Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами

Земельний кодекс України максимально враховує різноманітні ас­пекти земельних відносин в умовах ринкової економіки, створює правові основи ринку землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення. Він містить новий - третій розділ "Обіг земельних ділянок ", який врегульовує всі питання, що не відбиті в чинному земель­ному законодавстві: купівлі-продажу, застави, дарування, успадкування, оренди. Встановлено можливість обміну земельних ділянок, зокрема тих, які орендуються. Визначено механізм продажу земельних ділянок, у тому числі із земель права державної та комунальної власності. Запроваджу­ються земельні торги (аукціони, конкурси).

Громадянин України має право придбати земельну ділянку у власність у іншого громадянина чи юридичної особи на підставі цивільно-правової угоди—купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування, довічного утримання та ін. що стосується іноземних громадян та осіб без громадянства, то вони можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також за їх межами, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Цив-правова угода про перехід права власності на земельну ділянку має бути укладена у письмовій формі та нотаріально посвідчена. Зміст угоди повинен відповідати вимогам, закріпленим ст.. 132 ЗКУ.

Цив-правова угода про перехід права власності на земельну ділянку вважається укладеною після нотаріального посвідчення.

Припинення права приватної власності на землі.

Припинення права приватної власності на земельну ділянку, як і його виникнення, відбувається на підставі певних юридичних фактів.

Земельний кодекс дає вичерпний перелік підстав припинення права власності.

Підставами припинен права власності на земельну ділянку є:

1)добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

2)смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

3) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

4)звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

5)відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

6)конфіскація за рішенням суду;

7)невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом;

8) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

9)неусунення допущених порушень земельного законодавства в термін, встановлений вказівками уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У разі прийняття іноземцями та особами без громадянства у спадщини земельної ділянки зазначеної категорії, вони повинні добровільно відчужуватися у власність держави або територіальної громади протягом року.