Система сучасного цивільного законодавства України

Система цивільного законодавства (існує реально) - це великий за обсягом нормативний масив, який складається із нормативно-правових актів різної юридичної сили, які розміщені у певній ієрархічній послідовності.

Найважливішим нормативними актами в системі цивільного законодавства є закони. Вони поділяються на основні (конситуційні) та звичайні. До основних належить Конституція України. вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності, особистих немайнових відносин з приводу таких особистих благ як життя, здоровя, імя, честь, гідність, ділова репутація тощо. Після конституції вищу юридичну силу має закон. Цку 2003 побудовано за пандектною системою. Загальні положення + 5 книг: «особисті немайнові права фізичної особи», «Право власності та інші речові права», «Право інтелектуальної власності», «Зобовязальне право», «Спадкове право».

Цивільно-правові норми містяться в численних спеціальних законах комплексного характеру. Такими є закрема закони «Про власність», «Про заставу», ГКУ, ЗКУ, СКУ, Повітряний Кодекс в яких поряд з іншими галузевими нормами містяться цивільно-правові норми.

Елементом системи цивільного права є і укази Президента, постанови і розпорядження КМУ.

Відомче законодавство: в радянські часи кожне міністерство приймало нормативно-правові акти. Зараз також певні відомства (центральні органи виконавчої влади зі спеціальною компетенцією) мають право приймати акти (наприклад, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Комісія з цінних паперів, НБУ).

Чинники, що стримують неконтрольований зміст відомчого законодавства: процес їх реєстрації у Мін'юсті.

Частиною системи ЦПУ є відомчі нормативні акти, примірні статути кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного управління або прийняті вищими органами кооперативних та інших систем. Джерелом ЦПУ можуть бути і мінародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Поняття і форми систематизації цивільного законодавства.

Систематизація = Способи впорядкування:

1) інкорпорація - об'єднання у збірники, зведення нормативних актів, що стосуються

певної сфери діяльності;

2) консолідація;

3) кодифікація.

Кодифікація - не лише структурне оновлення нормативного масиву, а й змістовне

оновлення (тривалий процес).

Консолідація - різновид інкорпорації, не відбудовується у змістовні зміни.

Декодифікація - починають змінювати положення кодексу і іншими законами.

Новелізація законодавчих актів - коли в результаті внесення змін формується нова

редакція.

Інкорпорація – зведення в єдине джерело на основі спільного критерію (як правило, галузь права).

Особливість - НПА включаються до збірника без зміни змісту (Звід законів Російської імперії 1832р., Т. 10 – положення стосовно цивільного права, цей звід охоплював всі закони, що існували на той період. На сучасному етапі не вдаються, була спроба створити публікацію законів України, користуємось електронними базами, проте це не офіційна база, як офіційним джерелом не є).

Консолідація – об’єднання кількох НПА, які регулюють однорідне коло питань єдиним актом. Відбувається юри дико – технічна чистка (норми - повтори усуваються, суперечності по суті, недійсні норми). Суть норми не змінюється, щось середнє між інкорпорацією і кодифікацією.

Довгерт: цивільне право кодифікувати, а норми щодо господарських відносин - консолідувати.

кодифікація – прийняття єдиного нового закону, який повістю відміняє дію старого НПА, має загальний характер, в більшості, має вищу юридичну силу, системоутворюючий акт, радикальна заміна НПА в цілому, здійснюється історичний аналіз, враховується порівняльний аспект і обирається найкраща норма,

Як правило, кодекс(зустрічаються уложення). Є винятки, коли кодекс стосується певних питань і не є підставою для виокремлення галузі права (Повітряний кодекс, КЗпН, кодекс торгівельного мореплавства).

Новелізація – нова форма - створення кардинально нових норм права, які раніше не існували, як правило, стосується створення нових норм права, нових інститутів (звичай як джерело ЦП –ст. 7, суброгація – виконання обов’язку боржника 3 – ю особою ст.528,512 (запозичений із французького права), інститути сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, інститут заручин). Вчені: 1 – окрема форма, 2 – це новелізація в рамках кодифікації (Л!).