Ушкодження сухожилків

Закриті ушкодження сухожилків - досить часта травма. Механізм розриву сухожилків - це раптове надмірне скорочення м’яза або травмування сухожилків, особливо тоді, коли вони перебувають у стані напруження. Розриви сухожилків бувають: повні і часткові; відкриті і закриті. Раптове надмірне скорочення м’яза часто призводить до відриву сухожилка від місця його прикріплення до кістки або в місці переходу черевця м’яза в сухожилок. Рідше спостерігаються розриви сухожилка по його довжині - переважно у випадку прямих чи відкритих травм. На практиці найчастіше доводиться зустрічатися із закритими розривами або відривами п’яткового сухожилка, довгої головки двоголового м’яза плеча, розгиначів нігтьових фаланг, сухожилкового розтягу чотириголового м’яза стегна.

Особлива схильність до розриву сухожилків спостерігається у людей з ураженням сухожилків дегенеративно-дистрофічними процесами.

Симптоми розриву сухожилка можна поділити на загальні, типові для всіх сухожилків, і місцеві, що характеризують функцію відповідного м’яза. Загальними симптомами розриву сухожилка є: гострий раптовий біль, відчуття тріску, порушення функції, наявність набряку і крововилив. Місцеві симптоми: при відривах довгої головки двоголового м’яза від лопатки виникає виражена деформація контура плеча по передньо-внутрішній поверхні в середній третині у вигляді западини м'яких тканин. Якщо відрив сухожилка двоголового м’яза плеча стався у місці прикріплення його до променевої кістки, то деформація контуру плеча матиме зворотний характер, тобто западина м'яких тканин виявляється в нижній та, частково, у середній частині плеча, а кулеподібний валик локалізується над заглибленням м'яких тканин у верхній третині плеча. У разі активного згинання передпліччя зменшується сила двоголового м’яза.

При відривах сухожилка-розгинача нігтьової фаланги та його апоневрозу фаланга набуває положення долонного згинання і в проксимальному відділі її на тильній поверхні під шкірою виступає валикоподібне утворення. Потерпілий не може активно розігнути нігтьову фалангу. Нерідко сухожилки відриваються з фрагментом верхнього суглобового краю фаланги. Під шкірою в проксимальному відділі виступає і пальпується кістковий фрагмент трикутної форми. Лікування консервативне – перерозгинання фаланги та іммобілізація на шість-вісім тижнів. У випадках, коли кістковий фрагмент унаслідок перерозгинання нігтьової фаланги не стає на своє місце і виникає діастаз, показано оперативне лікування.

Ушкодження сухожилків-згиначів пальців часто бувають відкритими, тому в рані їх можна побачити. Симптоми їх ушкодження залежать від місця прикріплення до фаланг пальців: глибокі до нігтьової, поверхні до середньої. Лікування таких ушкоджень здебільшого хірургічне.

Розриви сухожилкового розтягу чотириголового м’яза мають досить типову симптоматику. По-перше, гомілка зігнута в колінному суглобі, потерпілий не може активно її розігнути або утримувати в розігнутому стані. По-друге, унаслідок випадання функції чотириголового м’яза порушується статико-динамічна функція нижньої кінцівки в колінному суглобі, неочікувано виникає згинання і хворий падає. По-третє, над надколінком явно виражене западіння м'яких тканин, яке чітко виявляється при пальпації. Крім того, потерпілий не може активно напружити чотириголовий м'яз, підтягнути надколінок проксимально.

Для розриву п’яткового сухожилка характерне відчуття тріску в момент розриву, гострий біль, втрата функції триголового м’яза гомілки. Потерпілий не може стояти на пальцях, виникає асиметрія контурів триголових м’язів. При пальпації п’яткового сухожилка виявляється відсутність його напруження і дефект у місці розриву.

Розриви п’яткового сухожилка іноді приймають за розрив зв’язок або забій, тому обстеження має бути ретельним, з чітко диференційованою діагностикою.

Перша допомога при розривах сухожилків – іммобілізація і, залежно від вираженості больового синдрому, знеболення. Лікування розривів сухожилків – оперативне. Зрощення сухожилків настає на шостий-восьмий тиждень. Працездатність відновлюється у людей нефізичної праці –через 2,5 місяці, а у людей фізичної праці – через три місяці після операції.

ПЕРЕЛОМИ

Перелом – порушення цілості кістки під впливом травмуючої сили. Переломи також можуть бути на місці патологічного процесу, який пошкоджує кісткову тканину (пухлина, метастаз, остеопороз, запалення). Такі переломи виникають в результаті неадекватної за силою травми і називаються патологічними.

Перелом представляє собою складний морфологічний комплекс до якого входять: порушення цілості кістки, пошкодження окістя навколишніх м'яких тканин, судин і нервів. При навколо- і внутрішньосуглобових переломах може порушуватися параартикулярний зв'язковий апарат і капсула суглоба.

Переломи класифікуються за наявністю або відсутністю пошкодження м'яких тканин сегмента, локалізації, характеру лінії зламу, наявності та напрямку зміщення відламків, відношенню до суглобових поверхонь. Якщо шкірні покриви пошкодженого сегмента не порушені, переломи називають закритими. Якщо є їх пошкодження – перелом називається відкритим. За локалізацією переломи можуть бути (рис. 1.9).

Діафізарні:

- у верхній третині;

- у середній третині;

- у нижній третині.

Метафізарні.
Епіфізарні.

а) б) в)

Рис. 1.9 Переломи по локалізації: а) діафізарні (у верхній третині;у середній третині; у нижній третині); б) метафізарні; в) епіфізарні.

За характером лінії зламу: (рис. 1.10)

- поперечні;

- косі;

- гвинтоподібні;

- осколкові;

- багатоуламкові;

- імпресійні;

- крайові;

- подвійні;

- дірчасті.


а	б	в	г	д	є	ж	з

Рис.1.10 За характером лінії злому а) косий; б) гвинтоподібний; в) косопоперечний г) уламковий; д) багатоуламковий; є) крайовий; ж) дірчастий; з) поперечний.

За наявністю зміщення:

- без зміщення;

- зі зміщенням.

За видом зміщення: (рис 1.11)

- по ширині;

- по довжині;

- вклинені;

- під кутом;

- ротаційні.