Роль держави у змішаній економіці

За сучасних умов в ринкових країнах механізми ринкового саморегулювання обов'язково доповнюються елементами державного регулювання. Дана обставина обумовлюється тим, що ринок має певні обмеження: 1. ринок не може протидіяти такому явищу як економічна нестабільність; 2. ринок не може забезпечити суспільство товарами та послугами колективного споживання; 3. ринок не може протидіяти монополізму; 4. ринок не може боротися з зовнішніми ефектами.

Дані недоліки ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку.

Цілі соціально-економічної політики держави: 1.економічне зростання; 2.повна зайнятість; 3.економічна ефективність; 4.економічна свобода; 5.забезпеченність непрацездатних; 6.забезпечення стабільності рівня цін. 7.баланс у зовнішньоекономічних зв'язках.

Функції держави: 1.розробка політики соціально-економічного розвитку держави; 2.формування правових засад функціонування економіки; 3.захист конкуренції; 4.перерозподіл доходів і ресурсів; 5.стабілізація економіки.

Державне регулювання економіки – цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних, соціальних передумов необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.

Класична теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.

Найбільш видатними представниками були А.Сміт («Дослідження про причину багатства народів» 1776), Рікардо, Дж.Мілль, А.Маршал («Принципи економічної науки»).

Прихильники класичної школи вважають, що ринковий механізм здатний автоматично, без державного втручання забезпечувати стан повної зайнятості економіки.

За їхньою думкою, порушення ринкової рівноваги не є внутрішнім продуктом економіки. Його обумовлюють зовнішні фактори: війни, політичні перевороти, засуха. Вони порушують стан макрорівноваги проте ринок здатен самостійно подолати їхній негативний вплив.

Класики виділяють такі елементи в механізмі саморегулювання: 1.ціни і заробітна плата (Т-Г-Т'); 2.процентна ставка. Рівноважна процентна ставка вирівнює заощадження та інвестиції автоматично.

Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.

Висновки класиків про здатність ринку до автоматичного регулювання економіки не були підтверджені практикою (криза 29-33рр.)

Англійський вчений Дж.М.Кейнс в своїй праці «Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей» піддав критиці класичну теорію саморегулювання та державного невтручання в економіку та обґрунтував головні напрями державного регулювання. (Т-DD'-T') Кейнс показує, що ефективності попиту (оскільки суб'єкти заощаджують) може не вистачити і щоб економіка повернулась в стан рівноваги потрібно державне регулювання.

Головні методи стимулювання сукупного попиту: 1.збільшення державних закупок; 2.зниження податків; 3.організація суспільних робіт. 4.зниження відсоткових ставок за кредити.

Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.

В 70-80 рр. 20 століття в економічно розвинутих країнах стали відбуватися кризові явища: на фоні спаду виробництва відбулося зростання цін.

За цих умов з'явилася необхідність у новому підході до регулювання економіки. Його запропонували монетаристи (М.Фрідмен). Монетаристи вважають, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Якщо кейнсіанці спиралися на теорію сукупних витрат ВВП=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ, то монетаристи – на рівняння попиту MV=PQ.

Основним інструментом цієї політики є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава впливає на економічну активність.

Монетарне правило Фрідмена: грошова маса має збільшуватись щорічно тими самими темпами що і щорічний приріст ВВП.