Ухвали адміністративних судів: поняття, структура, особливості постановлення

      Сдова ухвала —це рішення суду, яким суд вирішує питання, що виникають у зв'язку і з приводу розгляду і виріщення матеріально-правового спору, який є об'єктом адміністративного процесу.

        На відміну від постанови адміністративного суду, якою ви­рішується подальша доля об'єкта адміністративного процесу, ухвали стосуються питань, які виникають у зв'язку та з при­воду розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій адміністративній справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна.

       Ухвали, які викладаються окремим документом, постанов­ляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, зано­сяться секретарем судового засідання у протокол судового за­сідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошують­ся негайно після їх постановлення.

           Ухвала, що викладається окреміш документом, складаєть­ся з таких частин (ст. 165 КАС України):

• вступна частина із зазначенням: дати і місця її постанов­лення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

• описова частина із зазначенням: суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питан­ня, що вирішується ухвалою;

• мотивувальна частина із зазначенням: мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постанов­ляючи ухвалу;

• резолютивна частина із зазначенням: висновків суду, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та ії ос­карження.

      Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу та направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усу­нення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ст. 166 КАС України).           Окремі ухвали — один із способів усунути причини правопорушень. Вони стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язаних із ними, і спрямовані на усу­нення виявлених судом у процесі розгляду справи порушень закону, недоліків у роботі, протизаконних вчинків окремих суб'єктів владних повноважень.

Процесуальні особливості та наслідки постановлення судового рішення.

          Недоліки судового рішення можуть бути як суб'єктивного так і об'єктивного характеру – це неповнота викладення у рішенні суду відповідей на запитання, поставлені у позовній заяві, також це описки, арифметичні помилки допущені у судовому рішенні, ускладнена форма його викладення.

              Суд, що ухвалив судову постанову, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадках, якщо: а) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено постанову; б) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судової постанови; в) судом не вирішено питання про судові витрати.

         Опискою називається допущена адміністративним судом механічна помилка у визначенні об'єкта присуджених прав, предметів тощо, найменування сторони, строку виконання постанови. Помилки – неправильність в діях і висновках; це допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків, неточність у постанові суду у визначенні суми, яка підлягає стягненню. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Осіб, які беруть участь у справі, повідомляють про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, яких було належним чином повідомлено, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

         Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбутті у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Роз'яснення судового рішення викладається у формі ухвали, копія якої не пізніше, як на наступний день після її постановлена надсилається особам, які беруть участь у справі, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.

         Наслідками постановлення судового рішення є:а) набрання ним законної сили; б) виникнення в осіб, які беруть участь у справі та інших осіб, на яких поширюється законна сила рішення суду, обов'язку безумовного виконання положень цього рішення; в) набуття обставинами справи, які встановлені і доведені під час судового розгляду адміністративної справи, преюдиціального характеру.

Особливості провадження в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності       

Стаття 171(2). Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності

1. Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ять днів.

2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Як вище було визначено, до адміністративних справ щодо ос­карження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних пов­новажень належать:
-  адміністративні справи щодо оскарження нормативно-пра­вових актів (ст. 171 КАС України);
- адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяль­ності державної виконавчої служби (ст. і 81 КАС України).
Нормативно-правовий акт - офі­ційний акт-документ уповноважених суб'єктів правотворчості, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з ме­тою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт право-творчості, який містить юридичні норми. Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спря­моване на встановлення, зміну або скасування дії норм права.
Ознаки нормативно-правового акта:
1) приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (через ре­ферендум);
2) завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;
3) приймається з дотриманням певної процедури;
4) має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'яз­ковою відповідністю автентичності тексту офіційного зраз­ка (у "Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос України" та "Юридичний вісник України";тощо)

Учасники виконавчого провадження (крім державного вико­навця) та особи, яких залучають до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із по­зовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або без­діяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший поря­док судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Учасниками виконавчого провадження є: сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяль­ності — суб'єкти господарювання.
Як визначено у нормах вказаного закону, сторонами у ви­конавчому провадженні є стягувач і боржник.
Отже, саме зазначені учасники виступають потенційними суб'єктами права на звернення до адміністративного суду із позовною заявою щодо рішень, дій або бездіяльності держав­ного виконавця чи іншої посадової особи державної виконав­чої служби. Вказані учасники — є позивачами в адміністратив­них справах з приводу рішень, дій або бездіяльності держав­ної виконавчої служби.
Відповідачем у адміністративних справах з приводу рі­шень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Строки проведення виконавчих дій чітко визначені зако­ном і не мають перевищувати: 1) шести місяців з дня винесен­ня постанови про відкриття виконавчого провадження — якщо рішення майнового характеру; 2) двох місяців — якщо рішен­ня немайнового характеру.