Економічні цикли. Моделі економічних коливань

Макроекономічна нестабільність

Економіка держави не є деякою статичною системою, вона знаходиться в постійному економічному русі, що визначає її динаміку як позитивну, так і негативну, що призводить до зміни макроекономічної рівноваги, тобто, циклових коливань.

У цьому розділі ми розглянемо проблеми та об’єктивні причини економічних циклів, їх природу, а також вплив циклових коливань на національне виробництво, зайнятість та зміни цін.

 

Економічні цикли. Моделі економічних коливань

Національна економіка, її суспільне виробництво в ринкових умовах має цикловий характер, який впливає безпосередньо на величину основних макроекономічних показників. У різні періоди економіка або нарощує обсяги виробництва ВВП, або скорочує їх. Тобто, відтворювальний процес можна охарактеризувати як економічний або діловий цикл.

Економічні школи по-різному пояснюють причину циклового розвитку. Англійський економіст Дж. Робертсон нарахував близько 200 різних точок зору на причини та сутність циклічності розвитку економіки. Серед множини точок зору можна назвати:

- “кредитно-грошові” теорії, які пояснюють причину циклів і кризових явищ у сфері кредиту і грошового обігу;

- “психологічні” теорії, згідно з якими ці причини пов’язані із недовірою підприємців до стійкості свого економічного положення, можливими прорахунками в економічній діяльності;

- “інвестиційна” теорія циклу, яка в якості причини циклічності та кризових явищ вбачає коливання розмірів капітальних вкладень.

У теперішній час найбільш широке визначення одержали дві теорії циклічного розвитку економіки і кризових явищ:

- “теорія недоспоживання населення” – внаслідок зростання цін і зниження його платоспроможного попиту породжує нереалізовану товарну масу. Вона зростає, тому що виробнича діяльність продовжується, а попит на цю продукцію відстає. В результаті виникає перевиробництво товарів, які і провокують економічну кризу. Боротьбу з кризовими явищами можна проводити (на думку Дж. Кейнса) за рахунок стимулювання сукупного попиту і споживання.

- “теорія диспропорціональності” – диспропорціональність розвитку галузей та регіонів породжує циклічність розвитку та економічну кризу. Внутрішні кризові явища притаманні ринковій системі, яка має стихійний характер розвитку, складні взаємовідносини між виробничою та фінансовою діяльністю, торгівлею, незбалансований грошовий обіг. Кризові явища в першу чергу виникають в галузях, які виробляють товари довгострокового користування. Це пов’язано, по-перше, із зростанням цін на ці товари, по-друге, із зростанням доходів, значна частина яких використовується як заощадження. При цьому частина споживання стабілізується, а заощадження у вигляді інвестицій направляють на збільшення виробництва, що викликає перенасичення, в результаті чого виникає диспропорційність між виробництвом та споживанням, яка провокує кризу. Виробництво скорочується, знижуються прибутки, підприємства призупиняють виробничу діяльність, і тільки завдяки оновленню основного капіталу створюють матеріальну можливість виходу із кризи.

Серед циклів, які найбільше впливають на національну економіку, розрізняють:

- короткострокові, або цикли Дж. Кетчіна, тривалістю – 3-5 років, (пов’язують їх із напруженням на фінансових ринках), які викликані міжгалузевим обігом капіталу в межах ділового циклу;

- середньострокові, або ділові цикли К. Жюглара, тривалістю до 10 років, і пов’язують ці цикли із терміном життя обладнання і міжгалузевим обігом капіталу;

- довгострокові, або довгохвильові цикли Кондратьєва, тривалістю близько 50 років. Довгохвильові цикли Кондратьєва пов’язують із інноваційними процесами в національній і глобальній економічних системах, а також із радикальними змінами в технологічній базі суспільного виробництва та інфраструктурі.

Всі три цикла взаємопов’язані між собою. В довгохвильові цикли Кондратьєва вкладаються п’ять циклів Жюглара, а в цикл Жюглара – два цикли Кетчіна.

Взаємозв’язок між циклами виявляється в їх динаміці. В період зростаючої довгохвильової фази Кондратьєва ділові цикли є більш тривалішими (10-12 років), їх фаза підйому також є тривалішою, а фаза депресії більш скороченою. І, навпаки, в кризовій фазі довгої хвилі Кондратьєва ділові цикли є найменш тривалими (7-10 років), фаза їхнього підйому є короткою, а фаза депресії є глибокою і тривалішою.

Сучасні фази економічного циклу показано на рис. 3.1.

До моделей економічних циклів також відносять модель Самуельсона-Хікса та модель Калдора.

Модель Самуельсона-Хікса представляє собою типову кейнсіанську динамічну модель зі статичним очікуванням, тобто, припускає, що рівень цін і відсоткова ставка постійні, при цьому модель розглядає тільки ринок благ, а суб’єктами розгляду є домашні господарства та підприємства.

В моделі Калдора робиться спроба пояснити циклічні коливання економічної активності ендогенними факторами, у вигляді яких виступають процеси формування заощаджень і інвестицій в різних фазах циклу ділової кон’юнктури.

Модель Калдора описує також ринок благ, суб’єктами цього ринку виступають домашні господарства та підприємства, в яких головну роль відводять визначенню економічних циклів, обсягам заощаджень і величині інвестиційного попиту.

Калдор припускає, що обсяг заощаджень і величина інвестиційного попиту не є лінійно залежними від доходу функціями, а описується так званими логістичними (S - подібними) кривими (рис. 3.2.). На думку Калдора обсяги інвестицій змінюються в залежності від економічної кон’юнктури (наприклад, спаду виробництва), що викликає відхилення від рівноважного стану на ринку благ і відповідну реакцію економіки на порушення рівноваги, внаслідок чого виникає механізм циклових коливань.

Коли виникає повний економічний цикл, що супроводжується зниженням (задоволенням) сукупного попиту на діючих виробничих потужностях, то підприємці змушені здійснювати так звані індукційні інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора (числовий коефіцієнт, що показує залежність рівня доходу від зміни інвестицій) і акселератора (коефіцієнт, що характеризує зв’язок між зміною доходу (споживання) і чистими інвестиціями і є оберненим до мультиплікатора): приріст сукупного попиту викликає індукційні інвестиції, а останні збільшують сукупний попит, що в свою чергу, викликає нові індукційні інвестиції (модель Хікса).

Модель взаємодії мультиплікатора і акселератора дозволяє визначити умови, за яких початковий процес буде нести циклічний характер, описує механізм циклових коливань та розглядає умови пристосування до нового стану рівноваги.

Отже, як висновок, розглянуті моделі та причини, які розкривають економічні цикли, є загальновідомими в макроекономічній теорії. Однак, сучасні економічні цикли мають складні, фундаментальні причини та наслідкові зв’язки, які для їх вивчення потребують достатньо серйозних підходів.

Можливість регулювання економічними процесами, циклами дозволить зменшити прояви макроекономічної нестабільності і особливо болючих проблем ринкової економіки, якими є безробіття та інфляція.