Аналіз проведення корекційних вправ із застосуванням психогімнастики

ПРОГРАМА ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Ознайомлення з методикою використання психогімнастики

Психогімнастика як засіб гуманізації навчально-виховного процесу

Мета: Систематизація та поглиблення знань про психогімнастику як засіб гуманізації навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі.

Формування навичок застосування інтерактивних методів моделювання особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії, побудовані на принципах психогімнастики, психогімнастичні вправи, заняття тренінгового типу, інтерактивні ігри.

Завдання:

1.Систематизація та поглиблення знань про психогімнастику:

· поглиблення теоретичних знань про зміст, особливості гуманізації особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії засобами психогімнастики;

· ознайомлення з принципами організації розвивального середовища для реалізації гуманізації навчально-виховного процесу;

· виявлення специфіки застосування інтерактивних методів моделювання особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії, побудованої на психогімнастиці.

2.Формування практичних умінь:

· моделювати інтерактивну особистісно орієнтовану педагогічну взаємодію, побудовану на принципах психогімнастики: ігри, вправи, тренінгові заняття;

· застосовувати психогімнастику як практичну методику розвитку основ довільної психічної регуляції в емоційно-комунікативній, поведінковій, інтелектуальній сферах особистості дитини;

· розробляти орієнтовні моделі тренінгових занять з дітьми наподолання емоційних розладів: страхів, агресивності, тривожності, гіперактивності, пасивності (за вибором) відповідно методичних вимог до структури заняття;

· здійснювати педагогічний аналіз, оформляти об'єктивні висновки щодо ефективності використання психогімнастики як засобу гуманізації навчально-виховного процесу.

Зміст практичної діяльності студентів

1. Знайомство з базою практики. Аналіз розвивального середовища для здійснення гуманізації навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі. Спостереження та аналіз моделювання особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії у психогімнастичних іграх і вправах.

2. Спостереження та аналіз тренінгових занять з дітьми, спрямованих на розвиток основ довільної психічної саморегуляції в емоційно-комунікативній, поведІнковій, інтелектуальній сферах особистості дитини.

3. Самостійне проведення з дітьми роботи з моделювання інтерактивної особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії у психогімнастичних іграх і вправах.

4. Самостійне проведення тренінгових занять з дітьми на подолання емоційних розладів: страхів, агресивності, тривожності, гіперактивності, пасивності (за вибором).

 

2

Обов'язкова документація

1. Щоденник педагогічної практики: «Ознайомлення з методикою використання психогімнастики»:

· відомості про базу практики;

· план практики;

· записи спостережень з їх педагогічним аналізом.

2. Самостійно розроблені конспекти проведених занять, ігор, вправ з психогімнастики з аналізом проведення.

3.Папка-збірка матеріалів з психогімнастики: методичні рекомендації, орієнтовні моделі ігор, вправ, занять, програми з розвитку психоемоційної саморегуляції, каталог методичної літератури.

4. Звіт - анкета про результати практики.

 

Звіт–анкета

студентки _______групи

факультету дошкільної та корекційної освіти

комунального закладу

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

в дошкільному навчальному закладі №112

у період з _______ по ______ 2013р.

 

1.Виконання плану практики (повністю, частково).

2.Кількість проведених заходів з дітьми.

3.Які нові знання отримані під час проходження практики.

4.Які нові практичні вміння з'явилися.

5.Труднощі, які виникли під час практики.

6.Загальні висновки про значення даного виду практики для
власного професійного становлення.

7.Пропозиції щодо вдосконалення змісту і організації даного видупрактики.

 

 

3

Питання до аналізу проведення занять та корекційних вправ із застосуванням психогімнастики

1.Створення розвивального середовища для проведення занять чи корекційних вправ із застосуванням психогімнастики: гігієнічні умови, відсутність зайвих речей, естетика інтер’єра, простір для взаємодії.

2.Підготовка до проведення психогімнастики: наявність конспекту, його узгодження з вихователем, психологом, методистом дитячого навчального закладу і методистом практики.

3.Аналіз проведення психогімнастичного заняття тренінгового типу.

Структурні компоненти заняття:

· розминка (налаштування на заняття, визначення мети і мотивації на доступному для дітей рівні, визначення спрямованості на емоційно-вольову саморегуляцію, ритуал вітання, прийоми включення уяви дітей);

· гімнастика (психогімнастичні вправи в поєднанні емоцій і м`язових відчуттів: напруження, розслаблення, м’язова релаксація, дихальні вправи для регуляції діяльності нервової системи, які необхідно виявляти в ході даного заняття);

· спілкування (вправи на невербальне спілкування, передачу інформації: міміка, пантоміміка, рухи і жести – єдність м’язових відчуттів і емоцій);

· вправляння в поведінці (психогімнастичні ігри і вправи на формування і розвиток навичок поведінки);

· підсумок з встановленням результативності досягнення мети. Вихід із уявлюваної ситуації та уявлюваного образу.

Аналіз проведення корекційних вправ із застосуванням психогімнастики.

1.Структура побудови корекційного заняття:

Частина 1. Вступна. Налаштування дітей на виконання вправ, визначення мети і мотивації на доступному для дітей рівні, визначення спрямованості на емоційно-вольову саморегуляцію, ритуал вітання, прийоми включення уяви дітей, встановлення емоційного контакту;

Частина 2. Робоча. Вправи, ігри, етюди (в поєднанні м`язових відчуттів з емоціями), спрямовані на розвиток і корекцію емоційно-вольової, особистісної й пізнавальної сфер дитини;

Частина 3. Завершальна. Підведення підсумків ефективності досягнення мети, створення почуття належності до групи й закріплення позитивних емоцій від роботи. Ритуал прощання.

5.Загальні вимоги до проведення занять та корекційних вправ:

- чіткість визначення теми, мети і мотивації в доступній формі;

- доцільність, раціональність і логічність зв`язку структурних частин заняття;

- доцільність і раціональність застосування прийомів активізації уяви, емоцій на основі регулювання м`язових відчуттів (показ, коментарі, повторюваність вправ);

- активність вихователя у демонстрації поєднання емоцій і м`язових відчуттів;

- взаємодія вихователя і дітей, здіснювання індивідуального підходу, врахування особливостей особистісної, емоційно-вольової та інтелектуальної сфери дітей;

- створення позитивного психологічного клімату;

– результативність заняття: досягнення мети, реалізація мотивацій, вплив на емоційну сферу дітей, забезпечення оптимістичного настрою.

4

Психогімнастика як засіб гуманізаціїнавчально-виховного процесу

 

Гуманізація педагогічного процесу -супроводжувати чи керувати

В умовах сучасного впровадження педагогічних інновацій проблема їх наступності в системі "дитячий садок - початкова школа" активізується. Найтісніше поєднання в цій системі здійснюється на основі принципу гуманізації педагогічного процесу, який передбачає орієнтацію педагога на дитину як неповторну особистість зі своїми поглядами, інтересами, здібностями, віковими та індивідуальними особливостями. Гуманізація педагогічного процесу - це насамперед розкріпачення дитини і вихователя, запровадження співпраці з дитиною як основи особистісно орієнтованої взаємодії, яка забезпечує вихованцям психологічний комфорт.

Серед педагогічних інновацій, побудованих на принципі гуманізації педагогічного процесу широкого застосування набули інтерактивні методи моделювання особистісно орієнтованої взаємодії: інтерактивні ігри (К.Фопель "Как научить детей сотрудничать"), психогімнастика (М.И. Чистякова "Психогимнастика"; Г. Бардиер, И. Ромазан, Т. Череднякова "Я хочу! Психологическое сопровождение естественного развития маленьких детей") тренінги, розроблені науковцями Санкт-Петербурзького інституту тренінгу тощо

Практична методика розвитку основ довільності психічної регуляції у дітей запропонована психологами Бардієр Г., Ромазан І., Чередняковою Т. є оригінальною в тій мірі, в якій вона ставить нові завдання та пропонує нові техніки їх розв'язання. Але в ній традиційно використовуютьсятакіприклади психогімнастики, емоційнокомунікативного, поведінкового та акторського тренінгів, аутотренінгів та елементи групової психотерапії.

Загальні вимоги.

Заняття проводяться у формі ігор-драматизацій за цікавими для дітей темами, наприклад: "Магазин іграшок", "В гостях у Баби-Яги" або "Подорож на машинах до моря" тощо.

Персонажами гри стають самі діти або Ведучий, тобто діти просто грають, отримують задоволення, відчувають інтерес, здійснюють цікаве пізнання оточуючого світу, при цьому, насправді, вони вчаться нелегкій справі - вмінню керувати собою. Участь дітей у грі повинна бути добровільною.

