2018-01-08
698
Етап інвестиційного процесу— це формування банком портфеля цінних паперів з урахуванням результатів проведеного аналізу й управління цим портфелем. Банки, як уже відзначалося, вкладають кошти у фінансові інструменти, що мають різні характеристики з точки зору ліквідності, дохідності, схильності до ризику. З метою аналізу інвестиційної якості фінансових інструментів прийнято умовно поділяти їх на дві групи. Перша — це інструменти грошового ринку зі строком обігу "до одного року, які характеризуються, як правило, низьким рівнем ризику, поміркованою дохідністю і високою ліквідністю (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні папери). Друга група — інструменти ринку капіталів, строк обігу яких перевищує рік і яким притаманна вища дохідність і відповідно вищий рівень ризику (корпоративні цінні папери, довгострокові державні облігації)- За останні роки спектр інвестиційних можливостей банків розширився, з'явилися нові фінансові інструменти — ф'ючерсні контракти, опціопи за цінними паперами тощо.
Структура портфеля цінних паперів залежить від цілей інвестиційної діяльності банку і від обраної банком інвестиційної стратегії— пасивної чи активної. Головне завдання банку-інвестора — це сформувати ефективний портфель, тобто портфель, який забезпечує найвищий рівень очікуваного доходу за даного рівня ризику або найменший ризик за даного рівня доходу.
Пасивна (консервативна, очікувальна) стратегія формування і управління портфелем полягає у диверсифікації інвестицій по різних сегментах ринку й у різні цінні папери. Вона базується на прагненні до гарантованого досягнення заданих параметрів доходу (на рівні середньоринкового) і ризику.
Активна стратегія формування й управління портфелем цінних паперів базується на прогнозуванні майбутніх процентних ставок і ціпової динаміки. Використання цієї стратегії при портфельних інвестиціях у боргові зобов'язання передбачає вибір зобов'язань з максимальним значенням показників дохідності, а при портфельних інвестиціях у акції — вибір акцій недооцінених ринком на даний момент. Характерною рисою активної стратегії є постійний перегляд інвестиційних рішень з урахуванням ринкових тенденцій і на цій основі реструктуризація (поновлення) портфеля цінних паперів.
6. Довгострокові та короткострокові фінансові інвестиції суб"єктів підприємництва.
Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За термінами вони поділяються на довгострокові — інвестиції зі строком більше ніж один рік та короткострокові — на строк менший ніж один рік. Довгострокові фінансові інвестиції розглядають як необоротні активи, короткострокові — як поточні активи (додаток 2).
Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції на період більший ніж
один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.
Довгострокові інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.
За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на пайові та позикові (додаток 3).
Поточні фінансові інвестиції (фонди та акції інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.
Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.
Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих у результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку записом на підставі установчого договору (табл.1)
Довгострокові й короткострокові фінансові вкладепня в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди (капітал) інших підприємств наводяться в окремих інвентаризаідДйних описах, в яких вказуються назва фінансового вкладення: (акції, облігації, паї, депозити тощо), дата і строк вкладення, номер і серія цінних паперів, пішіщ документа, що підтверджує фінансові інвестиції (установчніі договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на персдпчу обладнання тощо), сума, нид вкладення.
При інвентаризації цінних паперів встановлюють:
— правильність оформлення цінних паперів;
— реальність вартості цінних паперів, що перебувають на балансі;
— збереження цінних паперів (шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку);
— своєчасне і повне відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів за цінними паперами.
