Загальні правила обліку та розрахунків заробітної плати

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни “Бухгалтерський облік ” на тему:

«Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків за страхуванням»

Варіант № 17

Виконала:

студентка ФЕіП

групи ОА-22

Сікорська Т.С.

 

Перевірили:

ст.в. Погребняк Н.Д.

 

Рівне 2012

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………….3

1.Теоретичне завдання: «Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків за страхуванням»

1.1 Загальні правила обліку та розрахунків заробітної плати…………

1.2 Облік розрахунків за страхуванням ………………………………….

2.Практичне завдання №1………………………………………………………….10

3.Практичне завдання №2………………………………………………………….19

Висновки ………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури ……………………………………………..23

Вступ

Актуальність теми. Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.
Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати.

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Дослідженням даного питання займались такі українські науковці як Бутинець Ф.Ф Лень В.С. Швець В.П. Лазаришина І.Д. та інші.

Метою даної розрахункової роботи є всебічний розгляд економічних і організаційних засад обліку, контролю і аналізу розрахунків з оплати праці та за страхуванням, а також закріплення знань, здобутих на лекціях та практичних заняттях, самостійно оволодіти теоретичними знаннями і набути навичок розв'язання практичних завдань ведення бухгалтерського обліку на підприємствах.

Завданнями розрахункової роботи є:

1. Вивчення методів раціональної організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах на підставі використання прогресивних форм і національних стандартів бухгалтерського обліку;

2. Набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.

 

Теоретичне завдання

Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків за страхуванням

Загальні правила обліку та розрахунків заробітної плати

Однією з важливіших і найбільш трудомістких ділянок обліку розрахунків є розрахунки заробітної плати. У кожній сфері та галузі економіки є свої характерні особливості щодо нарахування зарплати. Бухгалтеру при веденні обліку розрахунків із заробітної плати нині не достатньо володіти лише досконалими знаннями бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство з питань оплати праці доволі об`ємне, що впливає як на облік, так і на правильність визначення розмірів посадових окладів, надбавок та інших виплат. Крім того, як правило, в більшості бюджетних установ бухгалтер додатково виконує функції економіста, статиста, кадровика та інших облікових професій, тому необхідно в першу чергу ознайомитись з вимогами законодавства.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідники).

Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечує порівняльна оцінка праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу згідно з встановлених норм, за трудові успіхи і видавництво та особливі умови праці передбачених чинним законодавством, премій, пов`язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальним та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлених зазначеними актами норм.

В бюджетних установах найбільш поширеною є погодинна форма оплати праці. Існують різновиди цієї форми, які називають системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна.

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Погодинна форма оплати праці – це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину.

Погодинно-преміальна система оплати праці – це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітну плату, належну за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних показників.

Годинами нічної роботи вважається час з 22 до 6 годин роботи. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: Вагітні жінки, що мають дітей до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачується в підвищеному розмірі, передбаченому трудовим договором, але не нижче розмірів, встановлених законодавством.

Надурочною вважається робота понад встановлену законом тривалість дозволу профкому установи, крім держслужби, де тривалість робочого дня ненормовану. До надурочних робіт не допускаються: працівники до 18 років; в дні занять працівники, що навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством).

Надурочна робота оплачується при відрядній оплаті праці – в розмірі 100% тарифної ставки працівника-відрядника відповідної кваліфікації, а при погодинній – в подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів поспіль. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі.

Робота у вихідні і святкові дні сплачується не менш, ніж в подвійному розмірі:

а) відрядникам – не менш, ніж за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам, праця яких оплачується за годинами (денними) ставками, - в розмірі не менше подвійної години (денної) ставки;

в) працівникам, що одержують місячний оклад, - в розмірі не менше однієї години (денної) ставки окладу, якщо робота здійснювалась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки понад оклад, якщо робота здійснювалась більше місячної норми. Існують й інші особливості в оплаті праці, які передбаченні галузевими нормативними документами.

До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, за допущений брак, своєчасно не повернені суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

В усіх випадках загальний розмір сумарних утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в особливих випадках – 50% заробітної плати, що належить до виплати працівнику

Прибутковий податок – це обов`язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

Сукупний оподатковуваний дохід для обчислення прибуткового податку визначаються у гривнях, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп. включно) не враховуються.

