Особистість і суспільство

П л а н

 

1. Проблема людини у філософії. Основні концепції походження людини.

2. Антропосоціогенез та його основні фактори.

3. Сутність людини. Взаємозв’язок біологічного й соціального в людині.

4. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального й суспільного.

5. Сенс життя людини. Проблема життя і смерті у філософії. Дискусія про “право на смерть”.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Андрущенко В.Л., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 1996. – С. 174-220.

Касиррер Э. Опыт о человеке / Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988. – С. 3-30.

Семенов В.С. О перспективах человека в ХХІ столетии // Вопр. философии. – 2005. – № 9. – С. 26-37.

Соболь О. Свобода особистості в інформаційному соціумі // Філософ. думка. – 2002. – № 5. – С. 40-58.

Філософський словник соціальних термінів. – Х.: ТОВ “Р.И.Ф.”, 2005. – С. 43-52, 425-426.

Фейгенберг И.М. Человек Достроенный и биосфера // Вопр. философии. – 2006. – № 2. – С. 151-161.

Т е м а 14. Духовне життя суспільства

П л а н

 

1. Духовне життя суспільства та його структура.

2. Суспільна свідомість, її структура. Суспільна свідомість й індивідуальна свідомість.

3. Форми суспільної свідомості та їх взаємозв’язок.

4. Культура як специфічна соціально-духовна реальність. Функції культури.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Бергсон А. Два источника морали и религии: Пер. с фр. – М., 1994.

Духовне оновлення суспільства. – К., 1990. – 245 с.

Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Твори. – Т. 3. – С. 7-521.

Тойнбі А. Дослідження історії. – К.,1995. – С. 418-512.

Українська культура: історія і сучасність. – К., 1994. – С. 288 – 412.

 

Т е м а 15. Сенс і спрямованість історії

 

П л а н

 

1. Філософія історії, її предмет, функції та особливості.

2. Сучасні концепції та напрямки філософії історії.

3. Проблема спрямованості історичного процесу (теорії історичного кругообігу, локальних культур і цивілізацій, уявлення про лінійну спрямованість історії).

4. Сенс історії та ідея історичного процесу.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Бранский В.П., Пожарский С.Л. Глобализация и синергетическая философия истории // Обществ. науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 109-120.

Хантингтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософ. і соціол. думка. – 1996. – № 1-2. – С. 9-29.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. – С.141-165.

Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия. – 1989. – С. 700.

Ч а с т и н а 2. Філософія права

 

Р о з д і л І. Зміст і призначення філософії права,

її історичний розвиток

Т е м а 16. Предмет і завдання філософії права

П л а н

 

1. Предмет філософії права. Обґрунтування необхідності філософії права.

2. Філософське осмислення і наукове пізнання права: відмінності предмета і методу. Філософсько-правова рефлексія.

3. Філософія права у системі філософії та юриспруденції.

4. Основні питання і функції філософії права. Значення філософії права для підготовки майбутніх юристів.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Алекси Р. Природа философии права // Пробл. філософії права. – К.-Чернівці, 2004. – Т. ІІ. – С. 19-28.

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – С. 10-23.

Керимов Д.А. Методология права(предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – С. 6-15.

Проблеми філософії права. – К.-Чернівці, 2003. – Т.1. – С. 7-55.

Шкода В.В. Вступ до філософії права. – Х.: Фоліо, 1996. – С. 5-42.

 

Т е м а 17. Методологія філософії права

 

П л а н

 

1. Поняття методології права та її рівні: юридичний, загальнонауковий, філософський. Особливості пізнавальних процесів у праві.

2. Типи праворозуміння як способи здійснення філософсько-правової рефлексії. Правовий позитивізм і концепції природного права: сутність та принципові відмінності.

3. Об’єктивізм, суб’єктивізм, інтерсуб’єктивність як способи розуміння та обґрунтування права.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – С. 21-55, 87-100.

Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право // Гос-во и право. – 2000. – № 3. – С. 5-11.

Хёффе О. Политика, право, справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, Логос, 1994. – С. 9-15.

Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. – С. 9-15.

Т е м а 18. Філософія права античності й середньовіччя

П л а н

 

1. Особливості розуміння права в античному світогляді. Погляди на природні основи права у натурфілософів, софістів і Сократа.

2. Платон: учення про справедливість і право. Діалог “Держава” – пошуки ідеальних засад права.

3. Аристотель: поняття людини й метафізичне обґрунтування права.

4. Особливості філософсько-правової думки середньовіччя. Релігійно-метафізичні передумови християнської правосвідомості.

5. Учення про справедливість і право Августина Аврелія та Фоми Аквінського.

 

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

 

Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права. – Х.: Право, 1998. – С. 26-70.

Боргощ Ю. Фома Аквинский. – М.: Мысль, 1966. – С. 120-128.

Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие. – К.: Юринком Интер, 2000. – С. 17-60, 118-137.

Платон. Государство. Соч. В 3 т. – М.: Мысль, 1971. – Т.3. – Ч.1. – С. 35-145, 288-349.

Ціцерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К.: Основи, 1998. – С. 120-212.

Т е м а 19. Філософсько-правові вчення у Західній