Особливості міжнародного правового режиму вод Арктики і Антарктики

Території Арктики і Антарктики - райони унікального міжнародного правового режиму, що був сформований під впливом екстремальних кліматичних умов та видаленого географічного положення від цивілізації. В основному правовий режим базувався на нормативних актах приарктичних держав. Навколо даних геостратегічних районів не втихають міжнародні суперечки за право просування національних інтересів спектру держав, а саме:

- Данії, Канади, Норвегії, РФ та США - арктичних держав, що мають закріплені сфери впливу в даних зонах;

- Ісландії, Швеції та Фінляндії - держав постійних-членів Арктичної ради;

- Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Ірландії, Латвії, Литви, Нідерландів, Польщі та Естонії - держав, що розробляють стратегії впливу в арктичному регіоні;

- Австралії, Аргентини, Нової Зеландії, Франції, Чилі - держав, що мають претензії на райони Арктики, як частини своєї національної території. Суперечки виникають стосовно кожного з можливих інструментів розширення зовнішньополітичного регулювання в арктичних і антарктичних широтах - від добування корисних копалин та проведення наукових досліджень до здійснення військово-стратегічних операцій у водах Арктики і Антарктики.

Принципи регулювання по відношенню до морських територій, що покриті льодом, містяться в Конвенції ООН з морського права 1982 року. Так, на льодяні поля, що були створені в територіальному морі розповсюджується суверенітет відповідної прибережної держави, але лиш до того часу, поки вони знаходяться в межах її території. Якщо в результаті дрейфу вони потраплять у відкрите море, то вони стануть доступними для використання будь-якою зацікавленою державою.

Особливу роль в правовому режимі Північного льодовитого океану відіграє національне законодавство арктичних держав.

Регіональний режим в Арктиці відсутній, не дивлячись на спільні проблеми,що стоять перед арктичними державами. Замість цього застосовувалися національні аспекти права до даних регіонів. Тобто уряд кожної арктичної країни розглядає, ухвалює і здійснює за допомогою національного законодавства такі юридичні правила і норми, котрі, на його думку, краще за все слугують його національним інтересам в полярних морях. Таким чином,кожна арктична держава тлумачила на свій розсуд принципи міжнародного морського права в своїх північних водах.

Можна зробити висновок, що приймаючи відповідні законодавчі акти, що стосуються свого арктичного сектору, арктичним державам слід керуватися міжнародно-правовими принципами та своїм суверенітетом.

Загалом, існують дві точки на статус Північного Льодовитого океану:

- Північний океан слід прирівняти до будь-якого з океанів, та дати йому статус об'єкта Конвенції 1982 року;

- Правовий режим Арктики склався до прийняття Конвенції 1982 року - тоді Північний полюс є об'єктом звичайних норм міжнародного права, що склалися під впливом згоди міжнародної спільноти з прибережною політикою інших держав.

Проблеми, котрі розглядатиме комітет:

- Проблема збереження гідросфери, в контексті зміни клімату та забруднення Світового океану;

- Проблема розподілу сфер впливу в арктичному і антарктичному регіонах;

- Проблема збереження та стійкого використання морського біологічного розмаїття;

- Проблема експлуатації живих та неживих ресурсів;

- Проблема безпеки морських перевезень;

- Проблема використання морських відновлюваних джерел енергії;

Висновок

Незважаючи на зусилля, що докладалися десятиріччями, Світовий океан, котрий займає дві третини земної поверхні, все ще стоїть на шляху досягнення стійкого та безпечного розвитку, а на світовій спільноті лежить відповідальність за його стан, розвиток, та, відповідно, майбутнє всієї планети. Людство тисячоліттями користувалося ресурсами Світового океану, що сприяло прогресу в важливих для забезпечення стійкого розвитку областях. Використання ресурсів нашого безмежного водного простору впливає на скорочення масштабів бідності, забезпечує продовольством, стабільним економічним зростом та зайнятістю, підкреслює стійкість та доступність електропостачання, розвиває інфраструктуру та інновації. У зв'язку з цим, необхідно зосередити увагу світової спільноти на проблемах, що з'явилися внаслідок довгострокового використання ресурсів.

Міжнародна Морська Організація здійснила вагомий внесок в вирішення проблем безпечного використання та охорони Світового океану. Окрім цього нам слід зайнятися розв'язанням проблем збереження гідросфери та морського біорозмаїття Світового океану, попередження забруднення, експлуатація морських ресурсів, розподіл сфер впливу у водах Арктики й Антарктики, а також безпеку морських перевезень та використання морських відновлюваних джерел енергії.

Інтегруючи три складових розвитку Світового океану: екологічну, економічну та соціальну - ми зможемо незабаром взяти на себе відповідальність за стан Світового океану та збереження його багатств для майбутніх поколінь.