Орієнтовна модель професійної діяльності соціального педагога

Соціальний педагог — це фахівець із ви­ховної роботи з дітьми, підлітками, молод­дю, дорослими, який покликаний створю­вати сприятливі соціальні, навчально-ви­ховні умови для розвитку й соціалізації осо­бистості. Незалежно від профілю та спеціалізації, він може працювати безпо­середньо в житловому будинку, на підпри­ємствах і в закладах різноманітних відомств (заклади освіти, клініки, центри відпочинку тощо) або в спеціалізованих закладах (відділення соціальної допомоги, дитячий будинок, центр реабілітації, соціальний притулок, медико-психологічна консульта­ція, «телефон довіри», центр зайнятості і п рацевлаштування).

Надаючи соціально-педагогічну допомогу дітям, підліткам, дорослому населенню, соці­альний педагог реалізує такі функції:

 

1. Аналітико-діагностична:

• вивчає, реально оцінює особливості соціального мікросередовища, ступінь і спря­мованість впливу середовища на особистість, соціальний статус дитини, підлітка, клієнта в різних сферах діяльності і спілкування, визна­чає та аналізує соціальні фактори, їхню спря­мованість і вплив на особистість;

• знаходить переваги особистості дити­ни, її «проблемне поле», індивідуально-пси­хологічні, особистісні особливості;

• ставить «соціальний діагноз», вивчає та реально оцінює особливості діяльності й на­вчання дитини;

• встановлює причини відхилення у по­ведінці дітей, підлітків; причини соціального неблагополуччя сім'ї;

• сприяє виявленню обдарованих дітей;

• виявляє дітей з емоційними та інтелек­туальними затримками розвитку.

2.Прогностична:

• на основі аналізу соціальної та педа­гогічної ситуації програмує і прогнозує про­цес виховання і розвитку особистості, діяльність усіх суб'єктів соціального вихован­ня, надає допомогу у саморозвитку і само­вихованні особистості, визначає перспекти­ви розвитку особистості в процесі соціалі­зації;

• планує свою соціально-педагогічну діяльність на основі глибокого аналізу резуль­тату попередньої діяльності;

• створює дерево завдань професійної діяльності та адекватні йому програми керу­вання та виконання.

3.Організаційно-комунікативна:

• сприяє долученню суб'єктів виховної діяльності, спільноти, населення мікрорайону до процесу соціального виховання дітей, спільної праці й відпочинку, ділових та осо­бистих контактів, зосереджує інформацію про впливи (позитивного і негативного) на вихо­ванця соціально-педагогічних закладів, орга­нізацій, налагоджує контакти між ними щодо вихованця та його сім'ї;

• формує демократичну систему взає­мин у дитячому й підлітковому середовищі, а також у відносинах дітей, підлітків і дорос­лих;

• формує взаємини з вихованцями на ос­нові діалогу, співпраці.

4.Корєкційна:

• здійснює корекцію всіх виховних впливів на вихованців як з боку сім'ї, так і соціального середовища, зокрема й неформального;

• підсилює або фокусує позитивні впли­ви і нейтралізує або переключає негативні впливи;

• здійснює корекцію самооцінки шко­лярів, за необхідності — корекцію статусу ди­тини в колективі, групі ровесників, допомагає позбутися шкідливих звичок, що шкодять здо­ров'ю.

5. Координаційно-організаційна:

• організовує соціально значущу діяльність дітей і підлітків у відкритому мікросередовищі, впливає на організацію відпочин­ку;

• долучає до різноманітних видів вихов­ної діяльності з урахуванням психолого-педагогічних вимог;

• організовує колективну творчу діяльність дітей разом з дорослим населен­ням;

• координує діяльність усіх суб'єктів со­ціального виховання;

• взаємодіє з органами соціального за­хисту й допомоги;

• є учасником спільної діяльності, не відділяючи себе від вихованців і залишаючись при цьому керівником.

6.Соціально-педагогічної підтримки й допомоги вихованцям:

• надає кваліфіковану соціально-психолого-педагогічну допомогу дитині в самороз­витку, самопізнанні, самооцінці, самоствер­дженні, самоорганізації, самореабілітації, самореалізації;

•  встановлює довірчі взаємини з дитиною (клієнтом).

