Сприймання ніколи не буває пасивним, тільки споглядальним актом. Сприймає не ізольований орган чуття (око, вухо) сам по собі, а сприймає конкретна людина, в якої сформовані певні потреби, інтереси, почуття, учтановки. А отже сприймання залежить від них.
Зміст сприймання залежить:
1. Від поставленого завдання (цілі). Наприклад, слухаючи музику певного інструменту, ми сприймаємо її в цілому. Якщо стоїть завдання виділити звуки певного інструменту, людина виділяє ці звуки. Тоді даний звук виступає на перший план, стає об’єктом сприймання, всі інші звуки – фоном. Один і той же текст ми сприймаємо по-різному залежно від мети його читання (передати зміст, підкреслити частини мови і т.д.).
2. Від установок, переконань та ідеалів особистості. Так, ми по-різному сприймаємо людину, в залежності яка установка – позитивна чи негативна проявляється в нас по відношенню до цієї людини.
3. Від емоційних станів людини. Сприймання об’єктів залежить від страху, піднесення, радості, любові, які викликаються цим об’єктом.
|
|
4. Від інтересу. Якщо студенту подобається навчальна дисципліна, він сприйматиме її значно краще, ніж ту дисципліну, до якої немає інтересу.
5. Від рівня знань, обізнаності людини в певній галузі. Так, біолог, розглядаючи під мікроскопом препарат клітини, бачить такі деталі її будови, яких не помічає малообізнана в цих питаннях людина. Інженер сприймає креслення машини як опис її деталей в їх взаємозв’язку, тоді як людина, яка немає відповідної підготовки, бачить у цьому кресленні тільки сполучення багатьох ліній. Камінець, знайдених геологом на галявині лісу, означає зовсім інше, ніж для водія, в якого поламалась машина на цій галявині.
Цілі, установки, переконання, ідеали, рівень підготовки і т.п. становлять психічне життя людини. Залежність сприймання від усього попереднього психічного життя людини і її психічних властивостей називається аперцепцією. (від лат. ad - до, percepcio – сприймання). Залежність сприймання від попереднього досвіду людини є важливою закономірністю, яку слід враховувати в навчальній діяльності учнів. Адже сприймання учнями нового навчального матеріалу успішно відбуватиметься тоді, коли воно грунтується на активізації наявного попереднього досвіду дитини, зв’язаного з цим матеріалом. Сприймання – це не проста сума відчуттів, воно включає ще й попередній досвід людини. Вперше сприйнятий новий предмет людина не може його назвати, бо він не був у попередньому досвіді. Може називати дише окремі його властивості.
Аперцепція є короткотривала і довготривала. Короткотривала аперцепція виникає на короткий період часу і впливає на сприймання. Наприклад, під час сесії перед здачею історії чи іншого предмету, все що стосується історії активізується в пам'яті студента і впливає на краще сприймання матеріалу з історії. Склав студент історію, аперцепція виникає до наступної дисципліни.
|
|
Довготривала аперцепція формується протягом всього життя, або протягом тривалого часу. Вона зв’язана з стійкими інтересами та переконаннями людини.
Попереднє психічне життя людини (аперцепція) може впливати позитивно і негативно на теперішнє сприймання. Під час позитивного впливу сприймання прискорюється, уточнюється, поглиблюється. Під час негативного впливу сприймання викривляється. Наприклад, якщо у студента виявлена прогалина в знаннях з певного розділу, то наступну тему він сприймає важче.
До об’єктивних умов відносять:
1. Контраст об’єкта з фоном. Сприймання об’єкта на фоні відбувається тим легше чим більше він відрізняється від тих явищ, які оточують його, своїм кольором, величиною, голосністю звучання та іншими ознаками. Відомо, що написане в зошиті іншим кольором, чи надрукове в книзі іншим шрифтом зразу “впадає у вічі”. Помилка, підкреслена вчителем в зошиті учня червоною пастою, швидко приверне увагу.
2 .Віддаль, на якій сприймає людина об’єкт.
3. Освітленість об’єкта.
Отже, сприймання людини залежить як від суб’єктивних, так і об’єктивних умов. Сприймання – це суб’єктивний образ об’єктивного світу. Сприймання є і у тварин, але воно якісно різниться від сприймання людини. Сприймання людини суспільно обумовлене. Воно опирається на історично надбаний досвід людей, зафіксований в мові. За допомогою мови людина називає об’єкти, розчленовує та класифікує їх. В наслідок цього сприймання набуває нової якості, воно стає осмисленим. Слово, звичайно, не може замінити знань особистості, взятих з її безпосереднього досвіду. Але воно є засобом упорядкування, узагальнення цього досвіду. Без називання словами предметів і явищ, їх сприймання людиною набуває поверхового, дифузного характеру.