Предмет і метод цивільного процесуального права

Предметом цивільно-процесуального права є система норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільно-процесуального права визначаються: системою процесуальних дій, які виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; предмет визначається змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільно-процесуальних прав і обов‘язків суб‘єктів правовідносин; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав і обов‘язків.

Метод цивільно-процесуального права – це сукупність закріплених в нормах цивільно-процесуального права способів і засобів спливу на відносини, які регулюють поведінку їх суб‘єктів. За своїм змістом метод є імперативно-диспозитивним і характеризується нормативним визначенням: імперативний метод впливу на поведінку суб‘єктів закріплений у нормах права, що встановлює зобов‘язання, заборони і примушення. Зобов‘язання – обов‘язок конкретної активної поведінки (ст.195, 217 ЦПК). Заборона – виконання певних дій і бездіяльності (ст.135, 412 ЦПК). Примушування – вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм ЦП права (ст.172 ЦПК). Диспозитивний спосіб характеризується дозволянням і визначається правами суб‘єктів цивільно-процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених ЦПК. Імперативний спосіб стосується тільки становища суду. Спосіб дозволення широко використовується в ЦП праві.

Види цивільного судочинства

Цивільне судочинство – це врегульований нормами ЦП права, порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов‘язаних цивільно-процесуальних прав і обов‘язків і цивільно-процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб‘єктами – органами судового виконання і учасниками процесу.

Вид цивільного судочинства — це порядок розгляду, передбачених у законі і поєднаних у певні групи, цивільних справ у суді першої інстанції, що обумовлюється матеріально-правовою природою справ, які входять у групу, і характеризується самостійними засобами й способами захисту прав і інтересів, а також особливостями судової процедури.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види:

позовного провадження — у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин);

провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (з конституційних, адміністративних, фінансових) — по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень;

окремого провадження — у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;

Стадії цивільного процесу.

Під стадією цивільного судочинства розуміють сукупність процесуальних дій, спрямованих на здійснення однієї найближчої процесуальної мети. Найчастіше виділяються наступні 8 стадії:

Подання заяви, відкриття провадження у справі;

провадження в справі до судового розгляду;

судовий розгляд в суді першої інстанції (розгляд справи по суті і ухвалення рішень);

провадження в апеляційній інстанції;

провадження в касаційній інстанції;

провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;

перегляд рішень, ухвал, за нововиявленими обставинами;

виконавче провадження. (звернення рішення до виконання)

перші 3 стадії – основні, інші -факультативні.

Наявність зазначених стадій не означає, що будь-яка цивільна справа обов'язково повинна пройти їх усі. Процес може бути завершений на будь-якій стадії.

 

Джерела цивільного процесуального права.

Джерелами ЦП права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах.

Джерелами ЦПП (судочинства) є:

· Конституція України;

· Цивільно-процесуальний кодекс;

· Закон України «Про міжнародне приватне право»

Джерелами ЦПП насамперед є: Цивільний процесуальний кодекс України, яким врегульовано порядок судочинства в цивільних справах, До джерел цивільного процесуального права належать також інші кодекси і закони України, якими визначені окремі положення цивільного процесу: