Правила оформлення курсової роботи

                                         4.1. Загальні вимоги

Курсову роботу друкують на комп’ютері (у форматі текстового редактора MS Word) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм), через полуторний комп’ютерний міжрядковий інтервал – до тридцяти рядків на сторінці. Висота шрифту 14 шт, тип шрифту Times New Roman. Мова курсової роботи – державна, стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок; послідовність – логічна.

Текст курсової роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве – 15 мм, верхнє та нижнє - 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту.

Друкарські помилки і графічні неточності, які виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на цьому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунку) машинописним способом. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці. Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх враховують при загальній нумерації сторінок курсової роботи і розташовують, як правило, в додатках.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи відповідно до змісту.

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ друкують великими літерами по центру сторінки. Всі зазначені структурні частини треба починати з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Перенесення слів у заголовках не дозволяються. Якщо заголовок скла­дається з двох речень, то їх розділяють крапкою. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 3- 4 інтервалам (один рядок пропуску на ЕОМ).

До загального обсягу курсової роботи: додатки, список використаних джерел, таблиці і рисунки, які повністю займають площу сторінки, однак ці елементи підлягають нумерації на загальних засадах. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

                                                         

                                             4.2. Нумерація

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші та змісті номер сторінки не ставлять. Нумерація сторінок курсової роботи має розпочинатися зі вступу (сторінка 3) і бути наскрізною. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини, як „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: „1. ВСТУП”.

 Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Наприклад:

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:

1.1. Місцеві бюджети в системі соціально-економічного розвитку регіону

Нумерацію ілюстрацій (схеми, графіки, рисунки), формули і таблиці необхідно подавати в курсової роботи безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка (наприклад Рис.1.2. Назва – це другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву розташовують під ілюстрацією симетрично до тексту.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу, за винятком таблиць, поданих у додатках. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розташовують напис “Таблиця” із зазначенням її номера, який складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка (наприклад: Таблиця 1.2. – це друга таблиця першого розділу). Назва таблиці міститься нижче, по центру сторінки (дод. К).

При переносі частини таблиці на інший аркуш слово “Таблиця” та її номер вказують разом із назвою один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть слова “Продовження табл.” і зазначають її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2. ”.

Нумерацію формул здійснюють окремо від нумерації таблиць і ну­мерації рисунків послідовно в межах розділу. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, між якими ставиться крапка.

Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках (наприклад: (3.1.) – це перша формула третього розділу). Самі ж формули друкують симетрично основному тексту та виконують (при можливості) за допомогою редактора формул Microsoft Equation, Math Cad, Auto Cad.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки.

 

Ілюстрації

Ілюструють курсові роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розташовують після їх номерів, у тому ж рядку симетрично основному тексту. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією повинен містити три основних елементи (дод. Ж):

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

- порядковий номер ілюстрації, який указується без знака № арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить стислу характеристику зображеного;

- експлікацію, котра будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Слід зазначити, що експлікація не змінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є схема, діаграма, графік.

Схема – це зображення, котре передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу і показує взаємозв'язок його головних елементів.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Крім геометричного образу, графік містить низку допоміжних елементів:

- загальний заголовок графіка;

- словесне пояснення умовних знаків і сенсу окремих елементів графічного образу;

- осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки;

- числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійний вираз, у якому лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, доцільне використання посилань у вигляді фраз у круглих дужках (рис. 3.1.) або такого звороту як “… як це видно (показано) з (на) рис. 3.1. …”.

Використання кольорового ілюстративного матеріалу (схем, діаграм, графіків) не допускається. Якість ілюстрацій повинна забезпечити їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації (діаграми, графіки) виконують за допомогою Microsoft Exsel або інших спеціалізованих (аналітичних) програм. Не рекомендується використовувати ілюстрації, отримані скануванням з літературних джерел.

 

Таблиці

Цифровий матеріал, який студент вважає за доречне вмістити у текст курсової роботи, як правило, подається у табличній формі. Кожна табли­ця повинна мати назву, яка відображає її зміст і розміщається після слова “Таблиця” та порядкового номера, над таблицею симетрично до тексту. Слово “Таблиця” та її назва пишуться з великої літери. Назву не підкреслюють.

Підмет таблиці (або логічний суб’єкт таблиці, тобто позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розташовують у боковику та (або) в заголовках граф. Присудок (або логічний предмет – дані, якими характеризується присудок) розміщають у підзаголовках граф. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

  В оформленні таблиць потрібно дотримуватися певних правил. Зокрема, графи таблиці нумерують тільки у таких випадках, коли у тексті є на них посилання або у випадку продовження таблиці на наступній сторінці. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки граф – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони самостійні. Графу з порядковими номерами рядків у таблиці не роблять.

Таблицю (або ілюстрацію) після першого посилання на неї у тексті розташовують так, щоб її можна було розглядати без повороту роботи. Якщо таке розміщення неможливе, таблиці (чи ілюстрації) розміщують так, щоб для розгляду достатньо їх повернути за годинниковою стрілкою.

Якщо таблиця займає більше однієї сторінки, то необхідно перенести її в додатки, з обов’язковим посиланням на цифровий матеріал по тексту курсової роботи. У таблицях необхідно обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі показники, вміщені у таблиці, мають одну і ту саму одиницю виміру, то її виносять у заголовок таблиці. Якщо використовуються показ­ники з різними одиницями виміру, то у відповідних графах або рядках таб­лиці одиниці виміру наводять окремо в заголовках підграф.

 

Приклад побудови таблиці

Таблиця 2.1.

Назва таблиці

(одиниці виміру)

Боковик (заголовки рядків)	Заголовок графи		Заголовок графи
	підзаголовок графи (один. виміру)	підзаголовок графи (один. виміру)	підзаголовок графи (один. виміру)	підзаголовок графи (один. виміру)

 

Якщо текст у графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків і математичних символів не слід. Коли цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть зіставитися, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки. Наводити в курсовій роботі треба лише ті таблиці, які неможливо передати звичайним текстом.

Посилання в тексті мають бути на всі таблиці. Вносити у магістерську роботу таблиці, що не мають заголовків, нумерації, або на які відсутні по­силання у тексті, не дозволяється. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Зразок оформлення таблиці зображено в (дод. К).

                                                  4.5.Формули