2018-02-14
217
Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а
також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень, відшкодовується державою відповідно до закону за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 9 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень БК України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, кошти, які відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів), вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Державного казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам).
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень БК України передбачено, що у разі встановлення в діях посадової, службової особи органів
державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком
суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади
(органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування) в установленому законодавством порядку
реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо
відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим
бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не
встановлено законодавством.
влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України у місячний
строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про
відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим
бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі
виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди). Межі матеріальної відповідальності працівника визначено КЗпП України. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП України).
Випадки повної матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 134 КЗпП України. Зокрема,дані випадки мають місце коли: укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за ввірене йому майно; дії працівника мають ознаки злочину; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані, тощо. Окремо слід виділити випадок, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У разі несплати у добровільному порядку заподіяної державі шкоди (збитків) необхідно вживати заходів до стягнення цих сум у судовому порядку, у тому числі за позовами прокурорів.
