Властивості сприймань

Поняття про сприймання та його фізіологічні основи

Різноманітні відчуття відображають різноманітні (окремі) властивості предметів і явищ. Сприймання будується на чуттєвих даних відчуттів. В ході сприймання відбувається узгодження і об'єднання відчуттів в цілісні образи речей і подій. Але сприймання разом з тим не зводиться до простої суми відчуттів. Воно завжди є більш-менш складним цілим, якісно відмінним від тих елементарних відчуттів, що входять в його склад. В кожне сприймання входить і відтворений минулий досвід, і осмислення сприйнятого, і - у відомому сенсі - також почуття і емоції з його приводу. Відображаючи об'єктивну дійсність, сприймання робить це не пасивно, не мертвенно-дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя конкретної особи, що сприймає.

 

Людина пізнає оточуючу дійсність не лише на рівні окремих відчуттів, а й сукупності властивих їй ознак, тобто сприймаючи цілісні образи предметів і явищ.

Сприймання – це відображення предметів і явищ об'єктивної дійсності, що діють в даний момент на аналізатор людини. Це джерела наших знань про оточуючу дійсність.

√Сприймання – це психічний процес, що полягає у відображенні предметів і явищ об'єктивної дійсності й внутрішніх станів організму при безпосередній дії подразника на відповідні органи чуття.

 

Сприймання - цілісне відображення предметів і явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи чуттів. В подальшому цими образами оперують увага, пам'ять, мислення, емоції.

Сприймання має цілісний зв'язок з усіма пізнавальними психічними процесами.

Значення сприймання

1) Пізнаємо дійсність.

2) Орієнтуємось в оточуючій дійсності.

3) Пристосовуємось до нових умов.

4) Можемо займатися різними видами діяльності.

 

Фізіологічні основи сприймання

Фізіологічну основу сприймання становлять нервові зв'язки, які утворюються в корі головного мозку при дії на органи чуття предметів як комплексних подразників. Ці зв'язки утворюються в межах одного аналізатора (якщо подразник має одну характеристику) або можуть бути між аналізаторними, коли подразник є комплексним (має багато характеристик).

 

При обстеженні певного об'єкта (яблуко) на мозок людини діє велика кількість подразників (колір, форма, величина, вага тощо). Виникають відповідні відчуття, т.б. у цей час в корі півкуль головного мозку збуджуються різноманітні центри (зоровий, слуховий, смаковий); між центрами утворюються тимчасові нервові зв'язки. Внаслідок чого виникає цілісний образ сприйнятого об'єкту.

Таким чином фізіологічною основою сприймання є виникнення у корі півкуль головного мозку тимчасових нервових зв'язків на комплекс подразників.

Друга сигнальна система (знакова система мови) сприяє усвідомленню відображу вальних предметів і регулює процес формування образів.

2.

Види сприймань

1. В залежності від ведучої ролі аналізатори виділяють:

– зорові;

– нюхові;

– слухові;

– шкірні;

– смакові.

 

2. Залежно від форми існування суб’єкта:

– С. простору (величини, форми, об'ємності і віддаленості предметів);

– С. часу (це відображення довго тривалості й послідовності явищ і подій. Сприймання послідовності, наприклад, минулого);

– С. руху (відображення напрямку і швидкості просторового існування предметів. Допомагають людини орієнтуватись в оточуючому середовищі).

 

3. Залежно від змісту сприйнятого об'єкту:

– С. людини людиною (сприймання дій, рухів, вчинків, діяльності людини. Пізнання інтересів, почуттів, звичок, переконань, характеру, здібностей особистості);

– С. живопису;

– С. картин природи;

– С. суспільних явищ.

 

4. Залежно від мети і вольових зусиль:

– Довільне С.– свідомо сприймається і регулюється особистістю.

– Мимовільне С. складається в ході взаємовідношень людини з середовищем незалежно від її свідомого наміру.

 

3.

Властивості сприймань

1) Предметність – це здатність сприймати предмети у цілісній сукупності властивих предмету ознак.

Предметність – різні за якостями відчуття, одержувані від предмета, поєднуються і відносяться до цього предмета як до окремої речі, що має певне призначення. (Роб Гонсалес)

Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і тіла. При цьому вся дійсність, що спостерігається людиною, поділяється на дві нерівні за значущістю частини: одна - предмет - сприймається як конкретне, чітко окреслене, розташоване на передньому плані замкнуте ціле, а друга - тіло - як більш аморфне, невизначене, розташоване позаду предмету і необмежене поле. Досить ефективно цю особливість сприймання використав в своїх роботах митець С. Далі, створюючи картини з подвійним зображенням, коли чергування сприймання фігури і тіла призводить до кардинальних змін змісту картини.

Предметність пов'язана не тільки з виділенням предмету з тла як таким, але і з функціональною специфікою сприйнятого, адже кожний предмет має не тільки певні обриси форми, але й специфічне призначення у світі людини.

 

 

2) Цілісність – (цілісність образу) це узагальнення знань про окремі властивості і якості предмета, внаслідок обстежуваних рухів людини.

Значення структури цілого для сприймання складових його частин проявляється дуже яскраво і наочно в деяких оптико-геометричних ілюзіях.

 

3) Контрастність – це сприймання оточуючих предметів, які ми відносимо до постійних по формі, кольору, величині не зважаючи від зміни умов. Т.б. в образі сприймання предмети і явища відбиваються такими, якими вони є, незважаючи на зміну умов їх спостереження. (Н., подвійні зображення: обличчя-ваза; теща чи дружина).

Контрастною залишається сприйнята форма знайомого предмета. Н., круглими сприймаються тарілки на столі, хоча кут зору, під яким ми на них дивимося, а отже, форма зображення на сітківці, можуть дуже суттєво змінюватися.

 

4) Осмисленість – полягає у розумінні сутності сприйнятого об'єкта, найменуванні його і віднесенні до певної категорії.

5) Активність – виявляється у багатстві перцептивних дій при сприйманні об'єкту.

6) Вибірковість (дія установки) – це здатність сприймання від поставленої перед людиною мети і мотивів діяльності.

Установка передбачає так чи інакше сприймати певне явище ще до зустрічі з ним. Так, якщо людині показувати кілька разів два кола, з яких ліве більше за праве, а потім два кола однакового діаметра, то вона теж сприйме їх як кола різної величини. Установка складається в процесі попередньої діяльності особистості. Виникнувши, вона далі підсвідомо впливає на пізнавальні процеси, зокрема на сприймання.

Установки можуть діяти як упередженість, забобони, приховуючи від людини реальні факти. Н, учителі досить часто сприймають дитину тільки крізь призму її навчальної успішності, не помічаючи позитивних рис у поведінці та особистості слабких учнів і перебільшуючи розвиток цих якостей у відмінників.

4.