Проблемна ситуація в творчості журналіста

- політична- відсутність свободи преси, проблеми правосуддя та державної безпеки, існування груп тиску, правова незахищеність журналістів, відсутність особистої безпеки розповсюджувачів, обмеженість свободи передачі інформації (цензура)

 - етична - відсутність поваги й толерантності в журналістському корпусі. Працівники преси не гребують жодними засобами й способами, аби усунути суперника. Вони й досі не усвідомили, що солідарність між ними набагато важливіша за їх погляди та надмірні амбіції.

- економічна - велика сума початкового капіталу, ціна видання, ресурси, розповсюдження, розміщення реклами, друкарське та видавниче обладнання;

- професійна - брак кваліфікованих кадрів; відсутність довіри між авторами та видавництвами; проблеми менеджменту й власника; некомпетентність видавців. Хоча фахові проблеми більше пов'язані з якістю та змістом видань, значення їх є не менш важливим.

- проблеми, пов'язані з державою. Це насамперед: недостатня кількість видань, державні субсидії, конкуренція між державною і приватною пресою

55. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.

Публіцистика – це твори, в яких оперативно досліджуються й узагальнюються з особистих, групових, державних, загальнолюдських позицій актуальні факти та явища з метою впливу на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику. Публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного і конкретно-образного мислення, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність. Публіцистика невіддільна від науки, філософії, мистецтва та інших потоків соціальної інформації, постійно збагачується ними, зазнає їхнього впливу, зворотно впливаючи на них. З огляду на це можна вести мову не лише про публіцистику як певний вид творчості, а й про публіцистичність.

Під публіцистичністю слід розуміти певні тенденції, елементи, ознаки публіцистики, стильові особливості, властиві, насамперед, іншим потокам журналістської інформації, деяким видам наукових праць, творам художньої літератури, іншим видам мистецтва, охоплюючи зокрема й образотворче мистецтво (плакат, карикатура), музику (гімн, ода). Публіцистичність – проникнення характерного для публіцистики методу в твори не публіцистичні за соєю основою. Публіцистичність виникає тоді, коли автор прагне зворушити реципієнта, вплинути на його свідомість, зумовити відповідну реакцію. Змінити не тільки уявлення, а й поведінку людини, спричинити її відповідні вчинки. Поняття публіцистичності органічно охоплює широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, властиву саме для публіцистики образність. Будь-який виступ, звернений до широкої аудиторії, тією чи іншою мірою виконує публіцистичні функції, стає публіцистичним.

Раціональне й емоційне, їх поєднання.

Раціональне більшою мірою властиве свідомості, а емоційне - несвідомому. Раціональне: візуальна частина особи, більшою мірою свідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному. Емоційне: кінестетична частина особи, більшою мірою несвідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному.

Раціональний компонент охоплює сукупність знань, які забезпечують формування професійно-зорієнтованого ставлення, що виявляються в поглядах, поняттях, інформованості, розумінні необхідності підготовки задля професійної діяльності.

Емоційний компонент охоплює емоційні та мотиваційні стани, емоціне ставлення до знань, умінь, навичок, визначаючи рівень інтересу, включає результати самопізнання та емоційно-ціннісне ставлення до своєї особистості.

Людина як частина світу завжди з ним не лише душею і тілом, але й думкою і почуттями, пізнає та змінює світ, вона переживає все, що відбувається. Ці переживання і складають сферу емоцій і почуттів. Емоція — частина природи, маніфестація якої виражається мімікою, жестами, фонотацією (невербально) та словом чи конфігурацією слів (вербально). Ставлення людини до світу закріплюється в почуттях.

Емоційність — „психологічна характеристика особистості, стан і рівень розвитку її емоційної сфери”. Журналістові властиве емоційне мислення (надає раціональному пізнанню емоційне забарвлення), тобто це психічний процес, який виражає потребу свідомого вираження емоцій, що пов’язане з оціночною діяльністю. Емоції — важливий елемент діяльності журналістів, вказують на функціональне поле понять, відтворюють відповідні емоційні компоненти — картини світу. Найкраще запам’ятовується емоційно-вагома інформація.