Змістовий модуль №4 « Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу частини (корабля)». 1 страница

 

Лекція №4 (2 год.)

 

  Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу  частини (корабля). 

 

  Вступ

   

1.Сутність та зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення особового   складу Збройних Сил України.

2. Організація гуманітарної підготовки в підрозділі

 

3. Методична система і організаційні форми гуманітарної підготовки

 

 4. Сутність та зміст інформування особового складу Збройних Сил України

 

Висновки

 

      Література:                   

1.Конституція України. - К., 1996. – 80 с.

2.Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. – 2004. – 23 червня.

3.Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

4.Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.

5.Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999..

6. Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді / Указ Президента України №948/2002 від 25.10.2002 р./

7. Розпорядження Президента України від 28.03.1996 р. “Про заходи щодо підвищення рівня інформованності населення України про основні напрямки державної політики”.

8. Указ Президента України  «Про невідкладні заходи щодо забезпечення розвитку  Збройних Сил України» (№ 196/2008  від 04.03.2008 р.)

9. Постанова Кабінету Міністрів України №998 від 8.09.1997 р. “ Про затвердження комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови “.

10. Національна Програма патріотичного виховання населення,формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства “ /Постанова Кабінета Міністрів України №1697 від 15.09.1999 р./

11.Наказ Міністра оборони України №277 від 15.08.01р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”. – К., 2001

12.Директива Міністра оборони України Д-15 від 25.05.2004р. “Про організацію оборонного планування у Збройних Силах України на 2004 – 2009 рр.” – К., 2004.                                                   

13.Директива Начальника Генерального штабу від 18.06.2005 р. № ДГШ-4 “Про вдосконалення системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України “.

14.Директива Міністра оборони України Д-3 від 13.02.2006 р. “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил У країни на 2006-2011 роки “.– К., 2006.

15.Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. – К., 2000.

16.Атаманчук М.О. Індивідуалізація виховання військовослужбовців. (Основи теорії, методика і організація): Навчальний посібник. – К.: КВГІ, 1995. – 48 с.

17.  Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю. Виховна робота: методологія, організація і методика. навчально-методичний посібник. – К.: ВГІ НАОУ, 2002.

18.Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002.

19.Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України/ Безбах В.Г.,Баранівський В.Ф.Бабенко М.С. та ін.: Навчальний посібник// За загальною редакціею В.В.Ягупова.-К.: НАОУ, 2004. 

20. Литивновський Є.Ю., Петрович В.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Інформаційно–пропагандистське забезпечення особового складу: Навч. посібник: У 2–х ч., Ч.1. – 2003.

21. Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України: шлях до гуманізації // Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: Сутність, взаємозв’язок, стан, проблеми. Мат-ли Всеукр. наук.-практ.конф. – К.: ВЦ “Просвіта”, 2003.

22. Литвиновський Є.Ю. Виховний процес у Збройних Силах України – складова системи загальнонаціонального виховання громадянина України // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Зб. наук. пр. – К., 2001.

23. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002.

 

          Вступ

 

 

Військово-політичне керівництво держави акцентує увагу сьогодні на переході до якісних показників у військовому будівництві, що дозволить створити професійно підготовлені, якісно озброєні, всебічно забезпечені, мобільні, багатофункціональні, необтяжливі для Української держави Збройні Сили з характерними ознаками європейської моделі. Якість цих перетворень у значній мірі обумовлюється людським фактором: моральним духом, професійною та психічною підготовленістю особового складу.

Світовий досвід свідчить, що “моральний дух – дуже важлива рушійна сила яка придає ефективність озброєнню й виправдовує витрати”. Тому не випадково, розробники програми розвитку ЗС України акцентують увагу на тому, що “… при виконанні її завдань, не треба забувати, що в центрі завжди знаходяться людина, офіцер, військовослужбовець, особистість, його моральні якості та цінності”.

Досвід діяльності ЗС України свідчить, що проблема формування здорової морально-психологічної обстановки у військових колективах, зміцнення військової дисципліни та правопорядку у підрозділі, в значної мірі, вирішується завдяки організації та проведенню інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ.

Реалізація положень Конституції України, чинного законодавства, Державної програми розвитку Збройних Сил України з 2006 до 2011року вимагають посилення інформування особового складу Збройних Сил, формування у нього національної свідомості і культури, гуманістичного світогляду, високих морально-бойових якостей, морально-психологічній готовності до захисту Батьківщини.

1.Сутність та зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України.

У „Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України” вказано, що діяльність органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики пов’язана з організацією та проведенням певних інформаційно-пропагандистських заходів, що спрямовані на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають.Це є головним змістом інформаційно-пропагандистського забезпечення у ЗС України..

