Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ВВП та індексу споживчих цін, їх порівняння

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є випуск, який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період. Для обчислення випуску враховуються різні ціни: основна ціна, ціни виробників, ринкові ціни.

Центральне місце серед макроекономічних показників посідає валовий внутрішній продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП – це ринкова вартість кінцевої продукції або валова додана вартість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продукцією є лише та частина випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із випуску має відніматися проміжне споживання, тобто вартість продукції, яку використовують для виробництва товарів та послуг.

ВВП можна обчислити трьома методами:

1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії;

2)методом доходів (розподільчим):

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;

3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчислений цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абревіатури:

Y = C + І + G + NX,

де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M.

Індекс споживчих цін (Р^с) відображає зміни загального рівня цін і тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Цей індекс розраховується на базі двох інформаційних потоків: 1) даних, що одержуються шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку; 2) даних вибіркового обстеження домогосподарств про структуру їх фактичних витрат на споживання.

Дефлятор ВВП (Р^Y) характеризує динаміку загального рівня цін. Дефлятор ВВП – індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг:

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але, як відомо, на величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін. Тому для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП. Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року:

Дефлятор ВВП та індекс споживчих цін подають неоднакову інформацію про динаміку рівня цін в економіці. Відмінності між ними полягають у такому:

-по-перше, дефлятор ВВП відображає зміни в цінах на всі вироблені товари та послуги, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін – лише зміни рівня цін на споживчі товари і послуги.

-по-друге, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизняні товари і послуги, а індекс споживчих цін – ціна як на вітчизняні, так і на імпортні товари і послуги.

-по-третє, якщо індекс споживчих цін обчислюється для незмінного кошика товарів та послуг, то при обчисленні дефлятора ВВП ураховуються зміни, які відбуваються в структурі цього кошика.

4. Показники ринку праці

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін.Ринок впливає на всi сфери економiки Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.

Безробіття –це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використовувати свою робочу силу. У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти декілька його видів. Фрикційне безробіття -охоплює безробіття,що знаходиться в процесі зміни місця роботи. Безробіття пов’язане із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукає роботу перебуває на ринку праці в середньому не більше 1 місяця. Структурне безробіття. -виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з’являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі збільшується. Робоча сила повільно реагує на ці зміни. Отже, виникає ситуація, за якою структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з’являється структурне безробіття. Циклічне безробіття- виникає в умовах нерівноваги на ринку праці,тобто,коли пропозиція праці перевищує попит,внаслідок чого з`являється дефіцит робочих місць. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується,зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям з дефіцитом попиту. Фрикційне та структурне безробіття дістало назву – “ природне безробіття ”. Повна зайнятість - коли працюють усі, хто може і хоче працювати. Проте природне безробіття корегує поняття повної зайнятості- у зв'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.Якщо фактичне безробіття перевищує природне- то це неповна зайнятість,якщо навпаки – надмірна зайнятість.