Класифікація сприймань, їх види. Сприймання простору і часу

Зорові ілюзії.

 

Сприймання класифікують на різні види за певними основами.

I. За змістом об’єктів, які сприймає особистість. Це сприймання явищ природи, техніки, усної мови, наукової і художньої книги, музики, кінофільмів, математики, фізики, літератури і т.д. і т.п. Кожен із цих видів сприймання можна далі диференціювати відповідно до особливостей його змісту.

II. За активністю особистості. Це мимовільне сприймання (без поставленої мети і вольових зусиль) та довільне сприймання (стоіть чітка мета і прикладаються вольові зусилля для сприймання людиною чогось). Прикладом довільного сприймання є спостереження.

III. За домінуючим аналізатором виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове, смакове і ін.

Процес сприймання здійснюється зазвичай низкою взаємодіючих аналізаторів. Наприклад, у дотиковому сприйманні бере участь тактильний і кінестезійний аналізатори. Зорове сприймання потребує участі не лише зорового, а й рухового аналізатора, без якого не можливі рухи очей. Так, у сприйманні кінофільму бере участь принаймі зоровий, слуховий та руховий аналізатори. Перевага того чи іншого аналізатора у сприйманні визначається як характером об’єкту, так і самого суб’єкта.

Стійке, домінуюче (переважаюче) сприймання людиною об’єктивної дійсності за допомогою певного аналізатора свідчить про наявність певного типу сприймання. Так, вчені виділяють аудіалів, візуалів, кінестетів та дигіталів. Це визначається тим, яка з сенсорних систем у людини розвинена краще: слухова, зорова, кінестезійна чи мисленнєва.

До 5-7 років(інколи до 14) кожна особистість здатна до сприймання світу, використовуючи в рівній мірі візуальну, аудіальну і кінестезійну системи. Тому дитячі спогади цього періоду залишаються на все життя. В подальшому у кожної людини розвивається найбільше один з цих каналів сприймання, який визначає найбільш розвинений тип сприймання.

Візуали. Візуальний (зоровий) тип характеризується тим, що, спілкуючись, він жестикулює, неначе зображає те, про що говорить. У розмові часто використовує вирази: “Уявіть собі…”, “Подивіться…”, “Зверніть увагу, це виглядає так…”. При цьому часто дивиться у вічі співрозмовнику. Розширимо список слів, які використовують візуали: дивитись, картина, фокус, уява, прозріння, сцена, сліпий, перспектива, блистіти, відображати, розглядати, око, фокусувати, передбачати, ілюструвати, погляд, точка зору, бачити, робити огляд, зір, спостерігати і т.д.

Характерні словосполучення: я бачу, що ви маєте на увазі, я уважно розглядаю цю ідею, ми дивимось очі в очі, я маю не чітке уявлення, покажіть мені, що ви маєте на увазі, це проллє світло на суть питання, він дивиться на життя крізь рожеві окуляри, дивитись скептично, майбутнє виглядає світлим, рішення виникло перед його очима..

Більше половини всіх людей відносять переважно до візуального типу сприймання.

Аудіали. Аудіальний (слуховий) тип людей любить використовувати вирази: «Це звучить так..», «Послухайте..». Під час згадування аудіал погляд повертає вліво. Під час розмови часто повертається до розмовника боком (вухом), у вічі дивиться рідко. Характерні слова:говорити, акцентувати, рифма, голосний, тон, резонанс, звук, монотонний, глухий дзвінок, запитувати, наголос, слухати, мовчати, нарозмовляти, вокальний, тиша, співзвучний, гармонійний, пронизливий, тихий, німий. Характерні словосполучення: на тій же довжині хвилі, жити в гармонії, пропускати мимо вух, дзвонити в колокол, задавати тон, слово за слово, нечуванний, чітко виражений, надавати аудієнцію, тримати язик за зубами, манера говорити голосно і чітко.

Кінестети. Кінестетичний (руховий) тип часто використовує слова, зв’язані з важкістю - легкістю, з теплом – холодом. Наприклад, “мороз по шкірі”, “обливя холодним потом”, “важка голова” і т.п. Згадуючи, кінестетик дивиться прямо перед собою чи вниз. Ще характерні слова: хватати, вручати, контактувати, штовхати, терти, теплий, холодний, шороховатий, тиснути,тримати напружуватись, ощупувати, твердий, м’ягкий, ніжний, важкий, гладенький.

Характерні словосполучення: я зв’язався з вами, я схопив цю ідею, затриматись на секунду, я своєю печінкою відчуваю це, людина з холодним серцем, холоднокровна людина, товстошкірий, руки сверблять, пальцем не чіпати, палець об палець не вдарив, тверда основа.

Дигітали. Назва походить від англійського «digital» - число. Люди цього типу висловлюють слова, зв’язані з інформацією, інтересами, поняттями. Їх улюблені слова: цікаво, розумію, значить, знаю. Для них найважливішим є внутрішній діалог. Деякі автори називають людей цього типу “компютерами”.