 Процес демократизації українського суспільства, інтеграції України у Європейський Союз і НАТО, її міжнародні зобов’язання та миротворча діяльність, реалізація завдань Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки вимагають вдосконалення інформаційно-пропагандистського забезпечення, впровадження активних форм та ефективних методик організації гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України.

Отже, інформаційно-пропагандистське забезпечення ЗС України – система заходів щодо надання та поширення серед всіх категорій особового складу і працівників відомостей про державну політику, вимоги Конституції України, військового законодавства, наказів і директив командирів і начальників, про події в державі та в світі, які спрямовані на формування загальнолюдських цінностей у військовослужбовців, морально-психологічних якостей захисників Вітчизни з одного боку і нейтралізації негативного інформаційно-пропагандистського впливу на війська з іншого.

Складовими інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу є:

-  система інформування військовослужбовців (політичне, економічне, технічне тощо);

- гуманітарна підготовка;

-  засоби масової інформації (в тому числі і військові);

- військово-патріотичне виховання;

- система наочної агітації у військовій частині;

- забезпечення особового складу технічними та друкованими засобами інформаціі;

- система культурно-просвітницької роботи та інші.

 

В Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України визначено, що інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними органами, військовим управлінням, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами з виховної та соціально-психологічної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах та інших військових формуваннях України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.

 

Основні напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення:

 

-доведення та роз’яснення особовому складу державної політики, вимог Конституції України, військового законодавства, наказів керівників військових формувань та мобілізації його на виконання поставлених завдань;

 

-формування переконань військовослужбовців на основі ідеології державного будівництва, виховання їх на національно-історичних традиціях українського народу;

 

- вивчення історії України та її Збройних Сил;

 

- забезпечення всебічного розвитку та функціонування української мови у військах (силах), оволодіння військовослужбовцями українською військовою термінологією;

 

-організація гуманітарної підготовки та інформування всіх категорій військовослужбовців, службовців і робітників та членів їхніх сімей;

 

-системне військово-політичне інформування особового складу;

 

-проведення інформаційно-пропагандистських акцій і роз’яснювальної роботи на підтримку державної воєнної політики;

 

-формування суспільної думки в інтересах оборони держави, підняття авторитету та престижу військової служби;

 

-організація та здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу негативної інформації на особовий склад військових формувань;

 

- вивчення, аналіз та прогнозування соціально-психологічного і релігійного стану у військах (силах), суспільно-політичної обстановки в районах їх дислокації;

 

-налагодження та підтримка взаємодії з центральними та місцевими засобами масової інформації;

 

-ефективне використання у виховній роботі технічних засобів виховання і поліграфії;

 

 забезпечення військ (сил) культурно-просвітницьким майном;

-задоволення потреб особового складу в кіно-,відео та

радіообслуговуванні;

 

- забезпечення друкованими засобами масової інформації та методичними матеріалами з питань морально-психологічного забезпечення.

 

 

2. Організація гуманітарної підготовки в підрозділі

 

Гуманітарна підготовка є одним із основних предметів навчання військовослужбовців. Вона організується та проводиться відповідно до призначення і завдань військових частин. Це важлива форма виховання і формування у особового складу високих моральних якостей, глибокого розуміння свого військового обов’язку, вивчення історії України і військових традицій збройного захисту держави.

 

Головним керівним документом щодо організації гуманітарної підготовки є Директива Міністра оборони України № Д-3 від 13.02.2006 р. “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування Збройних Сил України на 2006-2011 роки “.

Міністр оборони України вимагає від командирів усіх рівнів та їх заступників з виховної роботи повною мірою використовувати потенціал гуманітарної підготовки, забезпечувати її дієвий вплив на морально-психологічний стан особового складу з метою якісного виконання завдань бойової готовності, служби і навчання, підтримання організованості і дисципліни в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях.

Вивчення досвіду життєдіяльності армій розвинених держав світу свідчить, що в них цьому виду підготовки військ приділяється значна увага. Так в збройних силах США щотижнево проводяться заняття за програмами “Командна інформація”, “Моральна спадщина і людське самовдосконалення”, “Рівні можливості”. Найважливішою формою виховання військовослужбовців є заняття за програмою “Командна інформація”. Особливість цих занять та, що їх проводить особисто командир підрозділу, присутність особового складу на цих заняттях суворо обов’язкова. Основними темами цих занять є “Обов`зок, честь, країна”, “Збройні сили на службі нації” тощо. В Російській Федерації аналогом гуманітарної підготовки є суспільно-державна підготовка, тематика якої виходить із самої назви.

