1. Висновок експерта. Часто буває важко оцінити тривалість робіт, оскільки на них впливає безліч чинників (наприклад, рівень використання ресурсів, продуктивність ресурсів тощо). Висновок кваліфікованого досвідченого експерта, який ґрунтується на інформації з архіву, повинен використовуватися скрізь, де на це є можливість. У противному разі оцінки набувають невизначеності й стають ризикованими.
2. Оцінка на основі аналогів. Оцінка на основі аналогів, або оцінка згори-вниз, означає використання фактичної тривалості попередньої аналогічної роботи як оцінки тривалості майбутньої роботи. Вона часто використовується для оцінки тривалості проекту, коли про нього є небагато докладної інформації (наприклад, на його ранніх фазах). Оцінка на основі аналогів може бути однією з форм висновку експерта.
Оцінка на основі аналогів найбільш надійна, коли (а) попередні проекти схожі не тільки за формою, а й за змістом, і коли (б) особи, що виконують цю роботу, мають потрібний досвід.
Найбільше розповсюдження отримали такі ймовірнісні методи визначення тривалості робіт:
|
|
• при нормальному розподілі часу тривалості роботи використовується формула розрахунку очікуваної тривалості за трьома оцінками часу:
,
де - мінімально можлива тривалість роботи;
- максимально припустима тривалість роботи;
- найбільш вірогідна тривалість роботи.
Цей метод використовується у системі PERT.
При бета-розподілі використовується формула:
.
3. Моделювання. Методи моделювання дають змогу робити розрахунки тривалостей робіт із певним набором допущень. Найвідомішим із них є метод статистичних випробувань - Монте-Карло, в якому розподіл імовірних результатів визначається для кожної роботи і використовується для розрахунку розподілу імовірної тривалості проекту в цілому.
4. Нормативні розрахункові методи. За наявності необхідної вихідної інформації (обсяги робіт, потрібні ресурси, продуктивність ресурсів тощо) тривалість робіт T визначається за відомими розрахунковими формулами:
,
де - трудомісткість виконання і-ї роботи р- мвидом ресурсу (у людино-днях, машинозмінах тощо);
- інтенсивність споживання р- горесурсу на і-й роботі (Upi = n х k, де n - кількість виконавців; k — число змін).
,
де - обсяг і-ї роботи у фізичних одиницях;
- виробіток одного виконавця за одну зміну в тих же одиницях.