Формули для розрахунків

1. Загальний вигляд виробничої функції:

де F_i – кількість і-го фактора;

К_П – максимально можливий обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру

Виробнича функція Кобба-Дугласа:           

де К – кількість капіталу, що використовується у виробництві,

Ч – кількість праці, що використовується у виробництві,

a, (1-a) – показники еластичності випуску по відповідному фактору.

  3.Виробнича функція Леонтьєва:            

де m – кількість факторів, що використовуються у виробництві,

a_і – середня продуктивність і-го фактора,

F_і – величина фактора, що використовується у виробництві.

4. Граничний продукт (гранична продуктивність змінного фактора):        

де К_ф – кількість фактора, що використовується у виробництві.

Гранична норма технологічної заміни капіталу працею:      

6. Абсолютний приріст продукції (П_А):

 де

П_А – абсолютний приріст продукту;

П₁ – обсяг продукту поточного періоду;

П₀ – обсяг продукту базового періоду.

7. Темп зростання продукту (Т_З):

8. Темп приросту продукту (Т_П):

9. Середньорічний темп зростання (СТ_З):

 

Тести

1. Зростання обсягу споживання одного ресурсу в економіці, при даній його ефективності використання та незмінних цінах, призведе до:

а) зміщення кривої виробничих можливостей економіки вгору;

б) зміщення кривої виробничих можливостей економіки вниз;

в) досягнення більш високої кривої суспільної байдужості;

г) ніяк не вплине на економіку.

1. Довгостроковий період – це період виробництва:

а) тривалість якого більше 1 року;

б) протягом якого неможливо змінити жодного з факторів виробництва;

в) коли один виробничий фактор є змінним, всі інші – постійні;

г) коли всі виробничі фактори є змінними.

1. Закон спадаючої граничної продуктивності діє:

а) при пропорційному зростанні всіх ресурсів;

б) за умови, що запас всіх ресурсів виробника не є обмеженим протягом короткострокового періоду;

в) за умови, що змінюються витрати хоча б одного ресурсу;

г) при необмеженості ресурсів праці.

1. Рівновага виробника визначається законом:

а) рівності попиту та пропозиції;

б) максимізації випуску;

в) рівності зважених граничних продуктивностей факторів виробництва;

г) мінімізації витрат виробничих факторів.

1. Технологічно-ефективний спосіб виробництва – це такий, при якому:

а) досягається максимізація економічного прибутку;

б) досягається мінімізація економічних витрат і максимізація економічного прибутку;

в) не існує іншого способу, при якому може бути зменшено використання хоч одного ресурсу без збільшення використання іншого;

г) мінімізується альтернативна вартість витрат.

1. Виробничі фактори використовуються у виробництві тільки тоді, коли:

а) їх продуктивність являє собою позитивну величину;

б) їх гранична продуктивність у грошовому виразі буде не нижчою від їх ціни;

в) їх гранична продуктивність буде зростати;

г) вірні відповіді а) і б).

1. Головною причиною економічного зростання в розвинутих країнах є:

а) збільшення обсягу робочого часу;

б) технологічні зміни у виробництві;

в) збільшення обсягу використання капіталу;

г) реалізація грошово-кредитної та фіскальної політики;

д) зростання кваліфікації робочої сили.

1. Економічне зростання на графіку визначається:

а) зміщенням вліво кривої виробничих можливостей;

б) зміщенням вправо кривої виробничих можливостей;

в) рухом точки по кривій виробничих можливостей;

г) рухом від однієї точки до другої по кривій виробничих можливостей;

д) рухом від однієї точки до другої за межами кривої виробничих можливостей.

1. В моделі “СП-СПр” економічне зростання може бути представлене:

а) зміщенням вліво кривої СП;

б) зміщенням вправо кривої СП;

в) зміщенням вліво кривої СП_Р;

г) зміщенням вправо кривої СПр;

д) всі відповіді невірні.

1. В економіці, за повної зайнятості, високі темпи економічного зростання потребують:

а) низької норми заощаджень і низької норми інвестицій;

б) високої норми заощаджень і низької норми інвестицій;

в) високої норми заощаджень і високої норми інвестицій;

г) зниження норми заощаджень та інвестицій;

д) низької норми заощаджень і високої норми інвестицій.

 

Проблемні ситуації

Ситуація

Уявіть, що Ви – власник малого підприємства по виробництву меблів. Ваше підприємство використовує для виробництва продукції 2 ресурси: працю і капітал, при чому ГП^в_К = 8, а ГП^в_Ч = 20. Ціни одиниці факторів складають: Ц_К = 4, Ц_Ч = 10. Чи є оптимальним використання ресурсів Вашим підприємством з точки зору мінімізації витрат та максимізації прибутку?

Ситуація

Чи відповідають вказані нижче умови отриманню Вашим підприємством максимального прибутку? Якщо ні, то як Ви повинні змінити співвідношення ресурсів, що використовуються (праці та капіталу) для максимізації прибутку?

а) ГП^в_Ч = 60грн;     Ц_Ч = 30грн;

ГП^в_К = 60грн; Ц_К = 30грн;

б) ГП^в_Ч = 40грн; Ц_Ч = 45грн;

ГП^в_К = 30грн;     Ц_К = 40грн;

в) ГП^в_Ч = 40грн;      Ц_Ч = 40грн;

ГП^в_К = 30грн; Ц_К = 30грн;

Ситуація

Якщо Ваше підприємство забезпечує таке співвідношення ресурсів, яке дає йому максимальний прибуток, чи забезпечуються при цьому мінімальні витрати?

Ситуація 

Розглядаючи підприємницькі здібності як фактор виробництва, поясніть, чому з переходом до ринкових відносин в країні збільшився попит на фактор підприємництва.

Ситуація

Поміркуйте та обґрунтуйте таку ситуацію: чи є можливості в Україні для застосування моделі Солоу з метою прогнозування економічного зростання?