Таїнство святого Причастя

Як голова сім’ї повинен якнайпростіше навчати цьому таїнству тих, хто в його домі.

Що таке Таїнство Святого Причастя?

Це правдиві тіло та кров Господа нашого, Ісуса Христа, у хлібові та вині, для того, щоб ми, християни, їх їли та пили, що запроваджено Самим Христом.

Де це написано?

Євангелісти Матвій, Марко, Лука та апостол Павло пишуть так:

Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас віддається. Це робить на спомин про Мене». По вечері, взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм ї і сказав: «Пийте з неї всі; оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається на відпущення гріхів. Це робить, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»

Яку користь приносить таке споживання?

Про це нам кажуть такі слова: «Видається ї проливається за вас на відпущення гріхів».

А саме, в таїнстві прощення гріхів, життя і спасіння даються нам через ті слова.

Бо де є прощення гріхів, там є також життя і спасіння.

Як може тілесне споживання творити такі великі діла?

Насправді, це не споживання їх творить, а слова, які тут стоять: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».

Вищенаведені слова разом зі споживанням є головним в цьому таїнстві.

І той, хто вірить у ці слова, має те, про що вони кажуть і що вони проголошують, тобто відпущення гріхів.

Хто ж гідно приймає це таїнство?

Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».

Та той, хто не вірить цим словам чи сумнівається в них, є негідним і непідготовленим.

Тому що слова «За вас» вимагають лише віруючих сердець.

Мартін Лютер Малий катехізис.

ЖАН КАЛЬВІН

Хоча б не знаю як були поширенні обітниці спасіння, то, все ж, вони нічим не суперечать приреченню відкинутих засуджених, якби пам’ятали про їх наслідки. Знаємо, що лише тоді відчуваємо плідне діяння цих обітниць, коли їх приймаємо з вірою; коли віра втрачається, пропадає одночасно і заповідь спасіння. Якщо така є їх природа, подивимось зараз, чи узгоджується з собою те, що сказали, що Бог перед віками визначив, кого хоче оточити любов’ю, а на кого звернути гнів свій і що всім без різниці знаменує спасіння. Я особисто стверджую, що все чудово узгоджується. Даючи цю обітницю, нічого іншого Бог не прагне, як сповістити людям, що його милосердя є для всіх, які про нього просять і молять; а чинять це тільки ті, кого він обрав. А далі - обирає тих, кого визначив для спасіння. На це опирається певна і непорушна правдивість обітниць, так що не можна сказати, що є якась розбіжність між предвічним обранням Богом і тим, що Він дає віруючим доводи своєї милості. Але чому називає всіх? Для того, щоб совість людей богобоязних була спокійна, свідома, що нема різниці між грішниками, аби була віра, а безбожні щоб не скаржились, що не мають куди втікати перед неволею гріха, якщо внаслідок невдячності своєї відкинули притулок, який їм було дано. Значить, хоча в Євангелії дарується і одним, і іншим милосердя Боже, віра, чи освячення через Бога є тим, що відрізняє набожних від безбожних, щоб набожні відчували на собі дієвий вплив слова Євангелія, а безбожні жодної користі з того не мали. Також і освячення має за основу предвічне обрання Богом.