заробітний плата нарахування

Шкала ставок прибутку податку

Місячний сукупний оподаткований дохід	Ставки і розміри податку
До 17 гривень (з доходу у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян)	Не оподатковується
18 гривень – 85 гривень (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	10% із суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
86 гривень – 170 гривень (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	6 грн. 80 коп.+15% із суми, що перевищує 85 гривень
171 гривня – 1020 гривень (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	19 грн. 55 коп.+20% із суми, що перевищує 170 гривень
1021 гривня – 1700 гривень (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	189 грн. 55 коп.+30% із суми, що перевищує 1020 гривень
1701 гривня і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	393 грн. 55 коп.+40% із суми, що перевищує 1700 гривень

 

При роботі за сумісництвом ставка прибуткового податку становить 20% від суми доходу.

Бухгалтерський облік праці і заробітної плати ґрунтується на системи показників, документації та розрахунків.

Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працюючих різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахування преміальні виплати, розміри сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами.

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається установою. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих установи визначається за обліковим складом.

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, наданням відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по відділах, секторах тощо. Ці данні необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Розрахунок заробітної плати здійснюють в розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складаються щомісяця по кожному підрозділу або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками.

Для нарахування основної заробітної плати необхідно мати відомості про посадові оклади (згідно із штатним розписом), про надбавки, доплати (на основі наказів керівника), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період.

Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами. Премії та заохочення, пов`язані з трудовою діяльністю, визначаються на основі положення, яке розробляється безпосередньо в установі відповідно до типового.

Усі працівники підприємств мають право на щорічну оплачувану відпустку відповідно до чинного законодавства. Заробітна плата за період відпустки нараховується наступним методом. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують, виходячи із заробітку за 12 останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума (окрім терміну відпустки без зберігання заробітної плати) ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року. Отриманий таким чином середньомісячний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки.

Допомога за тимчасовою непрацездатністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання працюючого, зокрема й не члена профспілки, видається у розмірі 100% заробітку залежно від стажу роботи. Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності. Допомога нараховується із фактичного заробітку працюючого визначенням середньоденної заробітної плати з розрахунку двох попередніх місяців щодо місяця захворювання з добавкою середньорічних премій за попередній рік. Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, вказаних у листку непрацездатності.

В бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 ” Розрахунки з оплати праці”, який розподіляється на субрахунки:

Субрахунок 661 “Розрахунки із заробітної плати”

Субрахунок 662 “Розрахунки із стипендантами”

Субрахунок 663 “Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит”

Субрахунок 664 “Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуванням на рахунки з вкладів у банках”

Субрахунок 665 “Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування”

Субрахунок 666 “Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків”

Субрахунок 667 “Розрахунки з працівниками за позиками банків”

Субрахунок 668 “Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання”

Субрахунок 669 “Інші розрахунки за виконані роботи”.

На субрахунку 661 “Розрахунки із заробітної плати” обліковуються розрахунки з працівниками, що перебувають і не перебувають у штаті установ, за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. На суму нарахованої заробітної плати і допомоги здійснюється запис у кредит субрахунку 661 і дебет відповідних субрахунків класу 8 “витрати”.

Виплачена заробітна плата записується в дебет субрахунку 661 і кредит субрахунку 301 “Каса в національній валюті”.

В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендії (меморіальний ордер №5).

Записи в ордер систематизуються за функціональною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються.

При нарахуванні заробітної плати та стипендії за рахунок коштів спеціального фонду вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду.

Дані розрахунково-платіжних відомостей за коштами спеціального фонду записуються до форми №405 після виведення підсумку за коштами загального фонду.

На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на обов`язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.).

У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером, і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги “Журнал-головна”.

Меморіальній ордер підписується виконавцем, особою, що перевіряла меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

При автоматизованому веденні бухгалтерського обліку використовується форма №405-авт. Складання відомості за формою №405-авт здійснюється на підставі розрахунково-платіжних відомостей.

Нарахування заробітної плати (незалежно від того, перебувають працівники в штаті установи чи ні) здійснюється таким чином:

За рахунок коштів загального фонду:

 

Дт 801, 802 Кт 661

За рахунок коштів спеціального фонду:

 

Дт 811, 812, 813 Кт 661

 

Нарахування працівникам допомоги за тимчасовою непрацездатністю:

- за перші п`ять днів непрацездатності:

 

Дт 801, 802, 811-813 Кт 661

 

- починаючі з шостого дня непрацездатності:

 

Дт 652 Кт 661

 

Із нарахованої заробітної плати на підставі таблиці вирахування, виконавчих листів, відомостей на виплату заробітної плати проводяться такі відрахування:

Прибутковий податок (за шкалою):

 

Дт 661 Кт 641

Відрахування, пов`язані із обов`язковим державним страхування:

