Самотній сад
Сипле, стелить сад самотнiй
Сiрий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
(В.Кобилянський).
Ø Асонанс – повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі. Наприклад:
Гомоніла Україна. о-о
Довго гомоніла, о-о-о-о
Довго, довго кров степами о-о-о-о-о
Текла-червоніла (Т.Шевченко). о
На схемі (праворуч) видно, як кількість голосних звуків «о» спочатку плавно наростає, а потім різко зменшується. Саме звук «о» допомагає авторові передати наростання гулу (гомону), який у цьому випадку є символом боротьби, непокори.
За В.Пахаренком, у літературі існує фоносимволіка: алітерація чи асонанс певного звука несе в собі символічне навантаження. Наприклад:
ü о – спів, радість, відвага, гул, сила духу;
ü а – голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір;
ü і – ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синь, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк;
ü у – сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах;
ü г – битва, грім, гамір, натовп, зловісність;
ü л – любов, ласка, ніжність;
ü р – рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм.
ü шиплячі й свистячі звуки – вітер, шелест листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть.
Синоніми, антоніми, омоніми, архаїзми, неологізми.
Образ ліричного героя, авторське "Я".
Літературний напрям: романтизм, реалізм, сюрреалізм, символізм, акмеїзм, сентименталізм, авангардизм, футуризм, модернізм і т.д.
Жанр: епіграма (сатиричний портрет), епітафія (посмертне), елегія (сумне вірш, найчастіше про кохання), ода, поема, балада, роман у віршах, пісня, сонет і т.д.
РИМУВАННЯ
Як правило, для вірша характерна рима – співзвучність закінчень віршованих рядків.
За місцем останнього наголосу в рядку рима може бути:
на останньому складі – чоловіча (тверда рима) (Дніпро - добро);
на передостанньому – жіноча (напівм’яка рима) (кручі – ревучі);
на третьому від кінця – дактилічна (м’яка рима) (пробиратися – побиватися).
Зважаючи на послідовність римування рядків у строфі, воно може бути:
кільцеве (абба);
перехресне (абаб);
парне (аавв).
Десь опівночі раптом присниться а
Сивій яблуні юна жар-птиця, а
Що з краю світу до неї літала б
І в любові навік присягала. б
М.Луків
Біжать струмки, розбуджені весною, а
Уже й верба спросоння зацвіла, - б
Земля чекає засіву й тепла, б
Намерзнувшись під ковдрою сніжною. а
І.Гнатюк
Воно жило і в боротьбі, а
І в муках рабського терпіння, б
Та не зневірилось в собі – а
Моє трагічне покоління. б
І.Гнатюк
Вірш, у якому немає рими, називається білим віршем.
Шопена вальс. Ну хто не грав його!
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра.
М.Рильський
ВІРШОВІ РОЗМІРИ
Стопа – це група складів, які закономірно повторюються.
Види стоп:
ü двоскладові (хорей та ямб);
ü трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест).
Крім того, зустрічаються стопи, які складаються лише з ненаголошених складів (пірихій) або, навпаки, можуть з’являтися «зайві» наголоси (спондей).
Позначки: наголошені склади віршованого рядка позначають: –́, ненаголошені: u.
v Хорей – це двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Наприклад:
ЗВІсив ГОлоВУ в заДУмі
ОР-муЗИка ВІД тих СЛІВ,
А поДУмавШИ хвиЛИну,
ТАК неСПІшно ВІДпоВІВ… (І.Франко)
Тут кожна стопа, що складається з 2х складів, має наголос на першому складі, і ці стопи закономірно повторюються. У наведеній строфі ми бачимо по 4 стопи в рядку. Отже, віршовий розмір цих поетичних рядків – чотиристопний хорей.
v Ямб – це двоскладова стопа з наголосом на другому складі. Наприклад:
Як ВИросТУ збуДУю ХАту,
На Хаті КОлеСО приБ’Ю,
А ТАМ я поСЕлю криЛАту
ЛеЛЕчу КЛЕкітНУ сіМ’Ю (Д.Павличко).
Це чотиристопний ямб.
v Дактиль – це трискладова стопа з наголосом на першому складі. Наприклад:
ВИгострю, ВИточу ЗБРОю іскРИсту,
СКІЛЬки доСТАне снаГИ мені й ХИсту…
(Леся Українка)
Віршовий розмір цієї поезії – чотиристопний дактиль.
v Амфібрахій – це трискладова стопа з наголосом на другому (середньому) складі). Наприклад:
БезПЕЧно стуПАю м’яКОю стерНЕю.
А НИні погГЛЯну на МЕжі: неВЖЕ ж?
НеМА староДАВніх, шиРОких там МЕЖ! (І.Франко)
Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.
v Анапест – це трискладова стопа з наголосом на третьому (останньому) складі. Наприклад:
ВечоРІло. ПоМЕНшала вже
ЦілоДЕНная СПЕка,
Над гоРОю крайНЕба паЛАВ,
Мов поЖЕжа даЛЕка (І.Франко).
Віршовий розмір – двостопний анапест.
Трискладова стопа може також складатися з 3х ненаголошених складів. Таку стопу називають бакхій.
Як запам’ятати стопи:
Можна зіставити наголос у словах, що означають їх назви, з місцем наголосу у стопі. Наприклад: у трискладових стопах:
Ø да́ктиль – на перший склад;
Ø амфібра́хій – на середній склад;
Ø анапе́ст – на останній (третій) склад.
Наголос у стопі падає на той самий склад, що й у слові, яке є її назвою.
У двоскладових стопах усе навпаки:
Ø хоре́й – на перший склад (хоч у слові на другий);
Ø я́мб – на другий склад (хоч в слові на перший).
Алгоритм визначення
Віршового розміру