Отже, гуманітарна підготовка особового складу підрозділу - невід'ємна складова гуманітарної політики України. Завданням гуманітарної політики України є поліпшення якості суспільства через підвищення духовної, загальної, професійної, мовної, естетичної, політичної тощо культури його членів. Виходячи з цього гуманітарна підготовка має своїм завданням формування світоглядної, правової, моральної, політичної, екологічної культури військовослужбовців, працівників Збройних Сил, ствердження пріоритетів здорового образу життя. Вона повинна бути спрямована на ствердження людини як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття її здібностей, забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища.

 Планування та організація ГП проводиться в загальній системі підготовки військ (сил) на навчальний рік.

Гуманітарна підготовка сама є цілісною системою з притаманними їй компонентами як дидактичної системи, головною метою якої є набуття слухачами певних знань, навичок, умінь в гуманітарній сфері пізнання.

Система гуманітарної підготовки – це цілісна множина сукупності її основних складових, що створює певну модель навчання. Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: мети, навчальної інформації, засобів педагогічної взаємодії суб’єктів викладання і учіння, форм їх взаємодії тощо. Системоутворюючими поняттями гуманітарної підготовки як системи є мета навчання, викладання, учіння і результат (мал. 1).

Змінними складовими цієї системи є засоби управління. Це зміст навчального матеріалу, методична система, матеріально-технічні засоби, організаційні форми навчання.

Усі елементи гуманітарної підготовки створюють цілісність, діють у комплексі.

Компоненти гуманітарної підготовки як дидактичної системи відповідають на запитання: ”З чого складається ця система?” На питання “Навіщо вона потрібна? Яке місце і роль ГП в системі морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил)?” відповідають функції гуманітарної підготовки:

1. Освітня функція. Освітня функція передбачає озброєння слухачів, у першу чергу, певною системою знань, навичок і вмінь у гуманітарній сфері пізнання.

2. Виховна функція є невідємною від освітньої і сприяє формуванню основних властивостей громадянина Української держави, особистості слухача. “Людина без виховання, як тіло без душі”, – підкреслює народна мудрість. Гуманістична орієнтація аж ніяк не ставить під сумнів значення професійних знань, умінь і навичок, але, по-перше, наголошується на їх ролі як засобів, інструментів реалізації спрямованості особистості; по-друге, у цій інструментальній ролі знання, уміння і навички доповнюються стратегіями творчої діяльності, а також вольовими якостями, потрібними для подолання труднощів, що постають на шляху згаданої реалізації; по-третє, набувають великої ваги засоби, які забезпечують особисте (зокрема, професійне) самовдосконалення.

3. Розвиваюча функція –Сенс і ціль гуманітарної підготовки має полягати у забезпеченні слухачеві постійного розвитку, його духовного становлення, гармонізації відносин з собою та іншими, з соціальним оточенням. У процесі вивчення різноманітних предметів гуманітарної сфери пізнання відбувається цілеспрямований розвиток духовних і психічних здібностей слухачів, “...розвиток всієї цілісної сукупності якостей особистості: знань, умінь, навичок, способів розумових дій, самокерованого механізму особистості, від сфери естетики і моральності до сфери дієво-практичної”.

4. Функція самовдосконалення має забезпечити слухачам навички та вміння постійної самоосвіти, самовиховання, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь не тільки учіння а й військово-професійної діяльності, а також сприяє мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Проаналізуємо призначення і зміст окремих структурних компонентів гуманітарної підготовки.

Цільовий компонент, по-перше, забезпечує усвідомлення командирами, заступниками з виховної роботи, керівниками груп гуманітарної підготовки (в подальшому військовими педагогами) мети гуманітарної підготовки і передачу її всім категоріям військовослужбовців і працівників ЗС України; по-друге, формує позитивне ставлення слухачів груп гуманітарної підготовки до навчально-пізнавальної діяльності.

Змістовний компонент містить усе те, що становить поняття ”зміст гуманітарної підготовки”, під яким розуміється система наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує формування цілісної особистості військовослужбовця, громадянина-патріота своєї держави

Основними джерелами змісту гуманітарної підготовки є типові тематичні плани гуманітарної підготовки на навчальний рік, які розробляються у Генеральному штабі ЗС України згідно з методичними рекомендаціями Департаменту гуманітарної політики МО України, програми підготовки відповідних спеціалістів, календарні плани (відповідно у яких згідно особливостей тієї чи іншої частини дозволяється зміна до 10% тематики занять).