Їх треба намагатися зацікавити, звабити, але ні в якому разі не примусити! Дуже часто ефективним буває залучення дітей до їх вільних ігор.

Елементами ігор є спеціальні вправи, об'єднані в групи, спрямовані на розвиток умінь довільної регуляції в різних сферах психіки. Групи вправ завжди одні й ті: для рухів, емоцій, спілкування, поведінки.

Структурна побудова заняття, тобто поділ вправ на групи згідно їх спрямованості, необхідно для полегшення включення та утримання дитячої уваги - довільної внутрішньої і зовнішньої та для кращого контролю цієї уваги з боку Ведучого.

Кожна вправа обов’язково вмикає в діяльність фантазію (думки, образи), почуття (емоції) та рухи дитини так, щоб через механізм їх функціональної єдності дитина навчалася довільно впливати на кожний з елементів цієї тріади.

 

 

5

Щоб хід загальної гри не увірвався, необхідно через усю послідовність вправ провести сюжетно-рольовий зміст гри.

Відсутність будь-яких зовнішніх атрибутів - ще одна умова гри. Всі предмети та події ігрового сюжету повинні бути уявними, тобто визначаються фізичними діями або замінюються предметами звичайного оточення. Це полегшує тренування внутрішньої уваги дітей. Грати за такою методикою можна з дітьми різного віку, починаючи з З років. З віком змінюється тематика та складність завдання у вправах: для малюків цікавою буде "Крамниця іграшок", а шестирічок краще зацікавить "Зачароване королівство" Структура заняття

Кожна частина заняття може вирішувати не одну, а кілька абсолютно самостійних завдань, по-своєму важливих для розвитку дитячої поведінки. Узгоджуючись зі своїми можливостями, вміннями та інтересами, Ведучий може визначити сам, які завдання обрати для заняття.

Проведення всієї гри одразу потребує великої підготовки та мистецтва Ведучого, тому рекомендують поетапно засвоювати різні групи вправ. Часові характеристики занять та їх періодичність залежать від можливостей Ведучого та зацікавленості дітей.

Досвідчений Ведучий, будуючи заняття обов'язково включає до нього творчі ідеї та пропозиції самих дітей.

Особлива майстерність Ведучого полягає в тому, щоб навчитися обігравати всі можливі відхилення від запланованого заняття та інциденти, не порушуючи технічної послідовності, робити ці відхилення елементами гри, включаючи їх до сюжету, до розвитку теми, але ніколи не роблячи їх причиню зауважень та покарань дитини, що "завинила".

Розминка

Заняття починається з загальної розминки. Її завдання - скинути інертність психічного та фізичного самопочуття, підняти м'язовий тонус, "розігріти" увагу та інтерес дитини до спільного заняття, налаштувати дітей на активну працю та контакти один з одним. Для розв'язання цієї задачі виконується кілька вправ — ігор на увагу та рухлива гра.

Вправи-ігри на увагу повинні бути різноманітні за формою та характером. Об'єкти уваги також різноманітні звуки, голоси, предмети, невидиме оточення, люди, їх одяг, емоції, контакти тощо. Наприклад: "Що змінилося в кімнаті?", "Які звуки ти розрізняєш на вулиці, у сусідньому приміщенні?", "Із заплющеними очима відгадай, чий голос почув?", "Хто доторкнувся до тебе?", "Хто міцніше за всіх потиснув руку?", "Який предмет найбільший, найтепліший, шершавий?", "У кого з дітей білі шкарпетки?", "Хто найвеселіший, сумний, гучніший?", "Які звірятка є в цій кімнаті?" тощо.

 

Психогімиастика

Будь-який фізичний рух у психодіагностиці висловлює будь-який образ фантазії, насичений емоційним змістом, тим самим об'єднуються діяльність психологічних функцій - мислення, емоцій, рухів, - а за допомогою коментарів Ведучого підключається ще й внутрішня увага дітей до цих процесів. Таким чином, психогімнастична вправа, використовує механізм психофізичної функціональної єдності. Наприклад, дитина не просто виконує різкі ритмічні махи руками, а уявляє

6

себе веселим зайчиком, що грає на уявному барабані у цирку. Ця ігрова вправа дає дитині масу задоволення, включає до роботи її фантазію, покращує ритмічність рухів. В цей же час Ведучий коментарями описує характер фізичних дій - силу, темп, різкість, та спрямовує увагу дітей на усвідомлення виникаючих м'язових та емоційних відчуттів.

