2018-02-13
293
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад “рис. 2.1.”.
Посилання на формули в роботі указують порядковим номером формули, наприклад “... у формулі (3.2.)”.
Посилання на таблиці в роботі вказують порядковим номером таблиці, при цьому слово „таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “.... в табл. 1.3.”.
У повторних посиланнях на ілюстрації, формули й таблиці використовується скорочене слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3.”, “див. рис. 2.3.”.
Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору потрібно наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського стилю. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів
своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично
точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його
результатів і давати відповідні посилання на джерело);
- якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.
В курсовій роботі часто використовують скорочення. Це частина слова, або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації. Для утворення таких слів використовуються три основних способи: 1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік - p.); 2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок - рис.); пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет - ун-т). Тут треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний, окрім «й».
У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літері абревіатури; 2) складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами. Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер повних найменувань і розподіляються на: а) такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН); в) такі, що читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВАК - Вища атестаційна комісія, МОЗ - Міністерство охорони здоров'я).
Крім загальноприйнятих літерних абревіатур використовуються запроваджені авторами літерні абревіатури, які скорочено позначають якісь поняття із відповідної галузі знань. При першому згадуванні ці абревіатури вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки.
Наукові тексти відзначаються великою кількістю перерахувань (переліків), які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Є два варіанти оформлення таких фраз.
Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків всередині), які пишуть в підбор з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:
Освітньо кваліфікаційний рівень: 1) бакалавр, 2) спеціаліст і 3) магістр.
Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз і власними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишутьсяз нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад:
Освітньо кваліфікаційний рівень:
а) бакалавр;
б) спеціаліст;
в) магістр.
Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер відокремлюються один від одного крапкою. Текст усіх елементів перерахування граматично підпорядковується головній ввідній фразі, котра передує перерахуванню. Основну ввідну фразу не можна переривати на прийменниках або сполучниках (на, із, від, те, що, як і т. ін.).
