Біологічне значення гарячки

Для завершення захворювань, особливо інфекційних, гарячка має велике значення. Гарячка мобілізує основні захисно - пристовні реакції організму, внаслідок чого зростає інтенсивність фагоцитозу, стимулюється вироблення антитіл, збільшується утворення інтерферону, підвищується чутливість мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, перешкоджає їх розмноженню.

Під час гарячки активізується гіпоталамо – гіпофізарно - наднирникова система, що підвищує неспецифічну (природну) резистентність організму. Захисно - пристосовне значення гарячки знайшло застосування при лікуванні деяких хвороб, переважно, інфекційних з в’яло протікаючим процесом. Цей метод отримав назву пірогенної терапії (піротерапії). Використання піротерапії в поєднанні з специфічними антибактеріальними засобами прискорює лікування.

В якості пірогенів використовують введення чужорідного білка, наприклад, кип’яченого знежиреного молока, пірогенної вакцини, високо очищеного препарату – пірогеналу.

Однак підвищення температури тіла, особливо тривале і високе, може призвести до негативного ефекту, оскільки гарячка пов’язана з додатковим навантаженням на життєво-важливі органи, передусім на серце і судини. Крім того, тривала і висока температура тіла може викликати серйозні дистрофічні зміни у внутрішніх органах.

Література.

1. Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин. Київ, «Вища школа», 2000, с.170-177.

2. Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин. Практикум. Київ, «Мета», 2003, с.85-89.

3. Веселкин П.Н. Лихорадка.- 3-е узд.-М., 1980.-Т.13.-с.217-227.

4. Ейнгорн А.Г. Патологическая анатомия и патологическая физиология. Изд-во «Медицина», М., 1971, с. 213-256.

5. Березнякова А.І., Давидов В.В., Порядін Г.В. Посібник до практичних занять з патології. Київ, «Вища школа», 1993, с. 134-152.