Наприклад, Ведучий говорить: "Як сильно ваш зайчик стукає у барабан! А ви відчуваєте, як напружені у нього лапки? Відчуваєте, які лапки тверді, не гнуться! Як палички! Відчуваєте, як напружилися у вас м'язи в кулачках, руках і навіть плечиках? А ось обличчя ні! Обличчя посміхається вільно, розслаблено. І животик розслаблений. Дихає... А кулачки напружено стукають!.. А що ще не розслаблене? Давайте спробуємо постукати, але вже повільніше, щоб впіймати свої відчуття?.."

Впіймати точну локалізацію відчуттів Ведучий допомагає своїми доторками до дитини

Образи фантазії спочатку задаються Ведучим, а потім вільнорозвиваються уявою кожної дитини.

Методичні завдання

Ігровий (психогімнастичний) зміст вправ не випадковий, а точно відображає процес оволодіння навичками контролю руховою та емоційною сферами, тобто повинен бути продуманимтак, щоб виконували наступні завдання:

• дати дитині можливість відчути різноманітні м'язові відчуття -шляхом наслідування рухів та дій Ведучого,

• тренувати дитину, спрямовувати та затримувати увагу на своїх відчуттях, навчити їх розрізняти та порівнювати,

• тренувати дитину визначати характер фізичних рухів, супроводжуваних різними м'язовими відчуттями,

• тренувати дитину змінювати характер своїх рухів, спираючись на контроль м'язових відчуттів і роботу уяви почуттів.

У послідовності психогімнастичних вправ особливо важливе дотримання чергування та порівняння протилежних за характером рухів:

• напружених та розслаблених;

• різких та плавних;

• частих та повільних;

• окремих та цільних гармонійних;

• ледве помітних порухів і цілком застиглих;

• обертів тіла та стрибків;

• вільного руху в просторі та зіткнення з предметами, що супроводжуються перемінно м'язовою напругою та розслабленням.

Таке чергування рухів рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: упорядковується психічна та рухова активність дитини, покращується її настрій, скидається інертність самопочуття. (В результаті в корі головного мозку знижується інертність гальмівного стану або застійного збудження, досягається велика урівноваженість процесів збудження та гальмування, змінюється та упорядковується нервово-психічна активність мозку в цілому. Ці механізми чітко описані в працях І.П Павлова, а стосовно психогімнастики у Кга(оспуі1 8. Рпуспоіегаріе. Ргаgа. 1976). В цьому принципова відмінність фізичних вправ в психогімнастиці від фізкультури.

7

Роль ведучого.

Намагаючись захопити дітей грою, включити в роботу їх внутрішню увагу, спрямувати їх на усвідомлення того, що відбувається під час гри, Ведучий повинен вміти гнучко змінювати свою позицію, стаючи то учасником гри, драми, активно захоплюючим, зваблюючим та показуючим, то просто спостерігаючи або режисуючи, але ні в якому разі не примушуючи, не оцінюючи, не караючи.

Експресія Ведучого при показі вправ дуже необхідно, так як вона полегшує дітям наслідування та емоційно заряджаючи їх, посилює їх відчуття.

Своєчасні по ходу гри КОМЕНТАРІ Ведучого: назва відчуттів, вказування їх місця (локалізації), характеру, емоційність забарвлення, асоціативного образу, - допомагають скоректувати та підсилити ці відчуття, утримати на них дитячу увагу.

На заняттях з психогімнастики всі діти успішні: правильним є все, що вони роблять, розігруючи той чи інший образ, при цьому кожний робить по-своєму, як вміє. Але у всіх виникають м'язові відчуття, емоції, кожна дитина може вловити та навчитися їх довільно регулювати.

Повна диференціація та усвідомлення всіх своїх відчуттів дітьми дещо неможливі, але й не обов'язкові. Концентрація уваги хоча б на одному власному відчутті або порівнянні хоча б однієї пари відчуттів у кожному завданні бажане та необхідне.

Тренуючи такі вміння, діти розвивають здатність довільної (підвладної свідомості, зусиль) регуляції виникнення та зміни різних м'язових та емоційних відчуттів

Емоції

В сюжет одного заняття обов'язково включаються 2-3 вправи, спрямовані на розвиток у дітей здібності розуміти, усвідомлювати власні та чужі емоції, правильно їх виражати, повноцінно проживати, кінцевою своєю метою мають оволодіння навичками керування власною емоційною сферою.