7.Охоронно-захисна:

• використовує весь комплекс правових норм, спрямованих на захист прав та інтересів дітей, підлітків, молодіжних об'єднань;

• сприяє застосуванню засобів держав­ного примусу і реалізації юридичної відпові­дальності щодо осіб, які прямо чи опосеред­ковано протиправно впливають на дітей;

• взаємодіє з органами соціального за­хисту й допомоги.

8.Психотерапевтична:

• турбується про душевну рівновагу ди­тини, про її почуття, переживання;

• встановлює довірчі взаємини з дити­ною, підлітком, дорослим;

• здійснює вербальний і невербальний вплив на емоції і самосвідомість дитини (до­рослого);

• надає допомогу у вирішенні міжособистісних конфліктів, позбавленні депресивного стану;

• сприяє змінам ставлення людини до життя, соціального оточення, самої себе;

• організовує дитині (дорослому) ситуа­цію успіху.

9.Соціально-профілактична:

• створює систему профілактичних за­ходів для запобігання девіантній та деліквентній поведінці дітей і підлітків;

• впливає на формування морально-пра­вової стійкості;

• організовує систему заходів соціально­го оздоровлення сім'ї, своєчасно надає соці­ально-правову та іншу допомогу сім'ям і дітям груп соціального ризику.

10.Реабілітаційна:

• створює систему заходів з соціально-педагогічної реабілітації та підтримки осіб (насамперед неповнолітніх), що повернулися з місць позбавлення волі, спецзакладів, а та­кож осіб, які з різних причин (хвороба, інвалідність, наркотизм, сексуальна агресія, позбавлення волі, переживання стресу тощо) відчувають соціально-економічні, професійні та інші труднощі в системі професійних, сімейних, інших взаємин, які спричиняють різні фор­ми соціальної дезадаптації.

Соціальний педагог покликаний запобігти проблемі, своєчасно виявити й усунути при­чини, які сприяють її появі, забезпечити пре­вентивну профілактику різноманітних негатив­них явищ (морального, фізичного, соціально­го характеру), відхилень у поведінці людей, їх спілкуванні й таким чином оздоровити мікро-середовище, яке їх оточує.

Соціальний педагог має грати різноманітні соціальні ролі й змінювати їх у практичній діяльності залежно від ситуації та характеру проблеми:

1. Посередник між дітьми і дорослими, між сім'єю й державними службами, організаціями і закладами, які покликані піклуватися про духов­не, фізичне і психічне здоров'я населення. Соц­іальний педагог сприяє взаєморозумінню між окремими людьми та їх оточенням, впливає на взаємодію між організаціями та інститутами соц­іального виховання, впливає на соціальну пол­ітику в конкретному районі і мікрорайоні.

2. Адвокат, захисник інтересів, законних прав людини, її сім'ї, різноманітних категорій населення. Він забезпечує соціальну справедливість, намагаючись допомогти людям реалі­зувати свої здібності, дати можливість вико­ристати свої ресурси всім членам суспільства.

3. Учасник спільної діяльності дітей і до­рослих та водночас організатор цієї діяль­ності. Робота соціального педагога спрямо­вана на спонукання людини до дії, ініціативи, творчості.

4. Помічник своїм клієнтам у вирішенні їхніх проблем. Він насамперед допомагає лю­дям розширити їх компетенцію й розвинути здатність самим вирішувати свої проблеми.

5. Психотерапевтінаставник сім'ї, дітей, їхнього оточення. Соціальний педагог «су­проводжує» сім'ю, турбується про її здоро­в'я, моральні, загальнолюдські цінності, про своєчасне вирішення проблем.

6. Конфліктолог— допомагає запобігати і вирішувати конфліктні ситуації своїх клієнтів.

7. Аніматор — спонукає людину до дії, сприяючи встановленню взаємовигідної взаємодії між особистістю і суспільством.

8. Експерту встановленні соціального діаг­нозу й визначенні методів компетентного втру­чання, соціальної роботи з конкретним клі­єнтом.

9. Суспільний діяч, що підтримує, розви­ває соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення оточення.

Професійну діяльність соціального педаго­га можна подати у вигляді моделі (табл. 1). Це комплекс взаємопов'язаних напрямів діяльності (виховна, навчальна, розвивальна, соціокультурна, комунікативна, організатор­ська тощо), спрямованих на різні об'єкти, для здійснення яких необхідні певні професійні знання, вміння і навички, а також професійно важливі риси.

Додаток 9