 

Дт 661 Кт 651, 652, 653, 654

 

Крім вищезазначених відрахувань можуть утримувати профспілкові внески, за умови членства в профспілковій організації; аліменти за виконавчими листами; за дорученням працівників, утримання із заробітної плати за товари, продані в кредит; суми, що належіть до перерахування в установи банків на вклади; суми за договорами добровільного страхування:

 

Дт 661 Кт 663, 664, 665, 666, 667, 668

 

Виплата заробітної плати здійснюється на підставі платіжних та розрахунково-платіжних відомостей і в обліку відображається наступним чином:

Видано заробітну плату:

 

Дт 661 Кт 301

 

Видано матеріальну допомогу:

 

Дт 661 Кт 301

 

Депоновано заробітну плату:

 

Дт 661 Кт 671

 

Видано депоновану заробітну плату:

 

Дт 671 Кт 301

Кількість ліжок характеризує лікарні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності мешканців і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок. Кількість ліжко-днів – добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Загальна кількість відвідувань поділяється за окремими спеціалістами – хірурги, терапевти і т.п.

Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорії: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановлені схемного посадового окладу, системи підвищень і надбавок. Схемний посадовий оклад залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) з врахуванням кваліфікаційної категорії. Посадові оклади залежать також від місцезнаходження лікувального закладу в гірський місцевості.

Видатки на заробітну плату в кошторисах бюджетних закладів охорони здоров`я визначаються, виходячи із штатного розпису, Постанови Кабінету Міністрів України за №134 від 07.02.2001 року “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”, Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України за №229 від 23.11.1993 р. та наказом за №161/137 від 06.01.2001 року “Про впорядкування та затвердження умов праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення”.

По лікарнях видатки на заробітну плату плануються окремо по лікарському, середньому і молодшому, а також адміністративно-господарському персоналу.

До кошторису видатків додається тарифікаційний список за встановленою формою, підписаний членами тарифікаційної комісії.

В закладах охорони здоров`я, які побудовані і вводяться в експлуатацію в плановому році, посади головного лікаря, бухгалтера і завідувача господарства можуть укомплектовуватись не раніше ніж за 2,5-3 місяця до відкриття лікарні; посади сторожів, фахівців із встановлення і експлуатації медичного обладнання і технічних засобів, пічників і кочегарів – за 1,5-2 місяці, а інші працівників, необхідних для підготовки лікарні до відкриття, - за 2-3 тижні.

Для кожної установи охорони здоров`я розпорядники коштів затверджують штати в межах планового фонду заробітної плати і лімітів бюджетних асигнувань, встановлених відповідними головними розпорядниками коштів.

При розрахунках кількості постів і посад медичного персоналу та визначення штату забезпеченості цілодобової роботи середнього та молодшого медичного персоналу в стаціонарних установах необхідно керуватись наказом Міністерства Охорони Здоров`я України за №33 від 23.02.2000 року, який введений в дію з 1.07.2001 року “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я”.

Підвищення схемних посадових окладів медичним працівникам здійснюється у випадках:

- почесного звання: ”народний” – на 40%, “заслужений” – на 20%; за наявність двох або більше звань посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників підвищуються за одне (вище) звання;

- наукового ступеня: доктора наук – на 25%, кандидата наук – на 15%; посадові оклади працівників підвищуються, якщо діяльність працівників за профілем збігається з наявним почесним званням чи науковим ступенем.

Доплати до заробітної плати медичним працівникам здійснюються:

- у розмірі до 50% посадового окладу відсутнього працівника або за вакантною посадою: за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, що виконуються. Зазначені види доплат не встановлюються керівниками медичних закладів, їх заступниками, керівниками структурних підрозділів цих закладів та їх заступникам;

- у розмірі 5% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищій розмір не встановлено законодавством, за кожну годину роботи з 22-ї вечора до 6-ї ранку.

Надбавки медичним працівникам здійснюються у розмірі до 50% посадового окладу:

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання);

- за складність, напруженість в роботі.

Ставки погодинної оплати праці лікарів-консультантів, які залучаються установами охорони здоров`я для проведення консультацій з інших установ, встановлюються для професора, доктора наук в розмірі 13,16 гривень за годину.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.

В установах охорони здоров`я облік фактичної роботи кожного працівника проводиться за табелем, який ведеться по кожному відділенню або лікарні загалом. Табель підписується головним лікарем і старшою медичною сестрою і є підставою для складання розрахункової відомості.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклінік;

- в стаціонарі – виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15-30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т.д.); враховуються також посади завідувачів відділень, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів;

- у поліклініці - на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявністю певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, своєю чергою, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних та нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365*24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та посади медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого персоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.

Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними нормативами.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій, установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

Ці доходи використовуються на цілі, визначені кошторисом доходів та видатків установи, в тому числі, і на оплату праці персоналу.

1.2.Облік розрахунків за страхуванням.

З 1 січня 2011 року збори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування замінив єдиний соціальний внесок.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) об'єднав чотири внески, що існують сьогодні: до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням цього Закону, під єдиним внеском необхідно розуміти консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) не входить до системи оподаткування. Тому податкове законодавство не регулює порядок обчислення та сплати цього внеску. Як і раніше, страхувальниками за новим Законом у загальному випадку є роботодавці, а застрахованими особами — фізичні особи, які підлягають державному соціальному страхуванню і сплачують (або за яких сплачується) ЄСВ.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності, Класів професійного ризику виробництва є 67, а розмір ЄСВ складає від 36,76 % до 49,7 % від обєкта оподаткування.

Спеціального рахунку для обліку ЄСВ не ввели. Тому для обліку ЄСВ можна відкрити окремий субрахунок в складі рахунка 65»Розрахунки за страхуванням», субрахунок 657 «За єдиним внеском на соціаьне страхування». По кредиту субрахунка 657 відображують нарахування ЄСВ а по дебету перерахування до бюджету нарахованих та утриманих внесків.

Синтетичний облік (кредит рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням») ведеться у Журналі 5 — витрати діяльності, або 5А — витрати за елементами.

Документування операцій з обліку розрахунків за страхуванням. Синтетичний облік розрахунків зі страхування. Порядок ведення журналу 5, 5А, розділ III. Відображення операцій з обліку розрахунків зі страхування на рахунках обліку, облікових регістрах та фінансовій звітності.

Бюджетні установи є юридичними особами і в своїй діяльності здійснюють операції по загальнообов'язковому державному страхуванню у відповідності до діючого законодавства на загальних підставах.

Відповідно до діючого законодавства розрізняють такі види загальнообов'язкового державного страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- страхування на випадок безробіття;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- інші види страхування (наприклад, медичне страхування), передбачені законами України.

Внески до цих фондів сплачують роботодавці та працівники за ставками, що встановлюються для них нормативними актами. Для обліку розрахунків по страхуванню призначені рахунки:

651 " Розрахунки із пенсійного забезпечення";

652 "Розрахунки із соціального страхування";

653 "Розрахунки із страхування на випадок безробіття";

654 "Розрахунки з інших видів страхування".

До Пенсійного фонду бюджетні установи сплачують суму нарахування на заробітну плату розмірі 33,2% від фактичних витрат на оплату праці, з яких утримується податок з доходів фізичних осіб.

Утримання із зарплати працівників становить 2% від суми нарахованої зарплати.

Для службовців, що мають статус державного службовця, а також працівників на посадах робота на яких дає право на отримання більш високих пенсій (науково-педагогічних працівників, народних депутатів, прокурорів та ін) утримання до Пенсійного фонду диференційоване:

1% - до 150 грн.

2% - 151-250 грн.

3% - 251-350 грн.

4% - 351-500 грн.

5% - більше 501 грн.

До Фонду соціального страхування нарахування на зарплату становить 1,5%. Утримується із зарплати працівників:

- 0,5%, якщо заробіток менше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- 1% якщо заробіток більше цієї суми.

До Фонду безробіття нарахування на зарплату становить 1,3%, а утримується з доходів працівника 0,5% незалежно від суми зарплати.

До Фонду страхування від нещасного випадку нараховується 0,2%, а утримання із зарплати до цього фонду не здійснюються.

Законодавством встановлені максимальні суми доходів працівників, що підлягають соціальному страхуванню.

Слід мати на увазі, що ставки нарахування на зарплату та утримань із неї до вказаних фондів можуть змінюватись на основі законодавчих актів.

Суми відрахувань на соціальне страхування щомісячно включається до фактичних видатків бюджетних установ і відносяться на ті самі рахунки, на які віднесено нараховану заробітну плату. Витрати відображаються по коду КЕКВ-1120 "Нарахування на заробітну плату".

Аналітичний облік ведеться на картках аналітичного обліку за кожним фондом. Синтетичний облік ведеться в меморіальному ордері № 5.

Бюджетні установи складають та здають звітність цим організаціям на загальних підставах.

Кореспонденції рахунків з обліку розрахунків з фондами соціального страхування в Таблиці 40.

Таблиця 40