2018-02-14
415
Сукупний попит (СПо) — це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю і товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту.
Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит.
Ефект багатства виражається в тому, що при зростанні економіки реальна вартість, тобто купівельна спроможність накопичених фінансових активів із фіксованим доходом, облігаціями, строковими депозитами тощо, постійно зменшуються. В такому випадку власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їх попит.
Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він проявляєтьєя тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари.
Економічне зростання: сутність і фактори.
Екон.зростання – збільшенняобсягів реального ВВП в одному періодіпорівняно з іншим. Осн.показникамиекон.зростання є абсолютнезбільшення продукту, абойогозбільшення на душу населення. Макроекономічні фактори екон.зростанняможуть бути поділені на три групи: 1.Фактори пропозиції: к-ть і якістьприроднихресурсів, к-ть і якістьтруд.ресурсів, обсягсон.капіталу, наук-техн.прогрес. Самеціфакторивизначаютьспроможність до екон.зростання. 2. Факторипопиту: для реалізаціїзростаючого вир-вапотенціалу в економіці треба забезпечитиповневик-нязбільшенихобсягіввсіхресурсів. А цепотребуєпідвищеннярівнясукупнихвитрат, тобтосукупногопопиту. 3. Факторирозподілу: здатність до нарощування вир-ванедостатня для розширеннязагальноговипускупродукції. Необхідним є такожрозподілзростаючихобсягівресурсів з метою отриманнямаксимальноїк-тікорисноїпродукції.
Класична та кейнсіанська теорії зайнятості.
У системі теорій макроекономічного регулювання виділяють декілька основних теорій: класичну, кейнсіанську, монетариську, теорію економіки пропозицій, теорію раціональних очікувань.
Фактично, класичнатеорія й історичнозапочаткуваламакроекономічну науку. Найбільшвидатнимипредставникамиклас. теорії є А.Сміт, Д.Рікардо, Дж. Міль, Ж-Б. Сей, А.Маршал, В.Парето, А.Пігу, Л.Вальрас.
Прихильникиклас. теоріївважають, щоринковий мех.-м здатний автоматично забезпечуватиповнузайнятість без державного втручання в економіку, тобтоповнузайнятість без державного втручання в економіку, тобтоповназайнятість є нормою для економіки з ринковимивідносинами. Вони визнають, щоінколи на економікуможуть негативно впливатизовнішніфактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, якітимчасововиводятьїї з стану повноїзайнятості. Протездатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час зновувідновити в економіцітакийрівень вир-ва, якийвідповідаєумовамповноїзайнятості. Цеозначає,щоможливийвідхідекономікивід стану повноїзайнятості є не внутрішнім продуктом ринковоїекономіки, а лише результатом впливу на неїзовнішніхобставин.
Дж. Кейнс в книзі “Загальна теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936) вперше піддав конструктивні критиці класичну теорію макроеконом. регул-ня. На противагуклас. теоріїринкового само регул-ня та держ. невтручання в економікавінзапропонувавальтернативнутеорію, восновіякоїлежитьдержавне регул-няекономіки.
Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, щозавдякиринковим регуляторам економікаможе бути врівноважена, тобто в нійможезабезпечуватисярівновагаміжсукупним попитом і сукупноюпропозицією, але водночасможеіснуватинеповназайнятість, вимушенебезробіття та високийрівеньінфляції. Аргументи на доказкейнс. Теорії
Кейнсіанці, навідмінувідкласиків, уявлення про роль поточнихзаощаджень як джерелаінвестиційвважаютьнадмірноспрощеним. На їх думку, крімпоточнихзаощаджень на грош. ринку існуютьіншіджерелаінвестицій: готівковізаощадження, тобтонаселеннязберігаєгроші не лише в банківськійсистемі, але й у готівк. формі на руках; кредитні установи, якіздатнімультиплікативнопримножуватизаощадженігроші, внаслідокчого величина інвестиційможеперевищити величину заощаджень.