Зміст гуманітарної підготовки має відповідати таким вимогам:

а) забезпечення особистісного розвитку слухачів у навчально-пізнавальній діяльності;

б) забезпечення підготовки слухачів з питань наукових знань гуманітарної сфери;

в) урахування реальних можливостей організації гуманітарної підготовки в конкретних умовах життєдіяльності підрозділу;

г) забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення слухачів;

д) урахування специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії особового складу та формування їх активної життєвої позиції.

 

Міністр оборони України у головному керівному документі- директиві №Д-3 від 13.02.2006 р. вимагає головними завданнями гуманітарної підготовки у ЗСУ вважати:

-виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності та відданості Українському народові, готовності обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість;

 

- формування спрямованості особистості на сумлінне і чесне служіння Батьківщині, неухильне додержання Конституції України та законів України;

 

-підвищення інформованості офіцерського складу щодо внутрішньої, зовнішньої та воєнної політики України, суміжних держав, Європейського Союзу, НАТО;

 

-підвищення обізнаності особового складу Збройних Сил України з питань євроатлантичної інтеграції України;

 

-роз’яснення завдань Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз;

 

-розвиток у військовослужбовців інтелекту, непохитного бойового духу, психологічної стійкості;

-формування у кожного військовослужбовця чіткого розуміння мети особистого бойового навчання та психологічної готовності до бойових дій, миротворчих операцій, служби у віддалених гарнізонах;

 

-утвердження у військових колективах високоморальних взаємовідносин.

Удосконалення змісту гуманітарної підготовки є пріоритетним завданням командирів, заступників з виховної роботи, керівників груп. У зв’язку з цим слід по-перше, вдосконалювати тематичні програми та календарні плани; по-друге, забезпечити сучасними методичними розробками та порадниками; по-третє, обґрунтувати сучасні критерії оцінки ефективності гуманітарної підготовки. Четверте, саме головне. Ефективність опанування слухачами змістом гуманітарної підготовки також залежить від продуманості керівниками груп гуманітарної підготовки змісту кожного заняття та відповідним його методичним забезпеченням.

Керівниками груп гуманітарної підготовки в підрозділі як правило призначаються їх штатні командири.

 Керівникам груп гуманітарної підготовки надається не менше 2 годин службового часу на тиждень для підготовки до занять.

Для покращення змісту проведення занять з гуманітарної підготовки, якщо можливо, необхідно залучати науковців, викладачів військових та цивільних навчальних закладів, працівників державних установ, закладів культури та громадських організацій.

Для забезпечення належного рівня теоретичного та методичного навчання керівників груп гуманітарної підготовки двічі на рік перед початком кожного періоду навчання в з’єднаннях (гарнізонах) проводяться одноденні методичні збори з ними. Крім того, щомісяця плануються проводяться у військових частинах інструктивно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни у тому чи іншому підрозділі, визначають їм завдання.

При організації гуманітарної підготовки важливим є правильний підхід до своїх дій з боку керівника групи. У цьому сенсі його технологія діяльності може включати такі етапи:

– визначення цілей та завдань навчальної діяльності слухачів груп;

– формування у них змістовних, емоційно-забарвлених мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

– визначення змісту навчального матеріалу, що підлягає опрацюванню і засвоєнню слухачами;

– планування і організація навчально-пізнавальної діяльності слухачів;

– вибір методів, форм і засобів проведення занять;

– надання навчальній діяльності слухачів позитивно емоційного забарвлення;

– проведення конкретного навчального заняття;

– допомога слухачам і регулювання їх навчально-пізнавальної діяльності;

– контроль за навчально-пізнавальною діяльністю слухачів;

– оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності слухачів тощо.

Відповідно технологія навчально-пізнавальної діяльності слухачів включає:

– усвідомлення слухачами цілей і завдань їх навчально-пізнавальної діяльності;

– формування, розвиток і збагачення мотивів і мотивації цієї діяльності;

– осмислення теми нового матеріалу і основних проблем, які необхідно розв’язати;

– сприйняття, осмислення, запам’ятовування та узагальнення навчального матеріалу, його використання у практиці і подальше повторення;

– прояв свого емоційно-вольового ставлення до власних навчально-пізнавальних дій;

– самоконтроль і самооцінка власної навчально-пізнавальної діяльності та внесення до неї відповідних коректив і змін.

Порядок організації практичної діяльності суб’єктів гуманітарної підготовки (або технологічного компоненту) здійснюється згідно вимог директиви МО України № Д-3 від 13.02.2006 р., затверджується окремим наказом командира військової частини на кожний рік (період навчання), в якому додатками визначаються керівники груп та їх помічники; місце проведення занять; їх періодичність; календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів; порядок підготовки керівників груп гуманітарної підготовки (тематика та терміни проведення інструктивно-методичних занять і зборів з керівниками груп); система контролю за якістю проведення занять; список осіб, які звільнені від відвідування занять з гуманітарної підготовки.

