Термінологія обраного фаху

Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі,

наприклад: струм, електрон,.

Кодифікація і стандартизація термінів.

Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників порядз російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські,латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції). Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які пере кладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами. Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник - комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах. В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Тараса Шевченка (кінець XIX - початок XX століття), навколо якого гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут Української наукової мови (20-ті – початок 30-х років). Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів, освіта, наука, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену урядом. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології. Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

• систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);

• розмежовують родові та видові поняття; відбирають усі терміни галузі, узятої для стандартизації, зі слов-

ників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та інших джерел; розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); визначають з групи термінів-синонімів нормативні (інші терміни також подають, але з позначенням нерекомендований)\добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

• формулюють українською мовою означення (дефініції) поняття; мовознавці рецензують стандарт.

Стаття стандарту має таку будову:

• назва поняття українською мовою;

• скорочена форма терміна;

• недозволений (нерекомендований) синонім; родове поняття;

• видове поняття; еквіваленти англійською, німецькою,) Російською, французькою мовами;

• дефініція (означення);

• формула або схема.

Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.

 Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки

^ він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної

логіки;

^ широке використання понятійного, категоріального апарату

науки;

У текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ

його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

^ його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому,

щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.

Структура наукового тексту

1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання,

гіпотези і методи дослідження.

2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.

3. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендаціїдля проведення подальших наукових досліджень.

45. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання науковогорезультату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час науковихдіяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомленняпро науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, науковоговідкриття тощо.

План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

 План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковомутексті; «порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція». Теза - «положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо,правдивість якого треба довести. // Положення, що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїтьперед кимсь. // перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо». Теза у широкому розумінні - будь-якетвердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні – деякийтекст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.

Відповідно до мети тези бувають:

^ вторинні;

^ оригінальні.

Конспект (від лат. сопзресіиз - огляд) - стислий писаний виклад змісту чого-небудь,складається з плану й тез, доповнених фактичнимматеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змістукнижки, статті, лекції тощо.