Практика оцінки базових потреб дитини у сфері соціального забезпечення

У ході оцінки потреб дитини соціальні працівники повинні мати чітке уявлення, за допомогою яких індикаторів можна проаналізувати рівень задоволення тієї чи іншої потреби, а також яких успішних результатів дитина може досягати стосовно кожного показника на певному етапі вікового розвитку, щоб повною мірою проявити свій особистісний потенціал, успішно соціалізуватися.

Детально проаналізуємо кожен показник компонента “Потреби дітини для розвитку”.

Здоров’я

Дитина для повноцінного розвитку має потреби в:

● належному догляді за здоров’ям, коли вона хворіє;

● адекватному і калорійному харчуванні, дієті;

● достатньому і спокійному сні;

● порадах та інформації з питань, які стосуються здоров’я, включаючи сексуальну освіту, зловживання наркотиками тощо (особливо для старших дітей) та ін. Індикаторами стану здоров’я дитини насамперед є:

● відповідність її ваги і зросту визначеним нормам розвитку людини певного віку;

● проведені щеплення, їх своєчасність;

● наявність/відсутність хвороб, захворювань, встановлених діагнозів (у т. ч. хронічних);

● загальне самопочуття дитини тощо.

За інформацією про здоров’я дитини соціальний працівник може звернутися до медсестри, лікаря загальноосвітнього закладу, де навчається дитина, дільничного чи сімейного лікаря, батьків, родичів та інших дорослих, які знайомі з дитиною, та самої дитини. Оцінка здоров’я дитини здійснюється на основі бесід із нею, представниками її найближчого оточення чи фахівцями; вивчення медичної документації, аналізу даних лабораторних, клінічних та інших досліджень.

Освіта

Оцінка потреби дитини в освіті передбачає вивчення всіх аспектів її когнітивного розвитку. У контексті цього показника досліджується рівень інтелектуального розвитку дитини, інтересу до навчання, досвід досягнення позитивних результатів (успіху) у навчанні та виконання інтелектуальних завдань тощо. Для дитини важливими є: можливості для отримання необхідної інформації, гри і взаємодії з іншими дітьми; доступ до книжок; розвиток когнітивних навичок та інтересів.

Здійснюючи оцінку потреби дитини в освіті, соціальний працівник з’ясовує інформацію про:

● успіхи дитини у засвоєнні навчальної програми загалом та конкретних навчальних предметів зокрема, відповідність навчальних досягнень можливостям дитини;

● ставлення дитини до навчання;

● можливі труднощі у навчанні та спілкуванні у класі, з однолітками.

● стан відвідування дитиною школи (чи регулярно вона це робить, якщо ні, то чому).

Характеристика освіти дитини передбачає також аналіз наступного:

● як вона проводить вільний час поза навчанням, які її інтереси, захоплення та хобі (книги, музика, малювання, комп’ютер, спортивні заняття тощо);

● якою є участь дитини у різних виховних заходах, що проходяться у школі та поза нею;

● чи відвідує позашкільні навчальні заклади, секції, гуртки тощо.

Емоційний розвиток і поведінка

Оцінюючи емоційний розвиток дитини, необхідно вивчити позитивні якісні зміни у відображенні її психікою оточуючого світу, що проявляється у переживаннях, прив’язаностях. Цей показник розкриває особливості емоційного стану дитини: її страхи, побоювання та проблеми. Соціальному працівникові необхідно вивчити типові та особливі емоційні реакції дитини у стресових ситуаціях, адекватність емоцій дитини відповідно до віку за певних обставин тощо. При цьому чим молодша дитина, тим складніше проаналізувати її емоційний розвиток.

Отже, важливо оцінити:

● як емоції впливають на стосунки дитини з іншими людьми; рівень її довіри іншим;

● чи, взаємодіючи з оточуючими, дитина намагається привернути до себе увагу;

● чи її поведінка не дратівлива, вередлива, нетерпляча, зухвала, груба тощо;

● якими є особливості емоційних реакцій дитини у стресових ситуаціях;

● чи існують у дитини труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, як багато вона має друзів;

● що непокоїть, тривожить дитину або чого вона боїться (конкретних речей, ситуацій, відкритого/закритого простору, самотності);

● який апетит, сон у дитини;

● яким є рівень її тривожності та самоконтролю, прив’язаності та самостійності.

Найзручніший метод діагностики – бесіда з дитиною у вільній невимушеній формі, що дозволяє знизити рівень страху та емоційного напруження, налаштувати дитину на виконання тестових завдань. Важливо підкреслити, що передумовою розуміння виникнення та розвитку різних психічних розладів є вивчення історії життя дитини. До обстеження емоційного стану дитини за потребою залучаються педіатр, психіатр, психолог.

Самоусвідомлення

Тісний зв’язок з емоційним розвитком має рівень самоусвідомлення дитини: потреби в усвідомленні себе як окремої і цінної особистості, приналежності й прийнятті з боку сім’ї, однолітків і громади. Для гармонійного розвитку дитини важливим є усвідомлення нею власного образу, самоповага, правильна гендерна та сексуальна орієнтація тощо.

Індикатори даного показника:

● чи може дитина назвати своє прізвище, ім’я, по батькові; адресу, стать;

● якою є її самооцінка (завищена, адекватна, занижена);

● чи усвідомлює дитина свою культурну приналежність і чи відповідно дотримується культурних традицій;

● чи не впливає на самоусвідомлення дитини її національність, статус тощо.