Засоби захисту для індивідуального користування

До індивідуальних засобів захисту відносяться екрануючі захисні комплекти, захисні окуляри, рукавиці, протигази, запобіжні пояси та страхуючі канати.

Екрануючі захисні комплекти захищають організм людини від дії електричного поля. Їх застосовують в основному при роботах в розподільчих пристроях і на лініях напругою вище 500кВ. застосування розрізнених комплектів або їх окремих частин екрануючого ефекту не дає і тому не припускається.

Захисні окуляри використовують при заміні запобіжників, при різанні кабелів та відкриванні кабельних муфт, під час паяння, зварювання, перенесення мастики та заливання нею кабельних муфт, при роботі з електролітом та обслуговуванні акумуляторів, при проточуванні та шліфуванні кілець та колекторів, при заточуванні інструменту і т.д. в електроустановках найчастіше використовують окуляри закритого типу, без щілин з оправою, м’якою по краях, яка щільно прилягає до лиця, зі стрічками для кріпленні на голові зі склом спеціального складу.

Запобіжні пояси служать для запобігання падіння людини при роботах на висоті – на конструкціях ОРУ, на опорах чи проводах лінії електропередачі. Виготовляють їх з міцного негігроскопічного матеріалу, що не розтягується. Затягують пояс за допомогою ременів з пряжками (мал. 5).

Ремінь, бавовняний шнур чи капроновий фал, призначені для захвату за опори чи конструкції, з’єднані з поясом одним кінцем через півкільце, а другим - через карабін. Довжину ременя можна регулювати. Карабін має замок з пружиною та додаткову застібку для запобігання самовикриття. Пояси з ланцюгом можуть застосовуватися лише при роботах, віддалених від струмоведучих частин, що перебувають під напругою.

Страхувальний канат – додатковий засіб безпеки. Користуватись ним обов’язково, коли за допомогою ременя чи ланцюга неможливо закріпитись за опору.

Запобіжний пояс та страхувальний канат випробовують на механічну міцність 1 раз на півроку зусиллям 225кГс протягом 5 хв.

Тимчасові огорожі. Тимчасові огорожі застосовують при проведенні ремонтних робіт для запобігання випадкового наближення персоналу до струмоведучих частин, що перебувають під напругою та розміщені поблизу місця роботи. До них відносяться переносні щити (ширми), ізолюючі накладки і ковпаки, огорожі, клітки (мал. 6)

Щити виготовляють із сухого дерева без металевих кріплень суцільними (для огородження від випадкового наближення до струмоведучих частин) та у вигляді решіток (для огородження входу в камери). Вони не повинні торкатися до струмоведучих частин, відстані між ними   

повинні витримуватись згідно правил техніки безпеки.

Мал. 5                                       Мал. 6

Ізолюючі накладки застосовують в електроустановках напругою до 15 кВ, коли місце проведення робіт огородити щитами неможливо. Їх виготовляють у вигляді гнучких ізолюючих матів чи жорстких пластин такої конструкції, щоб повністю закрити струмоведучі частини, що перебувають під напругою, та відокремити їх від відключених частин.

Гумові чи пластмасові ковпаки служать для ізолювання ножів роз’єднувачів, якими може бути подана напруга на ділянку, де проводяться роботи.

Огородження і клітки призначені для захисту персоналу при роботах на обладнанні, що перебуває під напругою, головним чином в камерах масляних вимикачів. У відкритих розподільчих пристроях місце роботи огороджують капроновим канатом.

Переносні заземлення. Переносні заземлення застосовують за умови відсутності стаціонарних заземлюючих ножів для захисту від помилкової подачі напруги на відключені для роботи частини електроустановок та від появи на них наведеної напруги.

Мал. 7

 

Переносне заземлення, наприклад ШЗП (мал. 7), складається з гнучких мідних проводів 2 для з’єднання на коротко струмоведучих частин усіх трьох фаз електроустановки, проводу 6 для з’єднання їх із заземлюючим пристроєм, клем 1 для підключення заземлення до обладнання та струбцини 5 для приєднання заземлення до заземлюючої шини.

Заземлення накладають за допомогою постійної чи знімної штанги, яка являє собою ізолюючу частину 3, ручка якої обмежується кільцем 4. Проводи виконують мідними з мідних жил. Переріз їх вибирають по термічній стійкості при короткому замиканні (не менше 25мм² в електроустановках напругою вище 1000В і не менше 16мм² – в установках напругою 1000В та нижче). Після накладанні та після кожної дії струму короткого замикання заземлення оглядають.

Заземлення накладають у певній послідовності:

· Перевіряють вказівник напруги, яким будуть перевіряти відсутність напруги на частині електроустановки, що заземляється;

· Приєднують до заземлювача заземлюючий провід;

· Перевіряють відсутність напруги;

· Заземлюючою штангою накладають клему заземлення на струмоведучу частину електроустановки та закріплюють її.

Знімають заземлення у зворотному порядку. Усі операції виконують в діелектричних рукавицях.

Застосовувати для заземлення випадкові проводи та з’єднувати заземлюючі проводи шляхом скручування не дозволяється.