П. 6 Правила написання посад, звань, прізвищ, ініціалів і

     імен по-батькові

           

Найменування вищих державних і урядо­вих посад пишуться з великої літери, наприк­лад :  Президент України, Прем’єр-міністр, Голова Верховної Ради України. Назви усіх інших посад  пишуться з малої літери, наприклад:  міністр культури України, член колегії Міністерства інфраструктури України, генеральний директор заводу…

Найменування військових, почесних та учених званьпишуть з малої літери, наприклад: лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, доктор технічних наук, почесний шахтар, генерал-полковник.

У найменуваннях організацій, що нагороджені орденами, всі слова, крім слова "орден", пишуться з великої літери, наприклад: ордена Трудового Червоного Прапора, ордена "Знак Пошани".

Існують деякі особливості написання і відмінювання прізвищ та імен Так, не відмінюються прізвища, що закінчуються на -аго, -яго, -их, -іх, -ово, наприклад: Живого, Дуняго, Черних, Долгих, Чуткіх, Хітрово. Іншомовні прізвища, що закінчуються на голосний звук (крім ненаголошених -а, -я) не відмінюються: вірші Гюго, роман Золя, опера Верді та ін.

Українські прізвища на -ко та на приголосний на позна­чення осіб жіночої статі не відмінюються, наприклад: у Петренко Ганни, у Кулик Надії  та у Корнієць Тетяни.

Прізвища, що закінчуються на ненаголошені -а, -я відмінюються (в т.ч. іноземні прізвища), наприклад: творчість Пабло Неруди, фільм за участю Джульєти Мазіни, в Університеті дружби народів імені Патріса Лумумби.

 Російські та іншомовні прізвища із закінченням на приголосний відмінюються, якщо належать особі чоловічої статі, наприклад: робітникові Киричеку, у Карла Гофмана, вірші поета Шиллера. У російських подвійних прізвищах відмінюються обидві частини, якщо вони існують як самостійні прізвища, наприклад: Петрова-Водкіна; але, якщо ж перша частина не утворює самостійного прізвища, то вона не відмінюється, наприклад: Бонч-Бруєвичу, Яр-Мухамедову та ін.

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису Наприклад:.

           

Литвиненку, з Гапоненком, Писаренка, Шевченко, Марченко, Муляру, Крав­ченком, Назарченка, Удовенку, Пугача, Януковича, Юрчука та ін.

 

Ряд прізвищ і імен по батькові слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:

1) у російських прізвищах -ё передається сполученням - йо на по­чатку слова та в середині після голосних, а також після твердих приго­лосних, якщо -ё у вимові відповідає сполученню -йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;

2) якщо -ё означає звук [о] після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення -ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;

3) під наголосом після шиплячих -ж, -ч, -ш, -ш та -ц завжди пишеться -о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов;

4) у ненаголошеній позиції пишеться -е. Наприклад: Горячев, Коригиев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;

5) російська літера - е після приголосних передається в українській мові літерою -е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Успекаєв, Білевич, але звук -е в російських прізвищах, що відповідає українському - і, пере­дається буквою -є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;

6) російська літера - и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою -і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Ілленко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Ліненко та ін.;

7) після шиплячих -ж, -ч, -ш, -щ завжди пишеться -и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шишарова, Шишацька, Щиглов, Щипачов та ін.;

8) російський звук -ы завжди передається літерою -и. Наприклад: Черниш, Фучиджи, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;

9) літера -и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур;

10) російський суфікс -ев, (-еев) передається через -є після приголосних (за винятком шиплячих, -р, та -о). Наприклад: Матвєєв, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Костусев; Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Медведєв, Пахарев, Каменєв, Гундарев, Жухарев, Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев та ін.;

11) у префіксі при- завжди пишеться –и, наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;

12) у суфіксах -ич, -ик пишеться -и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;

13) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з -ь
у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк.  Наприклад: Луцький, Вишневецький, Новицький, Лаповицький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Петровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський та ін.;

        14) при утворенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси          ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович;

15) при утворенні жіночих імен по батькові вживається суфікс          івн(а), а після голосних -ївн (а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна,

        16) деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, тому їх слід запам'ятати, наприклад: Григорій — Григорович, Григорівна; Ілля — Ілліч, Іллівна; Микита — Микитович, Микитівна;Яків — Якович (-левич), Яківна            (-лівна); Лука — Лукич (Луківна).

[1] До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених структурних одиниць підлягають суцільній нумерації.

[2] Авторський аркуш – умовна одиниця виміру обсягу текстового та ілюстративного видання. Один авторський аркуш дорівнює 40 тис. друкованих знаків, враховуючи цифри, розділові знаки, проміжки між словами, що складає близько 22 сторінок друкованого тексту.

[3] Додатки можна оформлювати окремою частиною дипломної роботи,  якщо їх обсяг занадто великий. Такий додаток оформлюється окремим томом за правилами, що наведені в ДСТУ 3008-95  «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». – Київ: Держстандарт України, 1995. – 38 с.             

[4] Організація практичної підготовки регламентується «Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року N 93.

 

[5] Нормоконтролер визначає відповідність оформлення дипломної роботи вимогам державних стандартів і правилам, викладеним у даному методичному посібнику (при наявності грубих порушень направляє ДР на доопрацювання); робить висновок про відповідність оформлення дипломної роботи встановленим вимогам, що засвідчується його підписом в рамці основного надпису (першому аркуші до пояснювальної записки).

 

[6] Рецензування дипломних робіт зовнішніми рецензентами допускається лише в окремих випадках (якщо планується її впровадження в ту чи іншу організацію, що була об’єктом дипломного дослідження).

[7] Текст виступу студента на захисті магістерської роботи бажано погодити з науковим керівником.

 

[8] Крім висновку керівника ДР щодо її готовності до захисту в ДЕК та дипломника до самостійної роботи за фахом, на окремому аркуші додається відгук керівника ДР, в якому він відзначає ступінь самостійності у виконанні роботи, здобутки й недоліки, наявність узагальнення передового досвіду, обґрунтованість і цінність виконаної студентом кваліфікаційної роботи тощо.