Повість минулих літ. Вибір віри

... Літо 986. Прийшли з Волги болгари магометанської віри, кажучи:

– Ти, князю, мудрий і розумом тямущий, а закону не знаєш; повіруй у наш закон і поклонись Магометові.

Володимир спитав:

– Яка ж ваша віра?

 – Віруємо Богу, а Магомет нас учить: не їсти свинини, не пити вина, зате після смерті каже, можна жити в розпусті. Дасть Магомет кожному по сімдесят вродливих жінок, і вибере одну найвродливішу, і покладе на неї вроду всіх, та й буде йому жоною. І хто на цьому світі бідний, то буде й на тому, – і всяку іншу лжу говорили, про яку й писати сором.

Володимир слухав їх, бо й сам любив жінок. Та ось що йому було нелюбо: не їсти свинини і заборона пити. І він сказав:

– Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути.

Потім прийшли іноземці з Рима і звернулися з такими словами:

– Ми прийшли від Пари Римського. Говорить тобі Папа так: наша віра – світло; ми поклоняємося Богу, який сотворив небо і землю, зорі і місяць і всяке дихання живе. А ваші боги – то просто дерево.

Володимир спитав їх:

– У чому ж заповіт ваш?

Вони відповіли:

– Поститися кріпко. Смиряти дух і тіло своє.

Володимир їм і сказав:

– Ідіть, звідки прийшли. Бо й батьки наші не прийняли цього. Дізнавшись про те, прибули хозарські євреї і сказали Володимирові:

– Ми чули, що приходили болгари і німці, кожен навчаючи тебе своєї віри. Німці вірують у того, кого ми розп’яли, а ми віруємо в триєдиного Бога нашого Авраама, Ісаака і Іакова.

Володимир спитав:

– Де земля ваша?

Вони ж сказали:

– Розгнівався Бог на батьків наших і розсіяв нас по всіх країнах за наші гріхи, а землю нашу віддав християнам.

Володимир на це промовив:

– Як же ви інших учите, коли самі відкинуті Богом і розсіяні? Якби любив вас Бог і закон ваш, то не були б ви розсіяні по чужих землях, чи ви й нам того хочете?

Потім послали греки до Володимира свого філософа, і той звернувся до князя з такими словами:

– Ми, греки, віруємо в Бога нашого Ісуса Христа. Він ходив по землі, проповідував царство небесне, а його розп’яли на хресті. Та Ісус воскрес і казав учням своїм, що повернеться з неба на землю і буде судити живих і мертвих, кожному воздасть по заслугах його: праведникам – царство небесне, рай і радість без кінця, безсмертя, а грішникам – муки в пеклі й кипіння в смолі. …

У рік 6495[987] скликав Володимир бояр своїх і старців городських і сказав їм: «Осе приходили до мене болгари, кажучи: «Прийми закон наш». Потім же прийшли німці, і тії хвалили закон свій. Після сих приходили жиди. Апісля сих приходили й греки, гудячи всі закони, а свій хвалячи, і багато говорили вони, розказуючи од початку світу. Мудро ж говорять вони, розказують, що й другий світ [має] бути, і то, померши, встане знову, і не померти йому вовіки. Якщо ж хто в інший світ перейде, то на тім світі [йому] в огні горіти. Так що ви врадите? Що відповісте?»

І сказали бояри і старці: «Ти знаєш, княже, що своє ніхто не хулить, а хвалить. Якщо хочеш ти розізнати гаразд, то маєш у себе мужів. Пославши |їх], розізнай у кожного про їхню службу, і як [хто] служить богові».

І була до вподоби річ [ця| князеві і всім людям. Вибрали вони мужів добрих і тямущих, числом десять, і сказали їм: «Ідіте спершу в Болгари, розізнайте про віру їхню і службу».

Вони, отож, пішли, і, прийшовши, бачили бридкі діла їх і поклоніння в мечеті, і вернулися в землю свою. І сказав їм Володимир: «Ідіте ще в Німці і роздивіться також, а звідти ідіте в Греки».

Вони ж прийшли в Німці, і, роздивившись церкву і службу їхню, прийшли до Цесареграда, і прибули до цесаря [Василія]. Цесар же спитав [їх], задля чого вони прийшли, і вони розповіли йому все, що було. Це почувши, цесарі рад був, і честь велику склав їм у той день. А на другий день послав він [вість] до патріарха [Миколая], кажучи так: «Прийшли руси іспитувати віру нашу. Тож приготуй церкву і клір і сам облачись у святительскі ризи. Хай бачать вони славу бога нашого». І, це почувши, патріарх повелів скликати клір увесь, і за звичаєм вчинив празникову службу, і кадила вони запалили, і співи, [й) хори влаштували.

І пішов з ними й цесар у церкву [святої Софії], і поставили їх на почесному місці, показуючи красу церковну, і співи, і службу архієрейську, і дияконів, що стояли попереду, [і] розказуючи їм про службу богові своєму. Вони ж, у зачудуванні бувши і здивувавшись, по­хвалили службуїхню. І, прикликавши їх, цесарі Василій і Костянтин сказали їм: «Ідіте в землю вашу». І відпустив їх [Василій] з дарами великими і з честю.

Вони ж прийшли в землю свою, і зізвав князь бояр своїх і старців, і мовив Володимир: «Осе при йшли послані нами мужі. Так послухаймо од них, що було». І сказав він їм: «Розкажіть перед дружиною».

Вони тоді розказали: «Ходили ми спершу в Болгари і дивилися, як вони поклоняються в храмі,тобто в мечеті, стоячи без пояса. Отож, поклонившись, сяде [кожен] і глядить сюди й туди, як навіжений, і нема радості в них, але печаль і сморід великий, і недобрий є закон їхній. І прийшли ми в Німці, і бачили, як вони службу правили, а краси ж не побачили ніякої. І прийшли ми тоді в Греки. І повели нас [туди], де ото вони служать богові своєму, і не знали ми, чи ми на небі були, чи на землі. Бо нема на землі такого видовища або краси такої,— не вміємо ми й сказати [про се]. Тільки те ми відаємо, що напевне бог [їхній] перебуває з людьми і служба їх єсть краща, ніж в усіх землях. Ми навіть не можемо забути краси тієї, бо всякчоловік, якщо спершу спробує солодкого, потім же не може гіркоти взяти. Так і ми не буде­мо тут [поганами] жити».

Бояри ж, відповідавши, сказали: «Якби лихий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, що була мудрішою за всіх людей». А Володимир, відповідавши, мовив: «То де ми хрещення приймемо?» ] вони сказали: «Де тобі Ізгодно».