 

Визначення типу сприймання

Яскраво виражені візуали, аудіали, кінестетики і дигітали мають свої специфічні особливості в поведінці, в рухах, мові, диханні.

Очні сигнали доступу. Рухи очей слухача зразу після заданого запитання є надійним показником, до якого типу відноситься слухач. Запитання повинно виходити за межі оперативної пам’яті, наприклад, можете уявити шум хвилі під час зіркового неба, який у вас найбільш яскравий дитячий спогад, ваша найбільш улюблена прогулка за останні 5 років, яким буває світанок золотої осені і т.д.

Питання, які включають візуальні спогади для того, щоб отримати відповідь. Якого кольору ваші вхідні двері? Що ви бачите, прогулюючись в магазині? Як розміщені полоски на тілі у тигра? У кого з ваших друзів найбільш довгі коси?

Наступна група запитань потребує візуального конструювання для відповіді. Як би виглядала ваша спальна кімната з розовими к крапинку шпалерами? Якщо карту перевернути, то в якому напрямку буде південь-схід? Уявіть собі пурпурний трикутник всередині червоного квадрату.

Щоб отримати доступ до аудіальних спогадів, можна запитати: «Чи можете ви почути в собі свій улюблений музичний твір?», «Які двері у вашому будинку найбільше скриплять?», «Як звучить сигнал «занято» у вашому телефоні?», «Третя нота в національному гімні вище чи нижче другої?».

Питання для аудіального конструювання. Як голосно вийде, якщо 10 осіб крикнуть одночасно? Як буде звучати ваш голос під водою?. Уявіть свою улюблену мелодію, яка звучить в два рази швидше.

Запитання для внутрішнього діалогу. Яким тоном ви розмовляєте самі з собою, звідки звучить ваш голос? Що ви говорите самі собі, коли справи йдуть погано?

Питання для кінестезійного каналу сприймання (включаючи запах і смак). Щоб ви відчули, одягаючи мокрі носки? На що це схоже опускати свої ноги в холодний басейн? Які відчуття ви переживали б, одягнувши шерстяний світер на голе тіло? Яка рука зараз тепліша: права чи ліва? Як би ви себе відчували після смачного обіду? Згадайте запах нашатиру.

Інші сигнали доступу

Рух очей не є єдиним каналом доступу, хоч, ймовірно, їх найлегше помітити. Так як тіло і мозок не роздільні, то спосіб мислення завжди проявляється в чомусь, і можна побачити, якщо знати куди дивитись. Наприклад, це проявляється в диханні, кольорі олличчя, позі.

Людина, яка думає візуальними образами, буде говорити швидше і більш високим тоном, ніж та, яка думає по-іншому. Образи виникають в голові швидко і людині приходиться говорити швидко, щоб встигати за ними. Дихання буде верхнім і більш поверховим. Часто спостерігається підвищена напруга м’яз, зокрема в плечах, голва піднята високо, а обличчя блідніше звичного.

Ті люди, які думають звуками, дихають всіма грудьми. Часто виникають дрібні ритмічні рухи тіла, а тон голосу чистий, виразний і резонуючий.

Люди, які розмовляють самі з собою, будуть часто схиляти голову на один з боків, підпираючи її рукою чи кулаком (“телефонна поза”).

Кінестезійний доступ характеризується глибоким низьким диханням в області живота, часто супроводжується м’язовим розслабленням. Людина говорить повільно, з довгими паузами. “Мислитель ”- скульптура Родена – без сумніву думає кінестезійно.

Рухи і жести також розкажуть про те, як людина думає. Більшість людей будуть показувати на той орган чуття, який вони використовують внутрішнім образом: вони покажуть на свої вуха, прислуховуючись до звуків в собі, на очі, чи на живіт, якщо переживають сильні відчуття. Ці знаки скажуть нам не про те, про що думає людина, а про те, як вона це робить. Це мова рухів тіла у більш витонченій формі.

Читання сигналів доступу є безцінним мистецтвом для тих, хто хоче поліпшити свої здібності комунікації з іншими людьми. Вчитель, наприклад, може визначити, які способи мислення працюють краще в різних ситуаціях, і навчати саме цим успішним способам. Спілкуючись в перважаючій для школяра системі сприймання, вчитель встановлює з ним стійкий канал зв’язку. При цьому учень почуває себе комфортно, переживає задоволення від того, що його добре розуміють.

Лікувальний вплив.

Учень, який переживає стрес, знаходиться в невротичній ситуації, зосереджує свої переживання у ведучій для нього системі сприймання. Полегшити стан індивіда може розширення сприймання оточуючої дійсності за рахунок завантаження інших каналів. Наприклад, похлопавши по плечу, по-дружньому доторкнувшись, взявши за руки (кінестезійний вплив); попросивши прислухатись в мелодію чи слова пісні, шум дерев (аудіальний вплив); запропонувати подивитись навкруги, звернути увагу на певний предмет (візуальний вплив); ініциювання необхідності логічно порозмірковувати (дигітальний вплив). Після виконання цих нехитрих дій людина часто відчуває полегшення.