівночі раптом присниться а

Сивій яблуні юна жар-птиця, а

Що з краю світу до неї літала б

І в любові навік присягала. б

М.Луків

Біжать струмки, розбуджені весною, а

Уже й верба спросоння зацвіла, - б

Земля чекає засіву й тепла, б

Намерзнувшись під ковдрою сніжною. а

І.Гнатюк

Воно жило і в боротьбі, а

І в муках рабського терпіння, б

Та не зневірилось в собі – а

Моє трагічне покоління. б

І.Гнатюк

Вірш, у якому немає рими, називається білим віршем.

Шопена вальс. Ну хто не грав його!

І хто не слухав? На чиїх устах

Не виникала усмішка примхлива,

В чиїх очах не заблищала іскра.

М.Рильський

ВІРШОВІ РОЗМІРИ

Стопа – це група складів, які закономірно повторюються.

Види стоп:

ü двоскладові (хорей та ямб);

ü трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест).

Крім того, зустрічаються стопи, які складаються лише з ненаголошених складів (пірихій) або, навпаки, можуть з’являтися «зайві» наголоси (спондей).

Позначки: наголошені склади віршованого рядка позначають: –́, ненаголошені: u.

v Хорей – це двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Наприклад:

ЗВІсив ГОлоВУ в заДУмі

ОР-муЗИка ВІД тих СЛІВ,

А поДУмавШИ хвиЛИну,

ТАК неСПІшно ВІДпоВІВ… (І.Франко)

 

Тут кожна стопа, що складається з 2х складів, має наголос на першому складі, і ці стопи закономірно повторюються. У наведеній строфі ми бачимо по 4 стопи в рядку. Отже, віршовий розмір цих поетичних рядків – чотиристопний хорей.

 

v Ямб – це двоскладова стопа з наголосом на другому складі. Наприклад:

Як ВИросТУ збуДУю ХАту,

На Хаті КОлеСО приБ’Ю,

А ТАМ я поСЕлю криЛАту

ЛеЛЕчу КЛЕкітНУ сіМ’Ю (Д.Павличко).

 

Це чотиристопний ямб.

 

v Дактиль – це трискладова стопа з наголосом на першому складі. Наприклад:

ВИгострю, ВИточу ЗБРОю іскРИсту,

СКІЛЬки доСТАне снаГИ мені й ХИсту…

(Леся Українка)

 

Віршовий розмір цієї поезії – чотиристопний дактиль.

 

v Амфібрахій – це трискладова стопа з наголосом на другому (середньому) складі). Наприклад:

БезПЕЧно стуПАю м’яКОю стерНЕю.

А НИні погГЛЯну на МЕжі: неВЖЕ ж?

НеМА староДАВніх, шиРОких там МЕЖ! (І.Франко)

 

Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.

 

v Анапест – це трискладова стопа з наголосом на третьому (останньому) складі. Наприклад:

ВечоРІло. ПоМЕНшала вже

ЦілоДЕНная СПЕка,

Над гоРОю крайНЕба паЛАВ,

Мов поЖЕжа даЛЕка (І.Франко).

Віршовий розмір – двостопний анапест.

Трискладова стопа може також складатися з 3х ненаголошених складів. Таку стопу називають бакхій.

Як запам’ятати стопи:

Можна зіставити наголос у словах, що означають їх назви, з місцем наголосу у стопі. Наприклад: у трискладових стопах:

Ø да́ктиль – на перший склад;

Ø амфібра́хій – на середній склад;

Ø анапе́ст – на останній (третій) склад.

Наголос у стопі падає на той самий склад, що й у слові, яке є її назвою.

У двоскладових стопах усе навпаки:

Ø хоре́й – на перший склад (хоч у слові на другий);

Ø я́мб – на другий склад (хоч в слові на перший).

Алгоритм визначення

Віршового розміру


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: