Професійна освіта та професійне самовиховання майбутнього вчителя

Інтенсивний етап формування педагогічної майстерності та педагогічної культури проходить в період навчання у педагогічному вузі. Успішність як професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ, так і подальшого професійного становлення великою мірою залежить від того, як він володіє культурою самовиховання, як цілеспрямованого самостійного свідомого процесу саморозвитку особистості, спрямованого на вироблення у себе професійно значущих якостей та умінь.

Під час навчання у вузі закладається фундамент майбутнього професійного зростання педагога. Майбутній педагог не тільки знайомиться з професією, але і набуває досвіду реальної професійної взаємодії.

Відповідно, уміння, що набувають студентами, можна розділити на дві великі категорії: уміння вчитися і уміння спілкуватися. Вони взаємозв'язані між собою, але для зручності розглянемо кожне з них окремо.

Уміння вчитися – найважливіша складова професії педагога. Воно виявляється у використанні прийомів розумової діяльності по відношенню до ряду навчальних ситуацій. Це і уміння організувати свій час, планувати, контролювати свою діяльність, знаходити необхідну інформацію, вибирати відповідні методи учіння, співпрацювати з іншими людьми. Це істотне розширення спектру сенсів учіння в умовах переходу від уміння вчитися до уміння вчитися разом, що означає становлення узагальнених соціокультурних здібностей особистості.

Освіта може бути двох типів: систематична і ситуативна (коли знання і навики отримуються у міру виникнення потреби в них).

Якнайповніші реалізувати вибрану професійно-освітню стратегію дозволяє лише систематична освіта. Навчальний процес у вузі побудований таким чином, що студентам пропонуються різні форми навчання, як теоретичні, так і практичні. До теоретичних відносяться лекційні заняття, до практичних – семінари, лабораторні роботи, практикуми і безпосередньо практика.

Навчання у вузі для людей, що збираються займатися педагогічною діяльністю, надає унікальні можливості. З першого курсу студент виявляється у середині педагогічного процесу, виступаючи в ролі об'єкту і суб'єкта педагогічної практики.

Можливість аналізувати хід навчального процесу не тільки з погляду учня, але і з професійних позицій: студент не тільки складає іспити, але і вчиться їх приймати; не тільки слухає лекції, але і вчиться їх читати; не тільки спілкується з колегами, але і вчиться управляти спілкуванням в колективі. Майбутній педагог може аналізувати стиль, прийоми, методи викладання, вчитися ефективній побудові взаємодії, розвивати свої навики рефлексій і поповнювати арсенал педагогічної техніки.

Зусилля викладачів не будуть успішними, якщо студент не розширюватиме спектр джерел освіти за рахунок зовнішніх ресурсів.

Перше і традиційне джерело – книги, періодичні видання, засоби масової інформації. Сюди ж можна віднести і дистанційну освіту через Інтернет. Окрім спеціальної літератури і підручників необхідно знайомиться з актуальними публікаціями в спеціальній періодиці, брати участь в різних конференціях, семінарах, виставках. Це значною мірою підвищує якість освіти.

Ще одним джерелом освіти є дослідницька діяльність. Яка є неодмінною складовою педагогічної діяльності. Досліджуючи педагогічну дійсність, майбутній вчитель не тільки упорядковує знання про неї, але і формує свій професійний стиль і світогляд. У систематичній освіті важливо визначитися з темою дослідження, головною проблемою, яка могла б стати центром професійного інтересу.

Ця тема може бути глобальною і локальною. Сучасні курси припускають різноманіття різних проектів: курсових, дипломних, конкурсних. Якщо студент з першого курсу займається дослідженням якої-небудь проблеми, це може полегшити написання кваліфікаційної роботи. Дослідницька діяльність не тільки підвищує рівень освіти, але і допомагає знайти однодумців, познайомитися з фахівцями з тієї чи іншій проблемі.

Випускники, що проявили свої здібності ще будучи студентами, легше влаштовуються на роботу, одержують вигідніші пропозиції від працедавців і швидше просуваються по професійних сходах.

Третє джерело систематичної освіти – навчання на різних курсах. Грамотний фахівець повинен володіти не тільки знаннями про безпосередній предмет професійної діяльності, але і різноманітними уміннями, необхідними для її здійснення.

На першому курсі, коли навантаження невелика, можна піти на курси стенографії, роботи в мережі Інтернет, вивчення іноземної мови, формування іміджу і т.д.

На старших курсах можна пройти тренінги особистого зростання, розвитку комунікативних навиків і упевненості в собі, розвинути ораторське мистецтво.

Четверте джерело освіти – це робота.

Оскільки у першокурсників, як правило, немає твердих переконань про власну профпридатність, можливо перевірити себе без відриву від навчання. При цьому отримується можливість наперед підшукати хороше місце роботи, створити позитивну репутацію.

Звичайно студенти займаються репетиторством, працюють нянями, вихователями в дитячих таборах або помічниками в різних педагогічних проектах (соціологічних опитуваннях, пошуку потрібної інформації і ін.).

Крім репутації і досвіду, студент під час роботи одержує інформацію

– про себе, про свої професійні якості;

– про свою роботу;

– про те, які знання слід було б одержати;

– про організацію, в якій виконувалася робота;

– про характер взаємин з колегами і працедавцями.

Якою б відповідальною і перспективною не була трудова діяльність, на етапі навчання головним є виконання навчального плану.

П'яте джерело освіти – навколишня дійсність: події, які відбуваються навколо, люди, з якими Ви спілкуєтеся, їх знання і досвід.

Важлива будь-яка інформація, що потрапляє у Ваше поле зору. Важливо отримати з неї користь, розвиваючи навики рефлексій, в думках програючи ситуацію, виробляти свою модель поведінки в аналогічних ситуаціях.

Шосте джерело освіти – хобі.

Додаткова сфера діяльності, не пов'язана з освітою, для педагога є необхідною в першу чергу для підвищення авторитету в очах учнів. Наприклад, досвід гри на гітарі може стати в нагоді в спілкуванні з учнями, оскільки вони завжди хочуть спілкуватися з цікавою людиною.

Уміння спілкуватися – важлива сторона освіти. У вузі майбутній педагог вибудовує відносини з своїми однокурсниками і викладачами. Необхідно якнайкраще дізнатися їх, адже впродовж всієї професійної діяльності доведеться стикатися з різними людьми.

Діліться з оточуючими корисною інформацією, яка стала відома Вам, відгукуйтеся на прохання, пов'язані з навчальною діяльністю. Можливо, участь в потрібній роботі допоможе Вам надалі і у Вашій власній. Особливе значення для майбутніх педагогів має уміння працювати в команді. Формуванню таких навиків сприяють семінарські заняття, робота над спільними проектами.

Це дозволить розвинути:

– уміння підключати інших для допомоги на своїй ділянці роботи;

– уміння гасити конфлікти;

– уміння планувати терміни завершення роботи;

– уміння корегувати роботу товаришів;

– уміння зводити розрізнені матеріали в колективний звіт.

Оточуючі можуть дати вам інформацію про Вашу власну особистість. Спілкування є елементом самодіагностики і може характеризувати Вас з двох боків: як особистість і як фахівця.

Навчання у вузі дає не тільки можливість підвищення професійної компетентності, але і навики самодіагностики і корекції професійних і особових якостей, орієнтацію в освітньому полі і отримання дружніх і партнерських зв'язків.

Важливим чинником професійного становлення майбутніх педагогів є їх власна активність в розвитку професійно значимих якостей та властивостей. Ця активність і є процесом професійного самовиховання.

Структурно процес самовиховання майбутніх педагогів можна умовно поділити на такі етапи:

- самоусвідомлення і прийняття рішення зайнятися самовихованням;

- планування і розробка програми самовиховання;

- безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань в роботі над собою;

- самоконтроль і самокорекція цієї діяльності;

Активніше цей процес відбувається під час практичної педагогічної діяльності. Щоб самовиховання студента не було хаотичним, необхідно скласти чітку систему роботи над собою: програму професійного самовиховання. Перш за все сформулювати мету.

Метою професійного самовиховання є здобуття знань, умінь, навичок, формування особистісних якостей, необхідних учителю.

Загальними умовами для досягнення мети є:виникнення потреби у самовихованні;наявність уміння самоспостереження і самопізнання;уміння аналізувати й оцінювати свої вчинки і діяльність;уміння проектувати зміни у своїй особистості;психологічна готовність до активної, цілеспрямованої і систематичної роботи над собою;свідоме управління своєю поведінкою, своїм фізичним і психічним станом;віра в свої сили і можливості

 

16 класний керівник як організатор в сучасній школі

Класний керівник у школі, специфіка його роботи

Класний керівник - найближчий і безпосередній вихователь і наставник учнів. Він організовує і спрямовує виховний процес у класі, об'єднує виховні зусилля вчителя, батьків і суспільства, відповідає за організацію виховної роботи в своєму класі. У діяльності класного керівника органічно поєднуються ідейно-виховна, організаційна та адміністративні функції. Класний керівник дбає про всебічний розвиток дітей, про колективізм, працелюбність, вихованні, про підвищення якості знань зміцненні дисципліни і порядку в класі.

Основне в діяльності класного керівника - виховання учнів і згуртування їх в дружній колектив. Звичайно, в центрі його уваги стоять питання навчальної роботи, підвищення рівня знань. Але до їх вирішення він підходить перш за все як вихователь. Він допомагає вчителям у підвищенні якості навчання.

Класний керівник лише частково безпосередньо організує дитяче життя й діяльність. Значно більшу роль у цьому сенсі відіграють батьки, вчителі-предметники, наставники, майстри, керівники гуртків, секцій, студій, що організують побут, навчальний та суспільно корисну працю, громадську діяльність, туризм, краєзнавство, технічне і художня творчість школярів. Класний керівник відповідає за зміст виховного процесу, його відповідність цілям гуманістичного демократичного виховання і активність участі в ньому дітей. Для цього необхідна діагностика, досить повна поінформованість вихователя про участь дитини в різних видах діяльності, його стосунки в групах, характер і зміст спілкування, формуються потребах і інтересах, стимули і мотиви поведінки. На основі інформації, одержуваної від самих дітей, від безпосередніх організаторів їхнього життя, класний керівник контролює стан виховних відносин, дає поради, вносить педагогічні корективи протягом життя.

Робота класного керівника - цілеспрямована, системна, планована діяльність, яка будується на основі програми виховання всього освітнього закладу, аналізу попередньої діяльності, позитивних та негативних тенденцій суспільного життя, на основі особистісно-орієнтованого підходу з урахуванням актуальних завдань, що стоять перед педагогічним колективом школи, і ситуації у класному колективі, міжетнічних, міжконфесійних відносин. Педагог також бере до уваги рівень вихованості учнів, соціальні та матеріальні умови їх життя, специфіку сімейних обставин.

Діяльність класного керівника в першу чергу спрямована на роботу з учнями свого класу. Він формує мотивацію до навчання кожної окремої дитини, вивчаючи його вікові та індивідуальні особливості для розвитку та стимулювання пізнавальних інтересів; через різноманітні форми і методи індивідуальної роботи створює сприятливі умови для розвитку громадянськості, світоглядної культури, навичок творчої праці, творчої індивідуальності, успішного входження дитини в соціум, формування демократичної культури в системі класного самоврядування.

До найважливіших функцій класного керівника відносяться: розвиток пізнавальних інтересів і здібностей школярів, їх професійна орієнтація, турбота про охорону здоров'я учнів. Класний керівник організовує своєчасну допомогу відстаючим учням, організовує роботу класного колективу в громадському корисній праці, в найважливіших загальношкільних заходах. Він також взаємодіє з дітьми на основі поваги, взаєморозуміння. Класний керівник-член педагогічного колективу. Організаторську і виховну роботу він проводить не поодинці, а під керівництвом директора школи та його заступників, у тісному контакті з іншими вчителями. Але в порівнянні з іншими вчителями він частіше і більше спілкується з учнями. Його спілкування з ними не обривається після дзвінка. Він і після уроків виступає в ролі вихователя. Виховна робота класного керівника не обмежується рамками школи. Він підтримує тісний зв'язок з родиною. У процесі виховання класний керівник доходить до кожного учня. У будь-якому класі, в тому числі в самому організованому і дисциплінованому потрібна повсякденна виховна робота, спрямована на формування позитивних якостей і на подолання негативних. Як вже було сказано, класний керівник в порівнянні з іншими педагогами більше спілкується з родиною. Він інформує батьків про навчальній роботі і поведінці школярів, намічає разом з ними шляхи спільної роботи по їх вихованню.

Серед основних якостей особистості класного керівника в першу чергу слід назвати такі якості, як комунікативна ідейність, громадська активність, моральна зрілість. Ці якості, звичайно, необхідні кожному педагогу. Але особливо важливо володіти ними класному керівникові. Адже він виховує своїх учнів не тільки словом, але й особистими прикладами, своєю поведінкою. Не менш важливе значення для класного керівника мають такі якості його особистості, як захопленість професією, гуманне ставлення до дітей, висока вимогливість до себе і своїх учнів. Класному керівнику необхідні і такі якості, як комунікативність, дружнє ставлення, ввічливість у спілкуванні. Успіх роботи класного керівника залежить і від наявності у нього інформаційних знань і умінь. Особливо важливо володіти умінням яскраво, виразно, логічно викласти свою думку, вміти переконати, залучити до себе. До основних якостей, необхідним класному керівнику, слід віднести тактовність, витримку і самовладання, чуйність, спостережливість, щирість, винахідливість, акуратність і зовнішню охайність. Успіх роботи класного керівника багато в чому і від уміння в нього ряду прикладних, творчих умінь: вміння співати, грати на музичних інструментах, танцювати, малювати, виразно читати. Класний керівник - найближчий наставник учнів свого класу. Він покликаний організувати життя школярів, управляти їх розвитком. Його почесну справу - безпосереднє виховання дітей та молоді, формування життєрадісного, працьовитого, фізично і морально, здорового покоління.

Класний керівник ставить і здійснює єдині виховні завдання. Так, він прагне привчити дітей до працьовитості, організованості, правдивості. Але шляхи, засоби і методи досягнення цих завдань можуть бути різними в залежності від індивідуальних особливостей учнів. Одних потрібно вчасно заохотити, інших-вміло покарати за порушення правил поведінки. А для цього потрібно глибоко і всебічно їх вивчити. Класному керівнику треба добре знати про своїх учнів, розуміти їх, уміти організувати корисну навчально-громадську діяльність з урахуванням їх індивідуальних особливостей та інтересів. Добре знання учнів допоможе залагодити недоліки в поведінці.

Ефективність і якість виховної діяльності класного керівника багато в чому залежить від систематичної роботи з підвищення їх кваліфікації. Для того щоб добре виховати учнів, їм самим треба бути добре вихованими та високоосвіченими, постійно поповнювати і вдосконалювати свої знання, педагогічну майстерність. Найважливішою формою підвищення кваліфікації класного керівника є самоосвіта. Систематична робота класного керівника з підвищення кваліфікації забезпечує постійний рух їх до вершин педагогічної майстерності.

Однак сьогодні досі чітко не визначені функції класних керівників, зміст їх роботи, коло їх повноважень і відповідальності, варіативні форми вирішення ними педагогічних завдань. У зв'язку з цим актуальною є проблема забезпечення оптимальної діяльності класного керівника.

Для організації позакласної виховної роботи в середніх і старших класах з числа найбільш досвідчених вчителів призначаються класні керівники. Їх необхідність зумовлена ​​тим, що в цих класах навчальну і виховну роботу веде кілька вчителів, діяльність яких потребує певної координації.

Класний наставник, вчитель і вихователь в одній особі є головною дійовою особою в системі вальдорфської педагогіки. Стрижневою ідеєю його діяльності є індивідуальний підхід, в результаті якого він повинен шляхом виявлення схильностей, здібностей, типів сприйняття і мислення сформувати навчальний план для кожного учня. Класний керівник протягом восьми років викладає загальноосвітні предмети та забезпечує взаємодію учнів з іншими викладачами та батьками. Завданням вальдорфської педагогіки є «мистецтво пробуджувати» творчі природні здібності людини, виховання вільної, духовно розвиненої особистості.

Крім того, багато видів позакласної роботи, такі, наприклад, як створення і виховання учнівського колективу, організація суспільно корисної праці, численні види моральної та художньо-естетичної діяльності учнів, безпосередньо не входять в обов'язки вчителів - Предместніков і покладаються на класного керівника.

Інститут класних керівників в нашій школі має свою історію. ДО 1917 р. у гімназіях та інших середніх навчальних закладах Російської імперії існувала посада класного наставника, на яку призначалися штатні викладачі, які відповідали за виховання учнів і здійснювали нагляд за їх поведінку. Була заснована також посаду помічника класного наставника, або класного наглядача, який стежив за поведінку учнів у класі і поза школа (на вулицях, в театрах, на приватних квартирах і т.д.).

У своєрідній формі цей інститут існує також і в сучасних школах деяких зарубіжних країн. У Бельгії, наприклад, вчителі не займаються вихованням і дисципліною учнів. Їх обов'язок - забезпечувати повний обсяг знань учнів з того предмета, який вони викладають. Все інше - турбота вихователів. Вони доглядають за порядком в класі і проводять позакласні заходи. На цю посаду найчастіше беруть молодих людей, так як у бельгійських школах більшість вчителів жінки.

Класний керівник - педагог, який здійснює організацію, координування і проведення позаурочної виховної роботи в закріпленій за ним класі.

Основне завдання класного керівника - скоординувати всі виховні впливи на школярів з метою розвитку особистості за допомогою включення їх у різноманітні види діяльності та взаємин.

Він вирішує завдання відповідно до специфіки віку учнів і що склалися в класі взаєминами. Відносини з кожним учнем будуються класним керівником з урахуванням його індивідуальних особливостей. Діяльність класного керівника грунтується на потребах кожного конкретного класного колективу, кожної конкретної дитини, і головне в ній - сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, забезпечення активної соціального захисту дитини, створення необхідних і достатніх умов для активізації зусиль дітей за рішенням власних проблем.