Методичні завдання

Ігровий психологічний зміст цих вправ підбирається так, щоб вони розв'язували методичні завдання:

• фіксувати увагу дитини на чужих виявах емоцій;

• наслідувально відтворювати чужі емоції, фіксувати увагу на своїх м'язових відчуттях як проявах цих емоцій;

• проаналізувати і словесно описати м'язові прояви емоцій;

• повторно відтворити ці емоції в заданих вправах, контролюючи відчуття.

Форми вправ можуть бути різноманітні: пантомімічні загадки, ігри, уявлення і завдання.

Ось список фундаментальних емоцій, їх відтінків і станів, які необхідно обіграти: інтерес - уважність, радість - задоволення, подив, горе -відчай - страждання - співчуття, гнів - злість — заздрість, образа -досада, презирство - гидливість - відраза, страх - переляк, сором -провина, тривога - хвилювання, співчуття - жаль - ніжність, смуток -журба.

Використовуючи у вправах різні емоційні теми, можна дітям поступово відкрити, яке емоційне багатство приховане в кожній людині: які різноманітні емоції та їх відтінки, - пробудити або розкріпачити емоції в дітей.

 

8

3.Спілкування

Ця частина заняття - комунікаційна - спрямована на тренуваннязагальних здібностей безсловесного впливу дітей один на одного. Це можуть бути емоційні контакти і вияви, які здійснюються через пантоміму.

Словесне спілкування бажано виключити (по можливості), тоді легше буде залучити увагу дітей до мови тіла, міміки, жесту. У вправи включають обмін ролями партнерів по спілкуванню, оцінку своїх емоцій і емоцій партнера. В таких вправах дитина тренується точно виражати і проживати свої почуття, а також розуміти почуття, емоції, дії, стосунки між дітьми, оволодіває головним інструментом встановлення емоційного контакту і регуляції спілкування - вмінням співпереживати.

Отримуючи досвід спілкування з однолітками в атмосфері гри і задоволення, створеної на попередніх етапах занять, дитина готується д вільного самовияву емоцій, активного спілкування, звільняється від емоційної напруги, скутості, сором'язливості. Подолання цих негативних симптомів спілкування в нових ігрових ситуаціях і нових ролях допомагає дітям подолати власні внутрішні бар'єри спілкування в реальному житті.

4.Поведінка

Метою цього етапу заняття є тренування вміння регулювати свої поведінкові реакції.

Ій відповідають сюжетний і психологічний зміст вправ, взятий із побутових ситуацій і конфліктів: сварки дітей, "поділ" іграшок, бажання з кимось познайомитися, сором'язливість, переживання покарання чи образи.

В поведінкових іграх дитина вчиться шукати і знаходити виходи із затруднень. У неї з'являється реальна можливість зробити вибір, а не безпорадно розплакатись, остовпіти або втекти.

Методичні завдання:

Процес оволодіння дітьми навичками управління своєю поведінкою конструюється Ведучим, орієнтованим на наступні методичні завдання:

• показ-програвання типових ситуацій з психологічними труднощами;

• виділення і впізнавання типових форм адаптивної і неадаптивної поведінки;

• набуття і закріплення прийнятих для дитини стереотипів поведінки і способів розв'язання конфліктів;

• розвиток навичок самостійного вибору і побудови дітьми відповідних форм реакцій і дій і різних ситуаціях.

Складаючи тренінгові вправи для поведінкових ігор, Ведучий допускає варіативність у наступному діапазоні:

• програвання ситуацій з типовими інцидентами;

• відреагування внутрішніх негативних переживань, які раніше мали місце в дитячому садку чи вдома;

• загадки на розв'язання різних конфліктних ситуацій;

• самостійні ігри - фантазії з проекцією внутрішніх емоційних проблем і актуальних переживань;

• домашнє завдання на активізацію позитивних проявів", закріплення нових форм емоційного реагування.

 

9

Джерелом сюжетів для ігор і вправ можуть бути не тільки психологічні ситуації, але й улюблені дитячі книги, мультфільми, телепередачі.

Закінчення заняття.

Заключна частина заняття спрямована на закріплення позитивного ефекту, який стимулює та упорядковує психічну і фізичну активність дітей, врівноважує їхній емоційний стан, покращує самопочуття і настрій.