Від занять дозволяється звільняти слухачів заочної форми навчання вищих військових навчальних закладів, слухачів університетів українознавства при будинках офіцерів, науково-педагогічних працівників.

 

Періодичність проведення занять з гуманітарної підготовки встановлюється за відповідними категоріями військовослужбовців та працівників ЗС України.

На сьогоднішній день Директивою Міністра оборони України №Д-3 від 13.02.2006 р., визначено наступний порядок:

 

-з офіцерами – щомісячно до чотирьох годин лекційним методом       (до 1 години) із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у дні, коли не проводяться заняття з гуманітарної підготовки з іншими категоріями військовослужбовців. Залежно від форми передбачати проведення занять у масштабі частини. Активно розвивати у офіцерів уміння логічно мислити, самостійно робити висновки і знаходити шляхи вирішення проблем, переконувати і вести за собою підлеглих;

-з прапорщиками (мічманами) – один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп. Заняття з найбільш складних тем типового тематичного плану можуть проводитися одночасно з усіма прапорщиками (мічманами) військової частини;

-з військовослужбовцями військової служби за контрактом та військовослужбовцями строкової військової служби – один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп.

 

-У миротворчих контингентах, під час тривалих військових навчань, у морських походах заняття з гуманітарної підготовки проводити один раз на тиждень по одній годині.

-В органах військового управління оперативно-стратегічної ланки заняття з офіцерами проводити щомісячно по одній годині лекційним методом із залученням до проведення лекцій фахівців відповідних галузей знань.

-Лекції для працівників Збройних Сил України проводити з найбільш актуальних тем державного та військового будівництва, визначених типовими тематичними планами на навчальний рік.

У підготовчий період заняття з гуманітарної підготовки не проводити.

Контрольно-регулюючий компонент (моніторинговий). Спрямований на з’ясування ефективності функціонування всієї системи гуманітарної підготовки, вивчення ефективності кожного її компоненту, своєчасного внесення оптимальних коректив. Контроль поділяється на попередній, поточний, тематичний, періодичний і підсумковий і проводиться командирами всіх ступенів, офіцерами органів з виховної та соціально-психологічної роботи у групах гуманітарної підготовки, а керівниками груп проводиться контроль кожного слухача за допомогою усних, письмових, практичних методів контролю, шляхом проведення заліків і опитувань.

Суттєву роль в організації гуманітарної підготовки має грати самоконтроль слухачів у формі самоперевірки глибини засвоєння навчального матеріалу. У цьому їм повинні допомагати керівники груп шляхом створення завдань для самоконтролю. Контроль і самоконтроль забезпечують зворотній зв’язок в організації занять з гуманітарної підготовки – отримання керівним складом військової частини, керівниками і слухачами груп гуманітарної підготовки інформації про ефективність її функціонування про ступінь труднощів, що виникають при її організації, типові недоліки, які обумовлюють необхідність внесення відповідних змін і пошуку шляхів вдосконалення.

Оціночно-результативний компонент є завершальним у гуманітарній підготовці. Оцінка – наслідок проведеного контролю, що характеризує ступінь засвоєння слухачами груп гуманітарної підготовки програм, тематичних планів.

До результатів гуманітарної підготовки як дидактичного процесу слід віднести:

-  світогляд суб’єкта учіння, його світосприймання і світорозуміння;

-  якості особистості слухача;

-  систему загальнонаукових і професійних знань, навичок, вмінь і звичок слухача;

-  уміння творчо мислити.

Підсумки стану гуманітарної підготовки підводяться:

- у військових частинах – один раз на місяць.

У підрозділах – щотиженово.

Підсумки стану гуманітарної підготовки, її впливу на вирішення навчально-виховних завдань затверджуються наказами відповідних командувачів, командирів.

Оцінка слухачів і груп здійснюється за наступними критеріями:

а) гуманітарна підготовка слухачів оцінюється:

 

“Відмінно” – опанував програмний матеріал, виявив знання додаткового матеріалу, логічно пов’язує його з суспільно-політичними процесами в Україні, зразково виконує службові обов’язки;

“Добре” – опанував програмний матеріал, може його пов’язати з життям країни, Збройних Сил України, військової частини та підрозділу, чітко і логічно висловлює свою думку, не має порушень військової дисципліни;

“Задовільно” – в основному опанував програмний матеріал, має незначні зауваження по військовій службі;

“Незадовільно” – не засвоїв програмного матеріалу, має порушення військової дисципліни.