Адміністративно-правовий захист

В Україні правовою основою для регламентування відносин у сфері збереження комерційної таємниці є стаття Кодексу про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями та глава 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР.

Відповідно до статей 16, 17, 18, 19 глави 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не допускається недобросовісна конкуренція, до якої, зокрема, належить неправомірне збирання, розголошення і використання комерційної таємниці без згоди її власника.

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається знаходження протиправним способом відомостей, що, відповідно до законодавства України, становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (стаття 16 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" розголошенням комерційної таємниці особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю), вважається ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю.

Розмір матеріальної шкоди завданої незаконним використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, не повинен бути підставою для настання адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення дій, що підпадають під ознаки правопорушення. За наявністю чи відсутністю заподіяння матеріальної шкоди повинна наступати адміністративна відповідальність, а за умови заподіяння значної шкоди інтересам держави та суспільства - кримінальна.

У випадку порушення режиму комерційної таємниці без заподіяння шкоди, може наступити адміністративна відповідальність.

Початком виникнення правопорушення у сфері комерційної таємниці є одержання комерційної таємниці від її носія. Насамперед необхідно чітко визначити суть одержаних відомостей щодо таємності та комерційності, які не завжди можуть співпадати і становити предмет охорони комерційної таємниці. Якщо початковий елемент - це створення або визначення об'єкта комерційної таємниці, то завершення існування таємниці - це час, коли відомості, що її складали, якимось чином стали відомі невизначеному колу осіб. Адміністративна відповідальність у такому разі може наступити тільки під час незаконного, протиправного поширення зазначеної таємниці.

До складу правопорушення, відповідно до статті 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", відноситься також неправомірне використання комерційної таємниці, тобто впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Однак розголошення може мати місце тільки при ознайомленні невизначеного кола осіб з отриманими відомостями, і тільки тих, які мають можливість впроваджувати їх у підприємницьку діяльність. Саме впровадження при здійсненні підприємницької діяльності, тобто отримання прибутку, може бути право установчою ознакою при застосуванні норм зазначеної статті.

Адміністративна відповідальність також може наступити за схилення до розголошення комерційної таємниці. Відповідно до статті 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту підприємцю.

Частиною третьою статті Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено що отримання, використання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає відповідальність господарюючих суб'єктів за недобросовісну конкуренцію у вигляді штрафу, що накладається Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливо або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо такі дії були вчиненні не господарюючим суб'єктом, то тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 22 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").