Спеціальні техніки тут не потрібні - це може бути хоровий спів під музику з елементами танцю, хороводу, скандування якихось улюблених веселих віршів з рухами.

Бажано, щоб після заняття в дітей була можливість самостійної вільної гри, в якій може спонтанно продовжуватися вправа, яка сподобалась, використаний сюжет, що об'єднує дітей навколо якоїсь спільної проблеми. Виникнення такої вільної гри, коли комусь із дітей захочеться ще побути одним із персонажів, знову зіграти якусь роль - це хороший показник заняття.

 

 

Міні-тест

Гуманізація педагогічного процесу -супроводжувати чи керувати

В кожній парі тверджень обведіть літеру "А" або "Б", що відповідає тим висловлюванням, з якими ви найбільше погоджуєтесь.

А - Якщо дитина не хоче, завжди її можна примусити.

Б - Не варто нав'язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче; краще подумати, можливо ви самі щось робите не так.

 

А - Відмови зазвичай бувають у дітей, які не звикли до слова "Треба".

Б - Якщо виникають труднощі в одному, завжди можна переключити дитину на щось інше.

 

А - Негативні реакції дітей треба придушувати для їхньої ж користі.

Б - Насильницькі методи примножують дефекти особистості та небажані форми поведінки.

 

А - Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішній стан дорослого.

 Б - Емоції дорослих незалежно від їх волі впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття.

 

А - Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі доросліші, розумніші,досвідченіші, ніж вона.

 Б - Співпрацювати з дітьми - це означає, бути з ними "на рівних",* в тому числіспівати, грати, малювати, повзати навколішках та творити разом з ними.

 

А - Підкреслюючи помилки дитини, ми позбавляємо її від них.

10

Б - Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини.

 

А - Роблячи щось, дитина повинна розуміти, гарна вона чи погана, з точки зору дорослих.

Б - Дитина не лякається помилок або невдач, якщо знає, що завжди буде прийнята та зрозуміла дорослими

 

А - Дітей треба вчити, вказуючи на корисні приклади.

Б - У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють.

 

А - Дитина повинна постійно бути об'єктом уваги та симпатії дорослих.

Б - Дитина, оточена загальною симпатією та увагою, обтяжена неприємними відчуттями дратівливості, тривоги або страху.

 

А - чим доросліше дитина, тим важливіше для неї слова, як знаки уваги та

підтримки дорослих.

Б - Дітям різного віку для емоційного благополуччя потрібні дотики, жести,

погляди, що виражають любов та підтримку дорослих.

 

Порахуйте кількість обведених літер "Б".

 

Якщо у вас:

 

7 і більше балів - Ви, схоже, гуманіст, гуманні стосунки з дітьми, педагогічний супровід їх у побуті та різних видах діяльності, гуманістичні інновації педагогічного процесу - це для вас.

4-6 балів - Вас, можливо, в першу чергу зацікавлять педагогічні інновації -"супроводжувати чи керувати".

5 / менше балів - Вам важко перебудуватися у своїх поглядах, а тим паче у стосунках з дітьми. Аналізуйте свої підходи до можливості гуманізації педагогічного процесу.

 

11

психогімнастика – набуття досвіду емоційних переживань, спілкування

Завдання «психогімнастики» є збереження психічного здоров'я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кра­щого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.

Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами, що закріпилися у процесі еволюції за будь-якими відчуттями і станами людини, дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та вищих почуттів. Уже в чотирирічних дітей моторика обличчя досить розвинена. Навіть трирічні малюки розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість трирічних дошкільнят легко імітують голос злого вовка або зайчика-боягузика. П'ятирічні діти мо­жуть набрати умовні пози, коли їх просять зобразити, ніби їм холодно або у них болить живіт.

Відставання розвитку виразної моторики нерідко зустрічається у психологічно неблагополучних дітей. Малюки з бідною експресією не повністю розуміють зна­чення слів, звернених до них, невірно оцінюють ставлення людей до себе, що в свою чергу може спричиняти розвиток у них астенічних рис характеру.

Психологічні вправи корисні не тільки емоційно загальмованим дошкільнятам, а й малюкам з добре розвиненою експресією, а також надто чутливим та реак­тивним. Це зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційно особистісну сферу дитини забезпечується цілим рядом як формуючих, так і корекційних ме­ханізмів.